47/220-10 Про зобов'язання підписати акт приймання-передачі науково-технічної продукції за договором - 15.02.2011 Прийняття

У серпні 2010 року позивач –ВАТ "Проектний та проектно-конструкторський інститут "Металургавтоматика" звернувся до суду з позовом до відповідача - Українського державного науково-технічного центру з технології та обладнання, обробки металів, захисту навколишнього середовища та використання вторинних ресурсів для металургії та машинобудування "Енергосталь" про зобов'язання підписати акт № 258 приймання-передачі науково-технічної продукції за договором № 0493/23332 від 17.12.2008 та направити його на адресу ВАТ "Проектний та проектно-конструкторський інститут "Металургавтоматика".

Вказував, що відповідач не виконав зобов'язання, прийняті на себе за договором в частині своєчасного підписання акту приймання-передачі науково-технічної продукції, чим порушив не тільки умови договору, а й вимоги ст. 193 Господарського кодексу України.

Рішенням господарського суду Харківської області від 20.10.2010 (суддя Светлічний Ю.В.) позов задоволено повністю. Зобов'язано Український державний науково-технічний центр з технології та обладнання, обробки металів, захисту навколишнього середовища та використання вторинних ресурсів для металургії та машинобудування "Енергосталь" підписати акт №258 приймання-передачі науково-технічної продукції за договором № 0493/23332 від 17.12.2008 та направити його на адресу Відкритого акціонерного товариства "Проектний та проектно-конструкторський інститут "Металургавтоматика".

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 29.11.2010 (колегія суддів у складі: Могилєвкін Ю.О. –головуючий, Пушай В.І., Плужник О.В.) рішення господарського суду Харківської області від 20.10.2010 скасовано, прийнято нове рішення, яким в позові відмовлено.

постанова мотивована тим, що у ст. 16 ЦК України та ст. 20 ГК України відсутній таких спосіб захисту права, як зобов'язання до підписання акту приймання виконаних робіт, відсутній механізм виконання такого рішення суду.

В касаційній скарзі ВАТ "Проектний та проектно-конструкторський інститут "Металургавтоматика" просить скасувати постанову Харківського апеляційного господарського суду від 29.11.2010, залишити в силі рішення господарського суду Харківської області від 20.10.2010. В обґрунтування посилається на порушення норм процесуального права, зокрема ст.ст. 13, 15 ЦК України, ст. 20 ГК України.

Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального і процесуального права при винесенні оспорюваних судових актів, знаходить касаційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 17.12.2008 між ВАТ "Проектний та проектно-конструкторський інститут "Металургавтоматика" та Українським державним науково-технічним центром з технології та обладнання, обробки металів, захисту навколишнього середовища та використання вторинних ресурсів для металургії та машинобудування "Енергосталь" укладено договір № 0493/23332 на створення (передачу) науково-технічної продукції.

Відповідно до п. 1.1 договору Виконавець (позивач) зобов'язується створити (передати) науково-технічну продукцію, а замовник (відповідач) своєчасно прийняти та оплатити науково-технічну продукцію за темою: "ВАТ "Алчевський меткомбінат". Комплекс конвертерного цеху. Розширення дільниці обжигу вапняку. Компресорна станція стислого повітря. Автоматизація. Робоча документація"

Згідно з п. 2.1 договору вартість робіт за даним договором визначена зведеним кошторисом (додаток 3) у відповідності з протоколом про погодження договірної ціни (додаток 1) та протоколом розбіжностей до договору і складає 21 684,00 грн.

Документом про виконання науково-технічної продукції є акт приймання-передачі, який виконавець надає замовнику після завершення робіт (п. 3.2 договору).

Замовник, протягом 15 днів з дати отримання науково-технічної продукції направляє виконавцю підписаний акт приймання-передачі або мотивовану відмову від прийняття науково-технічної продукції.

