Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

за участю представників від:

Акціонерна енергетична компанія "Київенерго" звернулася до господарського суду м. Києва з позовом про стягнення з Комунального підприємства "Київжитлоспецексплуатація" 139764,06 грн. основного боргу, 5440,84грн. інфляційних складової боргу, 1323,92 грн. 3% річних, 9046,77 грн. пені, на загальну суму 155575,59грн., 1555,76грн. державного мита та 236,00грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішенням господарського суду м. Києва від 09.09.10 (суддя Чебикіна С.О.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 30.11.10 (колегія суддів у складі: головуючого-судді Сотнікова С.В., суддів: Дзюбка П.О.,

Суліма В.В.), позов задоволено частково, стягнуто з відповідача на користь позивача 121829,92 грн. основного боргу, 544084 грн. інфляційної складової боргу, 1323,92 грн. 3% річних, 9046,77 грн. пені, 1376,41 грн. державного мита та 208,79 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Провадження у справі в частині стягнення 17934,14 грн. Припинено провадження в частині стягнення 17934,14 грн. у зв'язку із проплатою.

Не погоджуючись із судовими актами у справі, відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати, справу направити на новий розгляд. Скарга мотивована тим, що рішення суду першої інстанції та постанова апеляційного господарського суду винесені з порушенням норм матеріального та процесуального права, а саме: судами застосовані акти державних органів, які не відповідають законодавству України, без врахування доказів та пояснень відповідача щодо погашення основного боргу.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, 01.09.99 між позивачем (енергопостачальна організація) та відповідачем (абонент) укладено договір на постачання теплової енергії у гарячій воді № 153-8539-9 (договір), предметом якого відповідно до п. 1.1 договору є постачання, користування та своєчасна сплата в повному обсязі спожитої теплової енергії у гарячій воді, на умовах, передбачених цим договором.

Відповідно до п. 2.1 договору, при виконанні умов цього договору, а також вирішенні всіх питань, що не обумовлені цим договором, сторони зобов’язані керуватися тарифами, затвердженими Київською міською держадміністрацією, положенням про Держенергоспоживнагляд, Правилами користування тепловою енергією (1198-2007-п) , Правилами технічної експлуатації тепловикористовуючих установок і теплових мереж, нормативними актами з питань користування та взаєморозрахунків за енергоносії, чинним законодавством України.

Згідно з п. 2.2.1. договору енергопостачальна організація зобов’язується постачати теплову енергію у вигляді гарячої води на потреби опалення та вентиляцію –в період опалювального сезону; для гарячого водопостачання –протягом року в кількості та в обсягах згідно з додатком №1 до цього договору, вартість якої згідно з п. 2.3.1 договору абонент зобов’язаний своєчасно сплачувати. Згідно п. 5.1 договору, облік споживання абонентом теплової енергії проводиться розрахунковим способом.

Пунктом 5 додатку № 1 до договору, зазначено, що при відсутності розбіжностей з обох сторін по обсягам відпуску теплової енергії в поточному році, термін дії даного додатку продовжується на кожний наступний рік. Доказів припинення договору в установленому порядку судам двох попередніх інстанцій надано не було.

Договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії про його припинення не буде письмово заявлено однією зі сторін (п. 8.4 договору).

Відповідно до п. 5 додатку № 4 до договору абонент щомісяця з 12 по 15 число самостійно отримує у Районному відділі теплозбуту табуляграму фактичного споживання теплової енергії за попередній період, акт звірки на початок розрахункового періоду (один примірник оформленого акту звірки абонент повертає в РВТ).

Згідно п.3 додатку №4 до договору в разі якщо абонент розраховується за показниками приладів обліку: - при перевищені фактичного використання теплової енергії понад заявленого та сплаченого до початку розрахункового періоду, ця кількість перевищення самостійно сплачується абонентом не пізніше 28 числа поточного місяця; - у випадку, якщо фактичне використання теплової енергії нижче від заявленого та сплаченого до початку розрахункового періоду, сальдо розрахунків визначається за фактичними показниками приладів обліку.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, АЕК "Київенерго" посилався на те, що відповідач взяті на себе зобов’язання не виконує, внаслідок чого за період з 01.11.09 по 01.05.10 виникла заборгованість за використану теплову енергію, яка станом на 01.05.10 склала 139764,06грн.

Приймаючи рішення про припинення провадження у справі в частині, суди попередніх інстанцій виходили з того, що станом на день розгляду справи в суді першої інстанції позивачем підтверджено сплату основного боргу у сумі 17934,14грн., що не заперечується сторонами, оскільки відповідно до п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору. Судові акти в цій частині не оскаржуються, а тому не перевіряються і залишаються без змін судом касаційної інстанції.

