6/193 Про визнання незаконним та скасувати наказ Головного управління комунальної власності міста про передачу нерухомого майна, та анулювання свідоцтва про право власності на нерухоме майно - 18.02.2011 Прийняття

В березні 2010 року до господарського суду міста Києва з позовом до Головного управління комунальної власності міста Києва та Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕколАН" звернувся Інститут сорбції та проблем ендоекології Національної академії наук України, просив визнати незаконним та скасувати наказ Головного управління комунальної власності міста Києва № 1606-В від 18.11.2004, а також, анулювати свідоцтво про право власності від 18.11.2004, видане на підставі цього наказу.

Рішенням господарського суду міста Києва від 09.09.2010 (суддя Ковтун С.А.) у справі № 6/193 визнано незаконним та скасовано наказ Головного управління комунальної власності м. Києва №1606-В від 18.11.2004 "Про формування права власності на об’єкт нерухомого майна". В частині анулювання свідоцтва про право власності від 18.11.2004, виданого Головним управлінням комунальної власності м. Києва на підставі наказу №1606-В від 18.11.2004 провадження по справі припинено, в порядку ст. 80 ГПК України.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 08.12.2010 (колегія суддів: Корсак В.А., Авдеєва П.В., Коршун Н.М.) рішення господарського суду міста Києва від 09.09.2010 у справі №6/193 змінено, викладено резолютивну частину в наступній редакції: В позові, в частині визнання незаконним та скасування наказу Головного управління комунальної власності міста Києва №1606-В від 18.11.2004 "Про формування права власності на об’єкт нерухомого майна" відмовити. В частині анулювання свідоцтва про право власності від 18.11.2004, виданого Головним управлінням комунальної власності м. Києва на підставі наказу №1606-В від 18.11.2004 провадження по справі припинити.

Не погоджуючись з прийнятою постановою Київського апеляційного господарського суду від 08.12.2010, Інститут сорбції та проблем ендоекології Національної академії наук України звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить постанову скасувати, а рішення господарського суду міста Києва від 09.09.2010 залишити без змін, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, а саме вимог, Порядку приймання в експлуатацію об'єктів будівництва, затвердженого розпорядженням представника Президента в м. Києві від 1 березня 1993 р. N 249 (ra0249017-93) , Положення про порядок оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна, затвердженого розпорядженням Київської міської державної адміністрації N 1820, 31.08.2001 (ra0062017-01) . Закону України "Про особливості правового режиму діяльності Національної академії наук України, галузевих академій наук та статусу їх майнового комплексу" (3065-14) .

Переглянувши в касаційному порядку прийняті у даній справі судові акти, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, відповідно до п. 2, 3 статуту Інституту сорбції та проблем ендоекології Національної академії наук України, затвердженого Національною академією наук (далі - НАН) України 24.03.2003, Інститут перебуває у віданні Національної академії наук України, є державною науковою неприбутковою установою.

Згідно з п. 29 статуту Інституту сорбції та проблем ендоекології Національної академії наук України закріплені за ним будівлі, споруди, обладнання, установки, транспортні засоби та інше майно є державною власністю та обліковується на балансі Інституту.

16 квітня 1985 року рішенням Виконавчого комітету Київської міської ради народних депутатів № 300/8 Академії наук Української РСР надано дозвіл на будівництво інженерно-лабораторного корпусу загальною площею 5000 м2 інституту загальної та неорганічної хімії по вул. Генерала Наумова.

21 січня 1991 року Управлінням державного архітектурно-будівельного контролю м. Києва був виданий дозвіл № 1-ЛЕН інституту загальної та неорганічної хімії на будівництво об’єкта по вул. Генерала Наумова, 13.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до довідки про перевірку цільового використання бюджетних коштів Національною академією наук України від 23.01.2001 станом на 01.07.2001 будівельна готовність експериментального виробництва складає 75 відсотків.