Судами встановлено, що на виконання зобов'язань за договором позивач розробив відповідну технічну документацію та направив її відповідачу, що підтверджується накладною від 20.11.2008 № 249.

17.12.2008 позивачем було передано відповідачу акти приймання-передачі науково-технічної продукції, в т.ч. і акт № 258.

Відповідач зобов'язання за договором в частині підписання акту приймання науково-технічної продукції та направлення його позивачу не виконав, що слугувало підставою для звернення з відповідним позовом.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Ст. 16 цього Кодексу закріплено перелік способів захисту цивільних прав та інтересів, згідно з яким кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. При цьому, зазначеною нормою визначено, що суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Дана норма кореспондується з положеннями ст. 20 ГК України, якою визначено способи захисту прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів.

Однак, вищезазначеними нормами не передбачено такого способу захисту прав, як підписання акта приймання-передачі науково-технічної продукції за договором.

Крім того, колегія суддів наголошує, що за статтею 6 Конституції України державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову. Органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.

За приписами ст. 6 ГК України одним із загальних принципів господарювання є заборона незаконного втручання органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб у господарські відносини.

Отже, зобов'язання відповідача підписати акти приймання-передачі науково-технічної продукції не тільки суперечить встановленим діючим законодавством способам захисту цивільних прав, а також є втручанням у господарську діяльність суб'єкта господарювання, що, як наслідок, призводить до порушення його вільного волевиявлення.

Колегія суддів зазначає, що предметом позову може бути матеріально-правова чи немайнова вимога позивача до відповідача, відносно якої суд повинен прийняти рішення. Предметом позову не можуть бути обставини, які виступають доказами у справі, зокрема, підписання актів приймання-передачі, оскільки такі акти підтверджують наявність або відсутність юридичних фактів, які входять до підстав позову. Захист майнового або немайнового права чи законного інтересу відбувається шляхом прийняття судом рішення про примусове виконання відповідачем певних дій або зобов'язання утриматись від їх вчинення. Заявлена позивачем вимога про зобов'язання відповідача підписати акти приймання-передачі науково-технічної продукції (які за своєю природою є лише товарно-супровідними документами) не призводить до поновлення порушеного права позивача та, у разі її задоволення, не може бути виконана у примусовому порядку, оскільки відсутній механізм виконання такого рішення.

Колегія суддів зазначає, що у разі виникнення між сторонами спору, позивач не позбавлений права в установленому чинним законодавством порядку вимагати від відповідача виконання обов’язків у натурі - прийняти та оплатити науково-технічну продукцію створену (передану) науково-технічну продукцію. Під час розгляду такого спору, суд, враховуючи, обставини, що входять в предмет доказування у такій справі, зобов’язаний буде встановити чи має місце факт створення (передачі) науково-технічної продукції відповідно до умов договору, чи є мотивована відмова від приймання науково-технічної продукції.

Ст. 12 ГПК України встановлено, що господарським судам підвідомчі справи у спорах, зокрема, про визнання недійсними актів з підстав, зазначених у законодавстві.

Враховуючи те, що акт приймання-передачі не має правової природи акту в розумінні ст. 12 ГПК України, зазначений спір не підлягає вирішенню у господарських судах України.

Відповідно до п. 1 ч.1 ст. 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в господарських судах України.

Проте, суд першої інстанції в порушення зазначених вимог процесуального закону прийняв до провадження та розглянули справу по суті.

Разом з тим, апеляційний господарський суд обґрунтовано зазначивши, що даний спір не підлягає розгляду в господарських судах України, оскільки ст. 16 ЦК та ст. 20 ГК України не передбачено такого способу захисту права, як зобов'язання до підписання акта виконаних робіт, в резолютивній частині постанови постановив про відмову в позові. Тобто висновок резолютивної частини постанови суперечить висновку, зробленому в мотивувальній частині постанови. А тому постанова суду апеляційної інстанції підлягає зміні.