9/164 Про стягнення заборгованості за договорами про надання послуг стільникового зв'язку - 16.02.2011 Прийняття

Приватне акціонерне товариство "МТС Україна" звернулося до Господарського суду Донецької області з позовом та просило суд стягнути з відповідача –Добропільської районної ради Донецької області 9 621,06 грн., у т.ч. 1 724, 38 грн. основної заборгованості, 7 896,68 грн. договірної санкції.

В обґрунтування заявлених вимог, позивач посилався на порушення відповідачем взятих на себе зобов’язань за договорами про надання послуг стільникового зв'язку в частині оплати наданих послуг. Крім того, позивач зазначав, що у зв'язку з розірванням договорів з його ініціативи через несплату відповідачем рахунків, на підставі п. 1.3. додаткових угод до договорів, відповідач повинен сплатити договірну санкцію в розмірі 2,74 грн. за кожен день, що залишився до закінчення терміну дії основного договору (т.1 а.с.2-3).

Відповідач у справі – Добропільська районна рада Донецької області у відзиві на позов заявлені вимоги відхиляє, посилаючись на те, що:

- рахунки, що виставлялись позивачем, не відповідають вимогам ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", тому не проводились для оплати Головним управлінням Державного казначейства України у м. Добропіллі;

- фізична особа –підприємець ОСОБА_1, який є ділером позивача, виконував свої обов'язки несвоєчасно (т.1 а.с.47-48).

Рішенням Господарського суду Донецької області від 18.10.2010 р. позов задоволено частково. Відповідно до рішення суду першої інстанції з Добропільської районної ради Донецької області на користь ПАТ "МТС Україна" стягнуто 1 724,38 грн. основного боргу, 394,83 грн. договірної санкції; в іншій частині позову відмовлено (т.2 а.с.32-38).

Частково задовольняючи заявлені позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що:

- відповідач порушив умови договору в частині оплати наданих послуг в установлений договорами строк;

- за розірвання договорів з ініціативи позивача через несплату відповідачем рахунків, на підставі п. 1.3. додаткових угод до договорів відповідач повинен сплатити договірну санкцію в розмірі 2,74 грн. за кожен день, що залишився до закінчення терміну дії основного договору. Розмір нарахованої позивачем договірної санкції становить 7 896,68 грн. При цьому, суд, користуючись правом, наданим йому відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 83 ГПК України, зменшив розмір договірної санкції, яка підлягає стягненню до 394,83 грн.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 14.12.2010 р. рішення Господарського суду Донецької області від 14.12.2010 р. залишено без змін (т.2 а.с.59-63).

Не погоджуючись з прийнятими у справі судовими актами, ПАТ "МТС Україна" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою та просить їх скасувати в частині відмови у задоволенні позову, прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

Вимоги касаційної скарги мотивовані неправильним застосуванням судами норм матеріального права та порушенням норм процесуального права (т.2 а.с.66-67).

Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального і процесуального права при винесенні оспорюваних судових актів, знаходить касаційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанції під час вирішення спору у справі по суті заявлених вимог та перегляду прийнятого рішення в апеляційному порядку відповідно встановлені наступні обставини.

Між сторонами у справі –ПАТ "МТС Україна" та Добропільською районною радою Донецької області укладено договори про надання послуг мобільного зв'язку №4017907/1.11848737, №4017959/1.11848737, №4018016/1.11848737, №4018053/1.11848737, №4018098/1.11848737, №4018129/1.11848737, №4018247/1.11848737, №4018272/1.11848737, №4018325/1.11848737, №4018348/1.11848737, №4018364/1.11848737, №4018382/1.11848737, №4018400/1.11848737, №4018422/1.11848737, №4018440/1.11848737, №4018458/1.11848737, №4018472/1.11848737, №4018484/1.11848737, №4018496/1.11848737, №4018518/1.11848737, №4018524/1.11848737, №4018542/1.11848737, за умовами яких позивач взяв на себе зобов’язання надавати послуги мобільного зв'язку, а відповідач –оплачувати вказані послуги.

Дані договори є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов’язань, а саме майново-господарських зобов’язань.

Так, ст. 173 ГК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених ГК України (436-15) , в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Однією з підстав виникнення господарського зобов’язання, згідно ст. 174 ГК України, є господарський договір.

При цьому, відповідно до ч.1 ст. 175 ГК України, майново-господарські зобов’язання, які є одним із видів господарських зобов’язань, - це цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються ЦК України (435-15) з урахуванням особливостей, передбачених ГК України (436-15) , що визначено ст. 175 ГК України.

Вимоги позивача у даній справі мотивовані порушенням відповідачем зобов’язань за такими договорами в частині оплати наданих послуг мобільного зв'язку.

Згідно п. 1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України (435-15) з урахуванням особливостей, передбачених ГК України (436-15) .

