Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі:

головуючого Кривенка В.В.,

суддів: Гусака М.Б., Маринченка В.Л., Панталієнка П.В.,

Самсіна I.Л., Терлецького О.О., Тітова Ю.Г., -

розглянувши у порядку письмового провадження за винятковими обставинами за скаргою Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва справу за позовом Відкритого акціонерного товариства "Промтехкомплекс" (далі - ВАТ "Промтехкомплекс") до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва (далі - ДПI), треті особи: Київська міська рада, Головне управління земельних ресурсів Київської міської державної адміністрації про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень,

в с т а н о в и л а:

У січні 2005 року ВАТ "Промтехкомплекс" звернулося з позовом до ДПI про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень: № 36-2611/3 від 17 листопада 2004 року, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання за платежем: плата за землю у розмірі 137 053 грн. 56 коп. (91 894 грн. 96 коп. - основний платіж та 45 158 грн. 60 коп. - штрафні санкції); № 113-2611/0 від 17 листопада 2004 року, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання за платежем: штрафні санкції по платі за землю у розмірі 788 грн. 88 коп.

Позовні вимоги обгрунтовувалися тим, що ДПI не є контролюючим органом стосовно орендної плати за користування земельною ділянкою. Тому у податкових органів не було підстав для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 13 липня 2005 року, залишеним без змін ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 13 липня 2005 року та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 19 квітня 2006 року, позов задоволено.

У скарзі про перегляд за винятковими обставинами ухвали Вищого адміністративного суду України від 19 квітня 2006 року ДПI, посилаючись на неоднакове застосування судами касаційної інстанції статті 14 Закону України від 3 липня 1992 року № 2535-ХII "Про плату за землю" (2535-12) (у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин), просить ухвалені у справі рішення скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позову ВАТ "Промтехкомплекс" відмовити.

На підтвердження неоднакової практики наводить постанову Вищого господарського суду України від 7 жовтня 2003 року по справі за позовом ВАТ "Київське автотранспортне підприємство 13068" до ДПI у Солом'янському районі м. Києва про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення.

Перевіривши за матеріалами справи наведені у скарзі доводи, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що скарга ДПI не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судові рішення в адміністративних справах, переглянуті в касаційному порядку, а також рішення суду касаційної інстанції можуть бути оскаржені за винятковими обставинами з підстав неоднакового застосування касаційним судом однієї й тієї самої норми права, якщо воно мало місце за аналогічних обставин і призвело до ухвалення неправильного рішення, яке оскаржено.

Обставини справи, яка розглядається, відрізняються від тих, на які послалася ДПI як на підставу для перегляду справи за винятковими обставинами. Крім того вказана постанова Вищого господарського суду України була скасована постановою Верховного Суду України від 27 січня 2004 року. Зазначене не дає можливості прийти до висновку щодо неоднаковості застосування судами касаційної інстанції однієї і тієї ж норми права.

Оскільки обставини, які стали підставою для провадження за винятковими обставинами не підтвердилися, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України, відповідно до частини 1 статті 244 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , відмовляє у задоволенні скарги.

Керуючись статтями 241 - 244 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України

п о с т а н о в и л а:

Державній податковій інспекції у Солом'янському районі м. Києва відмовити у задоволенні скарги про перегляд за винятковими обставинами ухвали Вищого адміністративного суду України від 19 квітня 2006 року.

Постанова є остаточною і не може бути оскаржена, крім випадку, встановленого пунктом 2 частини 1 статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) .