15 січня 2003 року між Інститутом сорбції та проблем ендоекології Національної академії наук України та Товариством з обмеженою відповідальністю "ЕколАН" укладено договір № 15-01/03, відповідно до п. 2.1 якого визначено, що він укладений з метою завершення спільними зусиллями сторін будівництва і введення в експлуатацію першого та другого поверху частини лабораторно-технічного корпусу експериментального виробництва (Корпусу) Інституту, який розташований за адресою: м. Київ, вул. Генерала Наумова, 13.

Відповідно до п. 2.5, п. 2.6 договору № 15-01/03, Інститут сорбції та проблем ендоекології Національної академії наук України передає Товариству з обмеженою відповідальністю "ЕколАН" функції замовника по завершенню будівництва Корпусу. Інститут сорбції та проблем ендоекології Національної академії наук України після завершення будівництва Корпусу, відповідно до рішення бюро Президії НАН України, передає Товариству з обмеженою відповідальністю "ЕколАН" за умови виконання Товариством з обмеженою відповідальністю "ЕколАН" пунктів даного договору у повну власність частину корпусу пропорційно внесеним коштам, а саме: Інститут сорбції та проблем ендоекології Національної академії наук України отримує 22 відсотки об’єкту незавершеного будівництва, що становить 270,16 м2, Товариство з обмеженою відповідальністю "ЕколАН" отримує 78 відсотків об’єкту незавершеного будівництва, що становить 957,84 м2.

Відповідно до вимог ст. 1130 ЦК України, за договором про спільну діяльність сторони (учасники) зобов'язуються спільно діяти без створення юридичної особи для досягнення певної мети, що не суперечить законові. Спільна діяльність може здійснюватися на основі об'єднання вкладів учасників (просте товариство) або без об'єднання вкладів учасників.

Частиною 1 ст. 1134 ЦК України передбачено, що внесене учасниками майно, яким вони володіли на праві власності, а також вироблена у результаті спільної діяльності продукція та одержані від такої діяльності плоди і доходи є спільною частковою власністю учасників, якщо інше не встановлено договором простого товариства або законом. Внесене учасниками майно, яким вони володіли на підставах інших, ніж право власності, використовується в інтересах усіх учасників і є їхнім спільним майном.

На виконання умов договору № 15-01/03, Інститут сорбції та проблем ендоекології Національної академії наук України 16.01.2003 за актом прийому-передачі передав Товариству з обмеженою відповідальністю "ЕколАН" функції замовника по завершенню будівництва частини лабораторно-технічного корпусу експериментального виробництва загальною площею 1228 м2.

01 липня 2003 року, укладений сторонами договір № 15-01/03 від 15.01.2003, схвалено постановою бюро Президії Національної академії наук України № 176, та зобов'язано Інститут сорбції та проблем ендоекології Національної академії наук України і Товариство з обмеженою відповідальністю "ЕколАН" після закінчення будівництва зазначеного об’єкту уточнити фактичний обсяг витрат Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕколАН" на завершення будівництва і пропорційно внесеним коштам зробити відповідні зміни в перерозподілі загальної площі між Інститутом сорбції та проблем ендоекології Національної академії наук України і Товариством з обмеженою відповідальністю "ЕколАН".

Судами встановлено, що 22.07.2004 між сторонами складено акт прийому-передачі об’єкта у власність, за яким Інститут сорбції та проблем ендоекології Національної академії наук України передав Товариству з обмеженою відповідальністю "ЕколАН" частину лабораторно-технологічного комплексу експериментального виробництва для проведення робочої комісії та оформлення права власності на нежилі приміщення.

Відповідно до п. 1 цього акту, Інститут сорбції та проблем ендоекології Національної академії наук України надає право Товариству з обмеженою відповідальністю "ЕколАН" оформити право власності на нежилі відокремлені приміщення (весь підвал та перший поверх), які розташовані за адресою: м. Київ. вул. Генерала Наумова, 13.

Відповідно до п. 2 акту прийому-передачі Товариство з обмеженою відповідальністю "ЕколАН" зобов’язується здійснити всі необхідні дії для проведення робочої комісії та оформлення права власності за Товариством з обмеженою відповідальністю "ЕколАН" на нежилі приміщення: (весь підвал та перший поверх, загальною площею 1135, 9 м2); внести зміни до розподілу площі на другому поверсі лабораторно-технологічного корпусу відповідно до технічного завдання від 22.07.2004.

