Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Розпорядженням Секретаря другої судової палати від 08.02.11, у зв’язку з перебуванням на лікарняному судді Швеця В.О., для розгляду касаційної скарги у цій справі призначено колегію суддів у складі: Добролюбової Т.В.- головуючого, Гоголь Т.Г., Дроботової Т.Б.

У судовому засіданні 10.02.11 оголошувалась перерва до 17.02.11. В судовому засіданні взяли участь представник позивача: Матяш С.В.- за дов. від 04.08.10.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, належно повідомлений про час і місце розгляду касаційної скарги.

Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Гарант-Система" у вересні 2010 року заявлений позов про стягнення з Відкритого акціонерного товариства Національна акціонерна страхова компанія "Оранта" 2 224,74 грн –страхового відшкодування в порядку регресу. Обґрунтовуючи свої вимоги позивач вказував на те, що 01.04.08 сталася дорожньо - транспортна пригода за участю автомобіля MAN, державний номер НОМЕР_1, що знаходився під керуванням ОСОБА_1, застрахованого відповідачем за договором обов‘язкового

Доповідач: Добролюбова Т.В

страхування цивільно –правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №ВС75668595, та автомобілем Volkswagen, державний номер НОМЕР_2, застрахованого позивачем за договором добровільного страхування наземного транспорту №05-16/000131, який належить ОСОБА_2. Внаслідок дорожньо - транспортної пригоди автомобіль ОСОБА_2 було пошкоджено, сума страхового відшкодування склала 2 224,71 грн, яка була перерахована позивачем. Позивач зазначав, що ним на адресу відповідача направлена заява від 22.03.10 про виплату страхового відшкодування в сумі 2224,7 грн, проте, останнім ця вимога залишена без відповіді. При цьому, позивач посилався на приписи статей 22, 993, 1187, 1188, 1192 Цивільного кодексу України, статті 27 Закону України "Про страхування", статей 12, 22, 35, 37 Закону України "Про обов‘язкове державне страхування цивільно –правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".

Рішенням Господарського суду міста Києва від 26.10.10, ухваленим суддею Палій В.В., у задоволенні позовних вимог відмовлено. Вмотивовуючи рішення суд виходив з того, що цивільним законодавством не передбачено виникнення у страховика, який сплатив страхове відшкодування за майновим видом страхування, права регресу до страховика за договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності власника транспортних засобів.

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: Іваненко Я.Л. –головуючого, Євдокимова О.В., Скрипки І.М., постановою від 07.12.10, перевірене рішення суду першої інстанції залишив без змін, а апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Гарант-Система" залишив без задоволення.

Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Гарант-Система" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення та постанову у справі скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог. Обґрунтовуючи свої вимоги скаржник вказує на порушення судами приписів статті 993 Цивільного кодексу України та статті 27 Закону України "Про страхування", статей 37.4, 38.1 "Про обов‘язкове страхування цивільної відповідальності власників наземних транспортних засобів". Не погоджується заявник і з висновками судів про відсутність підстав для стягнення з відповідача спірних коштів, при цьому, посилається на судові рішення у інших справах. При цьому, скаржник зазначає, що поліс ВС/5668595 є договором 1-го типу, тому відповідно до статті 15 Закону України "Про обов’язкове страхування цивільно –правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" ОСОБА_1 керував ним на законних підставах. Заявник наголошує і на тому, що чинним законодавством не передбачено заборони на зміну кредитора у зобов’язанні з відшкодування шкоди завданої в результаті ДТП, тому вважає, що у нього виникло право вимоги у порядку регресу на підставі статті 27 Закону України "Про страхування"та статей 993, 1194 Цивільного кодексу України на відшкодування завданих внаслідок ДТП збитків до Відкритого акціонерного товариства Національна страхова компанія "Оранта".

Від Відкритого акціонерного товариства Національна акціонерна страхова компанія "Оранта" відзиву на касаційну скаргу судом не отримано.

Вищий господарський суд України, заслухавши доповідь судді Добролюбової Т.В., пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи та касаційну скаргу, правильність застосування судами приписів чинного законодавства відзначає наступне.

