Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Ухвалою Донецького апеляційного суду від 12.01.2010 року (судді Запорощенко М.Д., Дучал Н.М., Калантай М.В.) вжито заходів забезпечення позову. Накладено заборону на відчуження або передачу будь-яким особам нерухомого майна –нежитлового приміщення "ресторан ІНФОРМАЦІЯ_1, яке розташовано за адресою АДРЕСА_1 та належить фізичній особі ОСОБА_6 і ТОВ "Маріупольпарксервіс".

Заборонити учасникам ТОВ "Маропттрейдінг" приймати рішення та здійснювати заходи, які направлені на ліквідацію або реорганізацію ТОВ "Маропттрейдінг".

Суд апеляційної інстанції, приймаючи до уваги предмет спору у справі та заяву позивача про забезпечення позову, керуючись ст.ст. 66, 67 ГПК України, дійшов висновку, що з метою забезпечення позову слід накласти заборону на відчуження або передачу нерухомого майна та накласти заборону учасникам господарського товариства приймати рішення та здійснювати заходи,які направлені на ліквідацію або реорганізацію товариства.

В іншій частині заяви про забезпечення позову відмовлено у зв'язку з невідповідністю способу забезпечення.

ТОВ "Маропттрейдінг" в касаційній скарзі просить ухвалу Донецького апеляційного господарського суду від 12.01.2010 року скасувати з підстав порушення та неправильного застосування норм процесуального права, в забезпеченні позову відмовити.

Скаржник доводить, що судом апеляційної інстанції порушено ст.ст. 66, 67 ГПК України, оскільки забезпечення позову обраним способом, зокрема, забороною проводити загальні збори акціонерів або учасників товариства та приймати ними рішення, не допускається; нерухомість, на яку накладено арешт не є предметом спору, а особи, які є його власниками не є учасниками спору.

Вищий господарський суд України у відкритому судовому засіданні дослідив матеріали справи, доводи касаційної скарги, вважає, що скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Предметом спору є визнання рішення загальних зборів учасників товариства недійсним, визнання змін до статуту недійсними, скасування державної реєстрації змін до установчих документів.

Згідно статті 66 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити, передбачених статтею 67 цього Кодексу, заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Статтею 67 цього Кодексу передбачено, що позов забезпечується, зокрема, забороною відповідачеві вчиняти певні дії, забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмету спору.

Вжиття заходів до забезпечення позову має на меті запобігти утрудненню чи неможливості виконання рішення господарського суду, прийнятого за результатами розгляду справи.

Право вжиття тих чи інших заходів належить суду, який виходить із предмету спору, конкретних обставин справи та пропозицій заявника.

Необхідною умовою вжиття заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що не вжиття відповідних заходів утруднить або зробить неможливим виконання судового рішення. Вжиття таких заходів є правом господарського суду. Застосовуючи заходи забезпечення позову, суд діє за внутрішнім переконанням на підставі та у відповідності з вимогами чинного законодавства. При цьому розділ Х ГПК України (1798-12) не містить чіткого переліку спорів або обставин, за яких вживаються заходи до забезпечення позову.

Обираний судом спосіб забезпечення позову відповідає передбаченим процесуальним законом способам забезпечення позову.

Невизначеність юридичної долі прийнятих товариством рішень, реалізація оспорюваного рішення господарського товариства, а саме щодо виключення позивача та перерозподілу часток учасників в статутному капіталі, дозволяють суду дійти достатньо обґрунтованого припущення, що невжиття судом заходів до забезпечення позову може утруднити або зробити неможливим виконання рішення суду, оскільки створить нові обставини, які ускладнюватимуть відновлення прав позивача, зумовить подальшу необхідність використання правових засобів захисту порушеного права позивача.

Враховуючи, що нерухоме майно відчужено товариством 26.08.2010 р., тобто після проведення зборів та прийняття оспорюваного рішення від 19.08.2010 р., суд мав підстави пересвідчитися в реальності загрози утруднення виконання судового рішення.

Так, подальше відчуження майна ускладнить відновлення прав позивача в майбутньому, що полягають, в тому числі, у праві впливати на розпорядження майном товариства у встановленому законом та установчими документами товариства порядку, від якого позивача усунуто оспорюваним рішенням товариства, тому вжиття забезпечувальних заходів щодо такого майна правомірне.

Перевіривши юридичну оцінку обставин справи та правильність застосування норм процесуального права, касаційна інстанція дійшла висновків про те, що господарським судом не порушено вимоги статей 66, 67 ГПК України.

Згідно з ст. 1117 ГПК України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Доводи скаржника відхиляються, оскільки вжиті заходи забезпечення позову жодним чином не впливають на право товариства здійснювати господарську діяльність, проводити збори учасників та приймати рішення, оскільки заборона стосується не будь-яких рішень товариства, а лише рішень щодо ліквідації та реорганізації, тому доводи про втручання в господарську діяльність як і діяльність органів товариства безпідставні, дії суду не суперечать вимогам ст. 67 ГПК України; дій будь-яких інших осіб з нерухомим майном ускладнить відновлення прав позивача, доводи про незалучення до участі у справі відповідних осіб, що набули нерухоме майно з посиланням, що судове рішення стосується їх прав та обов'язків, відхиляються, оскільки з метою забезпечення позову суд за приписами ст. 67 ГПК України вживає відповідних заходів в тому числі відносно осіб, які не виступають учасниками спору з позивачем, однак їх дії можуть ускладнювати відновлення прав позивача.

Виходячи з викладеного, керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1118, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) ,

Ухвалу Донецького апеляційного господарського суду від 12.01.2010 р. у справі № 31/150пн господарського суду Донецької області залишити без зміни, а касаційну скаргу –без задоволення.