Вищий господарський суд України у складі колегії суддів: Дерепи В.І. –головуючого (доповідача), Грека Б.М., Кривди Д.С.

за участю представників: позивача –

відповідача –

розглянувши касаційну скаргу ВАТ по газопостачанню та газифікації "Закарпатгаз" на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 26 травня 2010 року у справі за позовом ДК "Укртрансгаз" НАК "Нафтогаз України" в особі філії Управління магістральних газопроводів "Прикарпаттрансгаз" ДК "Укртрансгаз" НАК "Нафтогаз України" до ВАТ по газопостачанню та газифікації "Закарпатгаз" про стягнення 81205,58 грн.,

Позивач звернувся до господарського суду Закарпатської області з позовом до відповідача про стягнення 81205,58 грн. заборгованості, в тому числі 61536,41 грн. інфляційних та 19669,17 грн. 3% річних посилаючись на те, що рішенням господарського суду Закарпатської області від 27 червня 2008 року по справі №3/68, зміненим частково постановою Львівського апеляційного господарського суду від 30 листопада 2009 року, стягнуто з відповідача на користь позивача 976768,53 грн. заборгованості за послуги по транспортуванню природного газу протягом липня 2006 року травня 2007 року. Оскільки відповідачем 976768,53 грн. боргу сплачено не було, позивач на вказану суму заборгованості провів нарахування інфляційних в розмірі 61536,41 грн. за період з 01.06.2009 року по 01.01.2010 року та 3% річних в розмірі 19669,17 грн. за період з 01.06.2009 року по 31.01.2010 року.

Рішенням господарського суду Закарпатської області від 1 квітня 2010 року (суддя Івашкович І.В.) позов задоволений. Стягнуто з відповідача на користь позивача 61536,41 грн. збитків від інфляції, 19669,17 грн. 3% річних, судові витрати.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 26 травня 2010 року рішення суду залишене без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 30 вересня 2010 року вказані судові рішення скасовані. Прийняте нове рішення. В задоволенні позову відмовлено.

Постановою Верховного Суду України від 20 грудня 2010 року постанову Вищого господарського суду України від 30 вересня 2010 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду касаційної інстанції.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 2 лютого 2011 року прийнято до провадження касаційну скаргу ВАТ по газопостачанню та газифікації "Закарпатгаз" та призначено її до розгляду.

В касаційній скарзі ВАТ по газопостачанню та газифікації "Закарпатгаз" просить скасувати рішення господарського суду Закарпатської області від 1 квітня 2010 року та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 26 травня 2010 року, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального і процесуального права.

Обговоривши доводи касаційної скарги, вивчивши матеріали справи, суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу (435-15) , інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як правильно встановлено судами попередніх судових інстанцій, рішенням господарського суду Закарпатської області від 27 червня 2008 року по справі №3/68, зміненим частково постановою Львівського апеляційного господарського суду від 30 листопада 2009 року, стягнуто з відповідача на користь позивача 976768,53 грн. заборгованості за послуги по транспортуванню природного газу протягом липня 2006 року травня 2007 року.

Розглядаючи справу, суди правильно встановили той факт, що у зв’язку з невиконанням відповідачем зобов’язань по оплаті позивачеві боргу за невиконання умов укладеного між сторонами у справі договору №1-Зак-нас від 20.12.2005 року на виконання послуг по транспортуванню природного газу для населення по справі №3/68, у відповідача утворилась заборгованість в сумі 976768,53 грн., внаслідок чого на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України позивач на вказану суму заборгованості провів нарахування інфляційних в розмірі 61536,41 грн. за період з 1 червня 2009 року по 1 січня 2010 року та 3% річних в розмірі 19669,17 грн. за період з 1 червня 2009 року по 31 січня 2010 року.

Згідно ч.5 ст. 35 ГПК України факти, які відповідно до закону вважаються встановленими, не доводяться при розгляді справи.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом (436-15) , іншими законами або договором.

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд вважає, що при розгляді справи суди першої та апеляційної інстанцій дійшли вірного висновку щодо правомірності стягнення з відповідача на користь позивача 61536,41 грн. інфляційних нарахувань та 19669,17 грн. 3% річних від простроченої суми, оскільки наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє зобов’язальних правовідносин сторін договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов’язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених ч.2 ст. 625 ЦК України.

Тому, місцевий господарський суд, з яким погодився суд апеляційної інстанції, правильно задовольнив вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 81205,58 грн. заборгованості.

За таких обставин, оскаржувана постанова суду відповідає вимогам закону і обставинам справи, тому підстав для її зміни немає.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , суд

Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 26 травня 2010 року залишити без змін, а касаційну скаргу –без задоволення.