Б-7/103-13/256 Про припинення провадження справи про визнання боржника банкрутом - 15.02.2011 Прийняття

Ухвалою господарського суду Чернівецької області від 21.09.2010 (суддя Ковальчук Т.І.) припинено провадження у справі про визнання банкрутом Всеукраїнської видавничої православної місії УПЦ Київського патріархату. Скасовано мораторій на задоволення вимог кредиторів, введений господарським судом Івано-Франківської області від 08.07.2004.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 03.11.2010 (колегія суддів у складі: Михалюк О.В. –головуючий, Новосад Д.Ф., ГлаваІ.) ухвалу господарського суду Чернівецької області від 21.09.2010 залишено без змін.

Судові рішення мотивовані тим, що можливості ліквідації релігійної організації у зв'язку з визнанням її банкрутом Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) .

В касаційній скарзі ПАТ АБ "Укргазбанк" просить ухвалу господарського суду Чернівецької області про припинення провадження у справі та постанову Львівського апеляційного господарського суду скасувати, справу передати на розгляд до господарського суду Чернівецької області. В обґрунтування посилається на невірне застосування норм матеріального права, зокрема ст. 7 Закону України "Про свободу совісті та релігійні організації", норм процесуального права,зокрема ст. 80 ГПК України.

Обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 4-1 ГПК України, провадження у справах про банкрутство здійснюється у порядку, передбаченому цим кодексом з врахуванням вимог Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) (далі Закон), норми якого, як спеціальні норми права, превалюють у застосуванні над загальними нормами Господарського процесуального кодексу України (1798-12) .

Відповідно до ст. 1 Закону про банкрутство боржником в розумінні цього Закону (2343-12) є суб'єкт підприємницької діяльності, неспроможний виконати свої грошові зобов'язання перед кредиторами, у тому числі зобов'язання щодо сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів), протягом трьох місяців після настання встановленого строку їх сплати. Господарський кодекс України (436-15) передбачає визнання банкрутом лише суб'єкта підприємництва (Глава 23 цього кодексу (436-15) ). Суб'єктом підприємництва є підприємці (ч. 2 ст. 3 Господарського кодексу України).

При цьому, згідно з ч. 3 ст. 209 Господарського кодексу України суб'єктом банкрутства може бути лише суб'єкт підприємницької діяльності.

Разом з тим, в силу ч. 4 ст. 5 Закону про банкрутство положення цього Закону (2343-12) застосовуються також до юридичних осіб, які діють у формі споживчого товариства, благодійного чи іншого фонду.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, згідно свідоцтва № 3 від 01.02.1996 року, виданого Державним комітетом України у справах релігії, зареєстровано статут Всеукраїнської видавничої православної місії Української православної церкви Київський патріархат, діяльність якого поширюється на територію України, керівний орган релігійної організації розташований у м. Чернівці, вул. Головна, 200, підставою для реєстрації зазначено Закон України "Про свободу совісті та релігійні організації" (987-12) .

З довідка № 1031 від 02.07.2001 вбачається, що Місію включено до ЄДРПОУ, організаційно-правовою формою господарювання Всеукраїнської видавничої православної місії Української православної церкви Київський патріархату зазначено "релігійні організації", видами діяльності Місії за ЗКГНГ та видами діяльності за КВЕД також зазначено "релігійні організації".

Статут Всеукраїнської видавничої православної місії Української православної церкви Київський патріархат схвалено і затверджено Святішим Патріархом Київським і всієї Руси-України Філаретом 26.01.1995.

Відповідно до п. 1.1 Статуту Всеукраїнська видавнича православна місія Української православної церкви Київський патріархат діє на території України як релігійна організація –юридична особа згідно з чинним законодавством України, Статутом УПЦ –Київський Патріархат і цим Статутом.

Місія утворена згідно положень Закону України "Про свободу совісті та релігійні організації" (987-12) і головною метою її діяльності є виготовлення богослужбової релігійної літератури для потреб Церкви і інших предметів культурно-освітнього культового призначення, а предметом діяльності Місії визначено релігійно-видавничу і поліграфічну діяльність, виготовлення спеціальної богослужбової літератури, предметів і матеріалів культового призначення добродійну і духовно-просвітницьку діяльність. У податковому органі Місія зареєстрована 01.04.1996 р. як неприбуткова організація (т.с. 3 а.с. 57).

Названими документами підтверджується статус Місії як релігійної організації.

Діяльність релігійних організацій, їх створення і припинення, регулюється Законом України "Про свободу совісті та релігійні організації" (987-12) .

Відповідно до ст. 7 зазначеного Закону релігійні організації в Україні утворюються з метою задоволення релігійних потреб громадян сповідувати і поширювати віру і діють відповідно до своєї ієрархічної та інституційної структури, обирають, призначають і замінюють персонал згідно із своїми статутами (положеннями).

Підстави ж для припинення діяльності релігійних організацій визначені ст. 16 Закону України "Про свободу совісті та релігійні організації", відповідно до якої діяльність релігійної організації припиняється у судовому порядку лише у випадках:

1) вчинення релігійною організацією дій, недопустимість яких передбачена статтями 3, 5 і 17 цього Закону;

2) поєднання обрядової чи проповідницької діяльності релігійної організації з посяганнями на життя, здоров’я, свободу і гідність особи;

3) систематичного порушення релігійною організацією встановленого законодавством порядку проведення публічних релігійних заходів (богослужінь, обрядів, церемоній, походів тощо);

4) спонукання громадян до невиконання своїх конституційних обов’язків або дій, які супроводжуються грубими порушеннями громадянського порядку чи посяганням на права і майно державних, громадських чи релігійних організацій.

Оскільки наданими документами підтверджується статус Місії як релігійної організації, тобто вона не є ані суб’єктом підприємницької діяльності, ані іншою установою чи організацією, а тому не може бути суб’єктом банкрутства в розумінні Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) .

Суд розглядає справу про припинення діяльності релігійної організації в порядку позовного провадження, передбаченого Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) , за заявою органу, уповноваженого здійснювати реєстрацію статуту конкретної релігійної організації, або прокурора.

Можливості ліквідації релігійної організації у зв’язку з визнанням її банкрутом Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) не передбачає.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів вважає, що попередні судові інстанції дійшли законного та обґрунтованого висновку про те, що релігійна організація не може бути суб’єктом банкрутства, у зв'язку з чим провадження у справі підлягає припиненню на підставі п. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексом України.

За таких обставин, постанова апеляційного господарського суду прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального законодавства, доводи касаційної скарги правильності викладених у ній висновків не спростовують, у зв’язку з чим підстав для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового акту колегія суддів не вбачає.