В подальшому, 29.07.2004 робочою комісією складено акт про готовність завершеного будівництва об’єкту Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕколАН" для пред’явлення державній приймальній комісії.

Відповідно до вказаного акту 1 пусковий комплекс –приміщення для виробництва сорбентів медичного призначення площею 1225 м2, кошторисною вартістю 2960000,00 грн. визнано вважати прийнятим від генерального підрядника та готовим для пред’явлення Державній прийомній комісії.

Товариством з обмеженою відповідальністю "ЕколАН" 05.11.2004 видано наказ № 6 "Про введення в експлуатацію завершеного будівництвом об’єкту виробничого призначення", відповідно до якого з працівників Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕколАН" була створена комісія та введений в експлуатацію 1 пусковий комплекс –нежилі приміщення № 1, № 3 для виробництва сорбентів медичного призначення, які розташовані за адресою: м. Київ, вул. Генерала Наумова, 13 загальною площею 1135,9 м2.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 09.11.2004 Товариство з обмеженою відповідальністю "ЕколАН" звернулось до Головного управління комунальної власності міста Києва із заявою про оформлення права приватної власності на нежиле приміщення № 1, № 3 для виробництва сорбентів медичного призначення, яке розташоване за адресою: м. Київ, вул. Генерала Наумова, б. 13 загальною площею 1135,9 м2.

18 листопада 2004 року Головним управління комунальної власності міста Києва був прийнятий наказ № 1606-В "Про оформлення права власності на об’єкт нерухомого майна", відповідно до п. 1 якого, було наказано оформити право власності на об’єкт нерухомого майна, зазначений у додатку (справа № 9570). Замовник - Товариство з обмеженою відповідальністю "ЕколАН"; форма власності: приватна.

Відповідно до п. 2 вказаного наказу № 1606-В "Про оформлення права власності на об’єкт нерухомого майна" було вирішено видати свідоцтво про право власності згідно з пунктом 1 цього наказу.

Згідно з п. 1 додатку до Наказу, об’єктом нерухомого майна, на який оформляється право власності з видачею свідоцтва про право власності ТОВ "ЕколАН", є нежилі приміщення № 1, № 3 для виготовлення сорбентів медичного призначення, вбудовані в нежилий будинок по вул. Наумова Генерала, №13 (літера Б), Святошинського району, загальною площею 1135,9 м2.

18 листопада 2004 року Головним управління комунальної власності міста Києва на підставі Наказу було видано свідоцтво про право власності, яким було посвідчено, що нежилі приміщення № 1, № 3 для виготовлення сорбентів медичного призначення площею 1135,90 м2, які розташовані в м. Києві по вул. Наумова Генерала № 13 (літера Б), належать Товариству з обмеженою відповідальністю "ЕколАН" на праві приватної власності.

Приймаючи рішення про часткове задоволення позову та визнаючи незаконним і скасовуючи наказ Головного управління комунальної власності м. Києва №1606-В від 18.11.2004 "Про формування права власності на об’єкт нерухомого майна", суд першої інстанції дійшов висновків про відсутність правових підстав для оформлення права власності відповідачем на вказані приміщення та прийняття Головним управлінням відповідного наказу.

Зокрема, господарський суд зазначив, що право власності на спірну частину будівлі у Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕколАН" може виникнути лише після прийняття закінченого будівництвом об’єкта (його частини, етапу) в експлуатацію Державною комісією та прийняття Національною академією наук України відповідного рішення, укладення Інститутом сорбції та проблем ендоекології Національної академії наук України і Товариством з обмеженою відповідальністю "ЕколАН" договору поділу спільного майна, його нотаріального посвідчення, та державної реєстрації. Проте, зазначені дії вчинені не були, і відповідно, Головним управлінням був прийнятий безпідставно оспорюваний наказ, оскільки не було належним чином досліджено документи, надані відповідачем для оформлення права власності.