Так, в силу ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України (435-15) , інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Умовами договорів (п.п.2.4.2. п.2.4 розділу 2) передбачено, що відповідач зобов’язаний своєчасно оплачувати рахунки за надані послуги та плату за утримання номеру в мережі мобільного зв’язку оператора по всіх телефонах, зареєстрованих на його особовому рахунку (плата за утримання номеру в мережі сплачується і в тому разі, коли надання послуг призупинено за несплату попередніх рахунків або за заявою абонента (відповідача). Фактичне використання абонентом тієї чи іншої послуги означає, що така послуга була замовлена абонентом.

Згідно з п.п. 3.1, 3.3 договорів, нарахування за надані послуги мобільного зв’язку здійснюються згідно з тарифами оператора, які є невід’ємною частиною цього договору. Розрахунковий період становить один календарний місяць. Кожному абоненту надається один особовий рахунок, на підставі чого здійснюються розрахунки за надані послуги за всіма наявними у абонента телефонами. Рахунки за надані послуги та авансові внески абонент сплачує готівкою, перерахуванням на поточний рахунок оператора або кредитною карткою в національній валюті України. За наявності авансу рахунки повинні бути сплаченими в строк до 15 числа місяця, наступного за розрахунковим, але в будь-якому разі до моменту фактичного використання авансу.

Вирішуючи спір у даній справі по суті заявлених вимог, суд першої інстанції, а також суд апеляційної інстанції при апеляційному перегляді, встановили, що заборгованість відповідача за надані послуги становить 1 724,38 грн., що підтверджується звітом про баланс особового рахунку абонента станом на 01.02.2010 р.

За таких обставин, є правильним висновок суду першої інстанції, з яким погодилась апеляційна інстанція, щодо обґрунтованості заявлених вимог в частині стягнення з відповідача 1 724,38 грн. основної заборгованості.

Відповідно до ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою.

В силу ст. 216, ч.1 ст. 218 ГК України, підставою господарсько-правової відповідальності у вигляді застосування господарських санкцій є вчинене учасником господарських відносин правопорушення у сфері господарювання. Одним з видів господарських санкцій, згідно ч.2 ст. 217 ГК України, є штрафні санкції, до яких віднесена неустойка (ч.1 ст. 230 ГК України).

Відповідно до ч.4 ст. 231 ЦК України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому, розмір штрафних санкцій може бути встановлений у визначеній грошовій сумі.

Пунктом 1.3 додаткових угод до договорів передбачено, що забезпеченням виконання зобов’язання абонента перед оператором не відмовлятись від основного договору та/або від додаткової угоди, зокрема - від послуг голосової телефонії за основним договором, є договірна санкція. В разі, якщо дія основного договору достроково припиняється на підставі п. 5.2 основного договору в зв'язку з несплатою відповідачем наданих йому послуг зв'язку, відповідач несе відповідальність у вигляді сплати на користь позивача договірної санкції в розмірі 2,74 грн. за кожен день, що залишився до закінчення строку, встановленого п.1.1 цієї додаткової угоди, починаючи з дня відмови або припинення дії. Загальний строк позовної давності до вимоги про стягнення договірної санкції встановлюється тривалістю у три роки. Початок перебігу позовної давності визначається згідно з цивільним законодавством України.

Розрахунок договірної санкції, що підлягає стягненню, здійснений позивачем у відповідності до чинних норм законодавства.

Разом з тим, ст. 233 ГК України надає право суду зменшувати розмір штрафних санкцій у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому, повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Крім того, в силу ч. 2 вказаної норми, якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Аналогічне право суду визначено і ч. 3 ст. 551 ЦК України, яка встановлює, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Положення наведених норм кореспондуються з п. 3 ч. 1 ст. 83 ГПК України, відповідно до якої господарському суду надано право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Враховуючи положення вказаних норм та встановлені судом першої інстанції обставини, суд першої інстанції, з висновком якого погодилась апеляційна інстанція, обґрунтовано застосував п. 3 ч. 1 ст. 83 ГПК України та зменшив розмір договірної санкції.

При цьому, проаналізувавши умови договору та норми ст. 546 ЦК України, ст. ст. 216, 218, 231 ГК України, суди дійшли вірного висновку про те, що вказана санкція, передбачена п. 1.3. додаткових угод, є саме штрафною санкцією, а отже, доводи скаржника про те, що розмір даної санкції не може бути зменшений, не приймаються до уваги.

За таких обставин, підстав для зміни чи скасування постанови Донецького апеляційного господарського суду від 14.12.2010 р., якою залишено без змін рішення Господарського суду Донецької області від 18.10.2010 р., немає.

З огляду на викладене, керуючись ст.ст.1115, 1117, 1119- 11111 ГПК України (1798-12) , колегія суддів

рішення Господарського суду Донецької області від 18.10.2010 р. та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 14.12.2010 р. у справі № 9/164 залишити без змін, а касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "МТС Україна" –без задоволення.