Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

В судовому засіданні взяли участь представники :

- позивача: Мітіна Т.В. дов. від 02.03.2010р.

- відповідача: Осадчий К.Є. дов. б/н від 20.10.2010р.

Пономарьов П.О. дов. б/н від 10.01.2011р.

- третьої особи: не з'явились

В жовтні 2008 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Вольний вітер" звернулося до господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Селл", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансист" про стягнення 6 382 000 грн. основного боргу, 2 814 209,00 грн. інфляції, 410 156 грн. 3% річних.

Рішенням господарського суду міста Києва від 27.07.2010р. (суддя Борисенко І.І.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 06.12.2010р. (у складі головуючого Гарник Л.Л., суддів Верховець А.А., Іваненко Я.Л.) у справі № 29/468 позов задоволено повністю. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Селл" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Вольний вітер" 6 382 000 грн. - основного боргу, 2814209 грн. - інфляційні, 410 156 грн. - 3% річних, 25 500 грн., державного мита та 118 витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Не погоджуючись з прийнятими у справі судовими актами, Товариство з обмеженою відповідальністю "Селл" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій посилаючись на неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, просить їх скасувати та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Позивач та третя особа не скористались правом, наданим ст. 1112 ГПК України, не надіслали відзиви на касаційні скарги, що в силу положень статті 1112 ГПК України не перешкоджає перегляду судового акту, що оскаржується.

Третя особа не реалізувала процесуальне право на участь у судовому засіданні суду касаційної інстанції, хоча про час та місце його проведення була повідомлена належним чином.

Перевіривши доводи касаційної скарги, юридичну оцінку встановлених фактичних обставин, проаналізувавши правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Попередніми судовими інстанціями встановлено, що 06.03.2006р. Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансист" (третя особа), яке діяло на підставі договору доручення № К-030-06 від 06.03.3006р., як повірений від імені та за дорученням Товариства з обмеженою відповідальністю "Вольний Вітер" (позивач) уклало з Товариством з обмеженою відповідальністю "Селл" (відповідач) договір купівлі-продажу цінних паперів № вК-030-06.

Відповідно до умов договору продавець за посередництвом брокера як своєї уповноваженої особи зобов’язався передати у власності покупця, а покупець зобов’язаний прийняти та оплатити цінні папери, в саме 5 простих векселів, емітованих Товариством з обмеженою відповідальністю "Дік-Сартр": простий вексель № 3208981717 номінальною вартістю 600 000 грн.; простий вексель № 3208981718, номінальною вартістю 600 000 грн.; простий вексель № 3208981719, номінальною вартістю 600 000 грн.; простий вексель № 3208981721, номінальною вартістю 600 000 грн.; простий вексель № 3208981722, номінальною вартістю 600 000 грн.; та 2 (два) простих векселя, емітованих БПП "Харакс" (код ЄДРПОУ 22915409), простий вексель № 65305868522610, номінальною вартістю 600 000 грн., простий вексель № 65305868522611, номінальною вартістю 600 000 грн.

Пунктом 2.2 договору № вК-030-06 встановлено, що оплата цінних паперів покупцем здійснюється шляхом перерахування грошових коштів в розмірі вартості векселів 4 200 000грн. на банківський рахунок продавця, встановлено строк оплати –протягом 90 банківських днів з моменту передачі векселів покупцю.

Отже, товариство з обмеженою відповідальністю "Селл" зобов’язалося розрахуватися до 18.07.2006р.

На виконання п.2.1 договору 06.03.2006р. позивач передав відповідачу векселі, про що був складений акт прийому передачі цінних паперів.

Натомість, Товариство з обмеженою відповідальністю "Селл" у встановлений Договором № вК-030-06 строк та в порушення договірних зобов'язань не здійснило розрахунків у повному обсязі, сплативши позивачу лише 1 418 000, 00грн., тоді як, заборгованість складає 2 782 000,00грн., що підтверджується Актом звірки взаємних розрахунків від 17.01.2007р.

Крім того, на підставі договору купівлі-продажу цінних паперів № вК-034-06 від 13.03.2006 p., який був укладений ТОВ "Фінансист" від імені ТОВ "Вольний вітер" на підставі договору доручення №К-034-06 від 13.03.2006 року, та ТОВ "Селл", ТОВ "Вольний вітер" передало, а ТОВ "Селл" прийняло 2 простих векселя, емітованих Товариством з обмеженою відповідальністю "Дік-Сартр": простий вексель №3208981727, номінальною вартістю 600 000,00 грн.; простий вексель № 3208981729, номінальною вартістю 600 000,00 грн.; та 4 простих векселя, емітованих БПП "Харакс": простий вексель № 65305868522612, номінальною вартістю 600 000 грн.; простий вексель № 65305868522613, номінальною вартістю 600 000 грн.; простий вексель № 65305868522614, номінальною вартістю 600 000 грн.; простий вексель № 65305868522617, номінальною вартістю 600 000 грн.; кого: 6 простих векселів на загальну суму 3 600 000 грн.

Відповідно до пункту 2.2 Договору № вК-034-06 оплата придбаних векселів повинна була відбутися у строк, не пізніше 90 банківських днів з моменту передачі векселів покупцю.

Відповідно до пункту 2.1 Договору № вК-034-06 ТОВ "Вольний вітер" 13.03.2006 р. передав ТОВ "Селл" векселі, що були предметом договору, про що був складений акт прийому-передачі цінних паперів. ТОВ "Селл" мав розрахуватися до 27.07.2006р. Проте, у встановлений Договором № вК-030-06 строк ТОВ "Селл" не здійснив розрахунків. Заборгованість ТОВ "Селл" за зазначеним договором складає 3600 000 грн., що підтверджується актами звірки взаємних розрахунків від 17.01.2007р.

Отже, заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю "Селл" перед Товариством з обмеженою відповідальністю "Вольний вітер" за продані 13 простих векселя, станом на день розгляду справи місцевим господарським судом становила 6 382 000,00грн.

За таких обставин, враховуючи, що відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України, ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу (436-15) , інших актів цивільного законодавства, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться і одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, місцевий господарський суд, з яким погодився і суд апеляційної інстанції задовольнив позовні вимоги в частині стягнення основного боргу в сумі 6 382 000,00грн. .

Окрім того, оскільки відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, суди задовольнили вимоги і в частині стягнення з відповідача 3% річних у сумі 410 156 грн. та інфляційних втрат у сумі 2 814 209 грн.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що вищезазначені висновки попередніх судових інстанцій зроблені з дотриманням вимог ст. ст. 43, 47, 43, 84, 107 ГПК України щодо повного і всебічного встановлення усіх обставин справи та правильного застосування законодавства під час розгляду справи. При цьому, скаржник в силу ст. 33 ГПК України не довів в установленому законом порядку тих обставин, на які він посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. До того ж, договори купівлі-продажу цінних паперів № вК-030-06 від 06.03.2006р., № вК-034-06 від 13.03.2006 p. є чинними та в установленому законом порядку не визнавалися недійсними.

З огляду на викладене та враховуючи, що в силу вимог ст. 1117 ГПК України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти їх, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги та скасування оскаржуваних судових рішень.

Щодо доводів касаційної скарги, то вони не спростовують вказаних висновків судів, спростовуються вищенаведеним, та, крім того, пов'язані з переоцінкою доказів, що виходить за межі повноважень касаційної інстанції.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Вищий господарський суд України

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Селл" залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного господарського суду від 06.12.2010р. у справі № 29/468 залишити без змін.