Суд апеляційної інстанції, в свою чергу, відмовляючи в задоволенні позовних вимог, послався на підпункт 2.4 Державних будівельних норм України, затверджених наказом Держкоммістобудування України від 05.10.1994 № 48 та зміст Положення про порядок введення в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів державного замовлення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 05.08.1992 № 449 (449-92-п) , відповідно до п. 10 якого, закінчені будівництвом будинки, споруди і приміщення виробничого і допоміжного призначення, що входить до складу об'єкта, у разі необхідності їх введення в експлуатацію у процесі будівництва приймається робочими комісіями в міру їх готовності за наступним пред'явленням державній приймальній комісії, що приймає об'єкт у цілому. Датою введення в експлуатацію таких об'єктів є дата підписання акта робочою комісією.

У зв'язку з чим, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що оспорюваний наказ № 1606-В від 18.11.2004 був прийнятий Головним управлінням комунальної власності міста Києва у відповідності до вимог законодавства, чинного на час звернення відповідача для оформлення набутого права власності на частину приміщень проінвестованого будівництва корпусу, що відповідає умовам укладеного між сторонами договору на інвестування будівництва № 15-01/3 від 15.01.2003, а також, встановив відсутність підстав для визнання незаконним та скасування наказу Головного управління комунальної власності міста Києва № 1606-В від 18.11.2004, на підставі ст. 21 ЦК України.

Проте, вказані висновки суду апеляційної інстанції слід визнати безпідставними, з огляду на таке.

Згідно вимог Закону України "Про поставки продукції для державних потреб" (493/95-ВР) , державне замовлення - це засіб державного регулювання економіки шляхом формування на контрактній (договірній) основі складу та обсягів продукції, необхідної для державних потреб, розміщення державних контрактів на її поставку (закупівлю) серед підприємств, організацій та інших суб'єктів господарської діяльності України всіх форм власності.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що Положення про порядок введення в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів державного замовлення, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 05.08.1992 № 449 (449-92-п) , яке покладено в основу постанови суду апеляційної інстанції, передбачає порядок введення в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів державного замовлення, та воно не може бути застосовано до правовідносин, що склалися в межах даної справи.

В той же час, пунктом 2 вказаного Положення про порядок введення в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів державного замовлення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 05.08.1992 № 449 (449-92-п) , визначено, що порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, не включених до державного замовлення, визначається Урядом Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями за погодженням з Державним комітетом у справах містобудування і архітектури.

Пунктом 1.1 Порядку приймання в експлуатацію об'єктів будівництва, затвердженого розпорядженням представника Президента в м. Києві від 1 березня 1993 р. N 249 (ra0249017-93) , визначено зокрема, що воно встановлює загальноміські правила приймання в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів виробничого і невиробничого призначення, як державного замовлення, так і всіх інших об'єктів, що не входять до складу державного замовлення.

Відповідно до вимог п. 1.2, Порядку (ra0249017-93) , встановлені цим Положенням порядок і правила поширюються на всі види капітального будівництва об'єктів: нове будівництво, реконструкція, розширення, технічне переобладнання, незалежно від їх призначення, форм власності і джерел фінансування, а також на всі види ремонтно-реставраційних робіт.

Згідно п. 2.1 Порядку (ra0249017-93) , до пред'явлення об'єктів державним приймальним комісіям замовники призначають робочі комісії, які повинні перевірити: - відповідність об'єктів і змонтованого устаткування по актам на них щодо дотримання санітарно-гігієнічних, протипоказних, радіаційних, екологічних, міцнісних та архітектурних вимог; - відповідність виконаних будівельно-монтажних робіт вимогам будівельних норм і правил; - результати комплексного випробування устаткування, підготовленість об'єктів до нормальної експлуатації, включаючи виконання заходів щодо забезпечення безпечних умов праці, виробничої санітарії, захисту природного середовища, пожежної безпеки, обліку, раціонального та ефективного використання газу. Прийняття робочою комісією об'єктів оформляється відповідними актами по формі БНіП 3.01.04-37, додаток 3, який разом з документацією, що вказана в п. 17 БНіП 3.01.04-87, передається на розгляд державної приймальної комісії.