Судами попередніх інстанцій установлено та підтверджується матеріалами справи, що 01.06.09 на пр. Жукова,85 в м. Одеса сталася дорожньо-транспортна пригода, а саме зіткнення автомобіля марки Volkswagen, номер НОМЕР_2, яким керувала ОСОБА_2 (власник автомобіля) та автомобіля марки МАN, номер НОМЕР_1, яким керував ОСОБА_1, в наслідок чого автомобіль Volkswagen було пошкоджено. Судами установлено, що ДТП сталося з вини водія ОСОБА_1, що підтверджується постановою Яворівського районного суду Львівської області від №3-2103/09 від 21.08.09. Відповідно до звіту від 08.07.09 №250-07-09, вартість матеріального збитку, заподіяного власнику автомобіля Volkswagen становить 5522,69 грн, вартість відновлювального ремонту автомобіля, пошкодженого в результаті ДТП складає 4010,37 грн. Судами також установлено, що пошкоджений автомобіль застрахований у ПАТ "СК "Гарант-Сервіс" на підставі договору страхування наземного транспорту від 11.03.09 №05-16/000131, з терміном дії з 14.03.09 до 13.03.10, за яким як страхувальником, так і вигодонабувачем є ОСОБА_2 На підставі страхового акта від 05.08.09 №05-17/232 ЗАТ "СК "Гарант-Система" перерахувало ОСОБА_2 2224,71 грн –страхового відшкодування, що підтверджується видатковим касовим ордером від 10.08.09. Як убачається з матеріалів справи, предметом судового розгляду є вимога Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Гарант-Система" про стягнення з Відкритого акціонерного товариства Національна акціонерна страхова компанія "Оранта" 2 224,74 грн –страхового відшкодування в порядку регресу. Залишаючи без змін рішення у справі суд апеляційної інстанції, виходив, зокрема, з того, що страховик, який сплатив страхове відшкодування за майновим видом страхування, не має права регресу до страховика за договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності власника транспортних засобів. Відповідно до приписів статті 993 Цивільного кодексу України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки. Згідно з частиною 1 статті 1191 Цивільного кодексу України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом. За приписами статті 27 Закону України "Про страхування" до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток . Таким чином, виходячи з системного аналізу зазначених норм, до позивача у межах фактичних витрат і суми страхового відшкодування потерпілій особі перейшло право зворотної вимоги до особи, відповідальної за регресними вимогами . Такою особою, в даному випадку, є винний у скоєнні ДТП ОСОБА_1, однак, у разі якщо його цивільно-правова відповідальність перед третіми особами застрахована у певного страховика, то останній стає відповідальною особою, адже, внаслідок укладення договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів страховик в межах страхової суми несе відповідальність за шкоду, завдану застрахованою ним особою, тобто, бере на себе всю відповідальність за свого страхувальника, що виникає внаслідок заподіяння шкоди джерелом підвищеної небезпеки, оскільки застрахував такий страховий ризик, як відповідальність за шкоду, заподіяну джерелом підвищеної небезпеки. Отже, суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку про відсутність у страховика за договором майнового страхування, який сплатив страхове відшкодування, права регресної вимоги до страховика, який застрахував цивільно-правову відповідальність особи, винної у скоєнні ДТП. Між тим, цей висновок не впливає на результат вирішення даного спору з огляду на наступне. Як убачається з матеріалів справи, підставою для звернення ПАТ "СК "Гарант-Сервіс" до ВАТ Національна акціонерна страхова компанія "Оранта" є припущення позивача про те, що цивільно–правова відповідальність особи винної у даному ДТП застрахована у відповідача за Полісом № ВС/5668595. Відповідно до вказаного Полісу обов'язкового страхування цивільно –правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, відповідач взяв на себе обов’язок відшкодувати шкоду заподіяну третім особам під час ДТП, яка станеться за участю забезпеченого транспортного засобу –автомобіля МАN, номер НОМЕР_1. При цьому, особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована за цим полісом визначено лише ОСОБА_3 Довід скаржника про те, що вказаний Поліс є договором першого типу, а відтак ОСОБА_1 на законних підставах керував автомобілем МАN, є необґрунтованим. Так, за приписами статті 15 Закону України "Про обов‘язкове державне страхування цивільно –правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" договори обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності можуть укладатися на умовах: страхування відповідальності за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб внаслідок експлуатації транспортного засобу, визначеного в договорі страхування, будь-якою особою, як а експлуатує його на законних підставах (договір I типу); страхування відповідальності за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб внаслідок експлуатації будь-якого транспортного засобу або одного з транспортних засобів, зазначених у договорі, особою, вказаною в договорі страхування (договір II типу); страхування відповідальності за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб внаслідок експлуатації транспортного засобу, визначеного в договорі страхування, особою, вказаною в договорі страхування, або однією з осіб, зазначених у договорі (договір III типу). При цьому, експлуатація автомобіля на законних підставах, підтверджується, зокрема, відміткою в технічному паспорті, довіреністю або талоном. Втім, матеріали справи не містять доказів, підтверджуючих факт законного керування ОСОБА_1 автомобілем МАN, номер НОМЕР_1, що унеможливлює висновок про підставність звернення позивача з позовом до Відкритого акціонерного товариства Національна акціонерна страхова компанія "Оранта". Відповідно до приписів статті 1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішення чи постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти їх. Таким чином, підстав для скасування постанови суду апеляційної інстанції та задоволення касаційної скарги не вбачається.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 1115, 1117, 1118, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Вищий господарський суд України, -

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 07.12.10 у справі №20/302 залишити без змін.

Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Гарант-Система залишити без задоволення.

Повний текст постанови виготовлений 22.02.2011.