Згідно п. 2.6. вказаного Порядку (ra0249017-93) державні комісії перевіряють усунення недоробок, виявлених робочими комісіями, відповідність виконаних будівельно-монтажних робіт встановленим нормативним вимогам, в необхідних випадках призначають контрольні випробування роботи устаткування, обладнання, їх систем, конструкцій на несучу спроможність, окремих видів робіт, встановлюють придатність та готовність об'єкту, зовнішніх комунікацій до експлуатації, остаточну вартість об'єкту. Пропозиції членів комісії розглядаються її головою, спірні питання та заперечення вирішуються з керівниками організацій, представники яких являються членами комісій.

Пунктами 3.5., 3.6. Порядку приймання в експлуатацію об'єктів будівництва затвердженого розпорядженням представника Президента в м. Києві від 1 березня 1993 р. N 249 (ra0249017-93) , визначено, що підписані приймальними комісіями акти з відповідними додатками пред'являються управлінню Держархбудконтролю м. Києва для реєстрації. Акти приймальних комісій затверджуються органом, що призначив її, після реєстрації цих актів в управлінні Держархбудконтролю м. Києва, на яке покладається контроль за додержанням встановленого цим Положенням порядку приймання закінчених будівництвом об'єктів в експлуатацію. Не допускаються прийняття приймальними комісіями в експлуатацію об'єктів без наявності дозволів органів державного контролю і нагляду на експлуатацію закінченого будівництвом об'єкту. Вказані дозволи на підставі проведених обслідувань стану закінчених будівництвом об'єкту видають: - районні санепідемстанції - по санітарно-гігієнічних нормативних умовах експлуатації; - районні частини управління пожежної охорони міста Києва - по протипожежних нормативних умовах експлуатації; - Центральне територіальне управління Держнаглядохоронпраці, Держатомнагляд (на підконтрольних об'єктах) - по безпечних умовах праці та експлуатацію виробничого устаткування інженерного та технологічного обладнання; Київський окружний центр Державної інспекції з ефективного використання газу підприємствами виробничого та комунально-побутового призначення.

Згідно абз. 3. п. 2.13 Порядку приймання в експлуатацію об'єктів будівництва затвердженого розпорядженням представника Президента в м. Києві від 1 березня 1993 р. N 249 (ra0249017-93) , датою введення об'єкту в експлуатацію є дата підписання акту державною комісією.

Крім того, вказаним пунктом визначено, що не дозволяється вводити в експлуатацію об'єкти без підпису акта представниками органів державного нагляду.

Відповідно до вимог п.п. 1.7., 1.8. вказаного порядку, об'єкти будівництва, що не входять до складу державного замовлення, приймаються в експлуатацію приймальними комісіями, які призначають відповідні органи, що затвердили проектно-кошторисну документацію. Приймання і введення в експлуатацію об'єктів будівництва на території міста Києва з порушенням вимог цього Положення не допускається.

Згідно вимог пункту 3.7 Порядку приймання в експлуатацію об'єктів будівництва (ra0249017-93) експлуатація об'єктів, включення закінченого будівництвом об'єкту до основних фондів і у державну звітність, передача на баланс експлуатаційним організаціям, реєстрація споруд в БТІ м. Києва, видача свідоцтв на право власності, включення комунікацій об'єкту до міських мереж, видача ордерів без наявності зареєстрованих в управлінні Держархбудконтролю і затверджених актів приймання в експлуатацію об'єктів будівництва не допускається.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що робочою комісією був складений акт про готовність завершеного будівництва об’єкту для пред’явлення державній приймальній комісії, проте, Товариством з обмеженою відповідальністю "ЕколАН" не було виконано, передбачених Порядком приймання в експлуатацію об'єктів будівництва, затвердженого розпорядженням представника Президента в м. Києві від 1 березня 1993 р. N 249 (ra0249017-93) , дій щодо введення об'єкту в експлуатацію, шляхом пред'явлення його Державні приймальні комісії.

Відповідно до преамбули Положення про порядок оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна, затвердженого розпорядженням Київської міської державної адміністрації N 1820, 31.08.2001, воно розроблене з метою реалізації повноважень місцевих органів виконавчої влади, визначених в Інструкції про порядок державної реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна, що перебувають у власності юридичних та фізичних осіб, затвердженій наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 09.06.98 N 121 (z0399-98) , зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 26.06.98 за N 399/2839 (z0399-98) .

Пунктом 11.1. Положення про порядок оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна, затвердженого розпорядженням Київської міської державної адміністрації N 1820, 31.08.2001 визначено, що для оформлення права власності з видачею свідоцтва про право власності заявниками до Головного управління комунальної власності м. Києва на новозбудовані, перебудовані або реконструйовані нежитлові будинки та приміщення, будівлі виробничого, господарського, соціально-побутового та іншого призначення, їх частини, на вбудовані в житлові будинки та прибудовані до житлових будинків нежитлові приміщення, як частини цих будинків, в тому числі на об'єкти спільної власності, внаслідок перебудови чи реконструкції в яких змінились належні власникам частки: зокрема, - акт приймальної комісії про прийняття об'єкта в експлуатацію в установленому порядку (у відповідних випадках затверджений місцевим органом виконавчої влади та зареєстрований в управлінні держархбудконтролю Київської міської державної адміністрації).

Таким чином, враховуючи вимоги Порядку приймання в експлуатацію об'єктів будівництва експлуатація об'єктів, затвердженого розпорядженням представника Президента в м. Києві від 1 березня 1993 р. N 249 (ra0249017-93) та Положення про порядок оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна, затвердженого розпорядженням Київської міської державної адміністрації N 1820, 31.08.2001 (ra0062017-01) , наявність акту Державної приймальної комісії про введення в експлуатацію завершеного будівництвом об’єкту, доданого до заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕколАН" про оформлення права приватної власності на нежиле приміщення, є обов'язковим.

Втім, судом першої інстанції встановлено, що акт Державної приймальної комісії про введення в експлуатацію завершеного будівництвом об’єкту до заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕколАН" про оформлення права приватної власності додано не було, що свідчить про відсутність правових підстав для видачі Головним управлінням комунальної власності виконавчого органу Київради свідоцтва про право власності Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕколАН" на нежилі приміщення № 1, № 3 для виготовлення сорбентів медичного призначення, вбудовані в нежилий будинок по вул. Наумова Генерала, №13 (літера Б), Святошинського району, загальною площею 1135,9 м2.

Таким чином, при видачі наказу №1606-В від 18.11.2004 та свідоцтва від 18.11.2004 Головним управлінням комунальної власності виконавчого органу Київради порушено вимоги пункту 3.7 Порядку приймання в експлуатацію об'єктів будівництва експлуатація об'єктів, затвердженого розпорядженням представника Президента в м. Києві від 1 березня 1993 р. N 249 (ra0249017-93) , яким заборонена видача свідоцтв на право власності без наявності зареєстрованих в управлінні Держархбудконтролю і затверджених актів приймання в експлуатацію об'єктів будівництва.

Як вбачається з матеріалів справи, виходячи з тексту правочинів між сторонами, на момент прийняття Головним управлінням комунальної власності м. Києва спірного наказу від 18.11.2004, сторони узгодили після завершення будівництва обов"язковість здачі об" єкту та прийняття його в експлуатацію Державною приймальною комісією, можливість введення в експлуатацію частини об"єкта на підставі акту приймання робочою комісією, договором між сторонами та додатковими угодами, які були подані Головному управлінню комунальної власності м. Києва для оформлення права власності, передбачена не була.

Колегія суддів вважає, що підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі.

Згідно з ч. 1 ст. 21 ЦК України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Пунктом 2.6. договору № 15-01/03 від 15.01.2003 визначено, що Інститут сорбції та проблем ендоекології Національної академії наук України після завершення будівництва, відповідно до рішення Бюро Президії НАН України, передає Товариству з обмеженою відповідальністю "ЕколАН" в повну власність частину об'єкта, пропорційно внесеним коштам.

Також, судом першої інстанції встановлено, що постановою Бюро Президії НАН України № 176 від 01.07.2003 було погоджено, що після завершення будівництва корпусу, відповідно до рішення бюро Президії НАН України за умови виконання пунктів Договору, буде передано ТОВ "ЕколАН" у повну власність частину корпусу, пропорційно внесеним коштам.

Проте, судом першої інстанції встановлено, що в матеріалах справи відсутні докази наявності відповідного рішення бюро президії НАН України про передачу Товариству з обмеженою відповідальністю "ЕколАН" частини об'єкту, пропорційно внесеним коштам, що є порушенням прав позивача, як сторони договору про спільну діяльність.

Згідно до вимог ст. 359 ЦК України, плоди, продукція та доходи від використання майна, що є у спільній частковій власності, надходять до складу спільного майна і розподіляються між співвласниками відповідно до їхніх часток у праві спільної часткової власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Статтею 361 ЦК України визначено, що співвласник має право самостійно розпорядитися своєю часткою у праві спільної часткової власності.

Стаття 363 ЦК України, яка має назву "Момент переходу частки у праві спільної часткової власності до набувача за договором", визначає, що частка у праві спільної часткової власності переходить до набувача за договором з моменту укладення договору, якщо інше не встановлено домовленістю сторін.

Крім того, відповідно до вказаної статті, частка у праві спільної часткової власності за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, переходить до набувача відповідно до статті 334 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 364 ЦК України, договір про виділ у натурі частки з нерухомого спільного майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню.

Проте, судом першої інстанції встановлено, що нотаріально посвідченого договору про поділ майна сторони не укладали.

З огляду на вищезазначене, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає правомірними доводи господарського суду міста Києва про те, що право Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕколАН" на звернення заявою про оформлення права приватної власності на частину будівлі за адресою: м. Київ, вул. Генерала Наумова, 13 може виникнути лише після прийняття закінченого будівництвом об’єкта в експлуатацію Державною комісією, прийняття Національною академією наук України відповідного рішення, укладення Інститутом сорбції та проблем ендоекології Національної академії наук України і Товариством з обмеженою відповідальністю "ЕколАН" договору поділу спільного майна, його нотаріального посвідчення, та державної реєстрації.

Враховуючи вищевикладене, висновки суду першої інстанції про наявність підстав для часткового задоволення позову, шляхом визнання незаконним та скасування наказу Головного управління комунальної власності міста Києва № 1606-В від 18.11.2004 є підставними та обґрунтованими.

В той же час, суд апеляційної інстанції, при прийнятті постанови від 08.12.2010, дійшов помилкового висновку, що оспорюваний наказ № 1606-В від 18.11.2004 прийнято Головним управлінням комунальної власності міста Києва у відповідності до вимог законодавства, оскільки, застосувавши правовий акт (Положення про порядок введення в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів державного замовлення, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 05.08.1992 № 449 (449-92-п) ), який не підлягав застосуванню до спірних правовідносин, суд другої інстанції дійшов помилкового висновку, всупереч вимогам Порядку приймання в експлуатацію об'єктів будівництва, затвердженого розпорядженням представника Президента в м. Києві від 1 березня 1993 р. N 249 (ra0249017-93) , про те що оспорюваний наказ № 1606-В від 18.11.2004 був прийнятий Головним управлінням комунальної власності міста Києва у відповідності до вимог законодавства, чинного на час звернення відповідача для оформлення набутого права власності на частину приміщень проінвестованого будівництва корпусу, що відповідає умовам укладеного між сторонами договору на інвестування будівництва № 15-01/3 від 15.01.2003, а також, дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для визнання незаконним та скасування наказу Головного управління комунальної власності міста Києва № 1606-В від 18.11.2004, на підставі ст. 21 ЦК України, враховуючи акт робочої комісії про готовність закінченого будівництвом об"єкта ТОВ " ЕколАН" для пред'явлення Державної приймальної комісії.

Щодо позовних вимог в частині анулювання свідоцтва про право власності від 18.11.2004, виданого Головним управлінням комунальної власності м. Києва на підставі наказу №1606-В від 18.11.2004, суди попередніх інстанцій дійшли вірних висновків про необхідність припинення провадження у справі в цій частині, на підставі п. 1, ч. 1 ст. 80 ГПК України, у зв’язку з неправильним обранням позивачем способу захисту порушеного права.