Крім того, як зазначалося, судами попередніх інстанцій стягнуто з відповідача на користь позивача 121829,92грн. основного боргу, 544084грн. інфляційної складової боргу, 1323,92грн. 3% річних, 9046,77грн. пені, 1376,41грн. державного мита та 208,79грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає такі висновки судів передчасними з огляду на наступне.

Частиною 6 ст. 276 Господарського кодексу України встановлено, що розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Пунктом 23 Правил користування тепловою енергією, затверджених Постановою КМУ від 03.10.07 №1198 (1198-2007-п) , яка є спеціальним нормативно-правовим актом по відношенню до Господарського кодексу України (436-15) визначено, що розрахунки за спожиту теплову енергію здійснюються на межі продажу, яка є межею балансової належності (відповідальності), відповідно до договору на підставі показників вузла обліку згідно із діючими тарифами (цінами), затвердженими в установленому порядку.

З матеріалів справи вбачається, що початкове сальдо розрахунків, наданих АЕК "Київенерго" для підтвердження обґрунтованості позовних вимог, станом на 31.10.09 завищене через те, що за період з 01.12.08 по 28.02.09 позивачем застосовувалися тарифи, що затверджені Розпорядженнями Київської міської державної адміністрації: від 27.11.08 №1662 (ra1662017-08) та №1663 (ra1663017-08) , від 25.12.08 №1780/1 (ra0780017-08) , від 05.02.09 №127 (ra0127017-09) , №128 (ra0128017-09) . Однак Указами Президента України від 24.12.08р. №1199/2008 (1199/2008) , від 03.02.09 №65/2009 (65/2009) та від 09.02.09 №76/2009 (76/2009) , вищезазначені розпорядження КМДА скасовані, як такі, що не відповідають законам та Конституції України (254к/96-ВР) .

До 01.12.08 тарифи на теплову енергію, що виробляється позивачем, були затверджені Розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 31.01.07 №86 (raa086017-07) в редакції Розпорядження Київської міської державної адміністрації: від 18.06.07 №715 (ra0715017-07) . Розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 02.03.09 №230 (ra0230017-09) поновлено у дії Розпорядження Київської міської державної адміністрації від 31.01.07 №86 (raa086017-07) , яке діяло до прийняття Київською міською державною адміністрацією розпорядження від 30.06.09 №758 (ra0758017-09) , на яке вірно посилається колегія суддів апеляційного господарського суду.

Однак, судами попередніх інстанцій безпідставно не прийняті до уваги доводи відповідача про те, що 29.12.09 ним перераховано на користь АЕК "Київенерго" 46596,90 грн. та 04.11.09 20054,46 грн., що вбачається із Розрахунку вартості фактично спожитої теплової енергії та здійснених оплат, який є у матеріалах справи. У зв’язку із чим за період листопад 2008р. по квітень 2009р. за КП "Київжитлоспецексплуатація" обліковується залишок боргу за попередній опалювальний сезон у розмірі 8329,39грн., що мав обчислюватися за вимогами Розпорядження Київської міської державної адміністрації від 31.01.07 №86 (raa086017-07) , яке діяло у вказаному періоді.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що судами попередніх інстанцій не надана належна оцінка питанню правильності нарахування позивачем заборгованості за теплову енергію за вказаний оспорюваний період, оскільки не взято до уваги, що за минулі звітні періоди позивачем нарахована завищена сума заборгованості через застосування нормативно-правових актів, а саме: Розпорядження КМДА: від 27.11.08 №1662 (ra1662017-08) та №1663 (ra1663017-08) , від 25.12.08 №1780/1 (ra0780017-08) , від 05.02.09 №127 (ra0127017-09) , №128 (ra0128017-09) , які скасовані Указами Президента України від 24.12.08 №1199/2008 (1199/2008) , від 03.02.09 №65/2009 (65/2009) та від 09.02.09 №76/2009 (76/2009) , як такі, що не відповідають законам та Конституції України (254к/96-ВР) .

Також, судами попередніх інстанцій не було взято до уваги, що оскільки мала місце сплата частини основного боргу, то й розрахунок пені, інфляційної складової боргу, 3% річних та державного мита теж має вираховуватися з розміру остаточної суми основного боргу.

Статтею 19 Конституції України визначено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією (254к/96-ВР) та законами України.

Відповідно до ч.1 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд вирішує господарські спори на підставі Конституції України (254к/96-ВР) , цього Кодексу, інших законодавчих актів України, міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до частини 1 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Однак вищевикладене свідчить про неповноту та необ’єктивність судового розгляду та є підставою для скасування судових актів обох попередніх інстанцій.

За вимогами частини першої статті 111-10 Господарського процесуального кодексу України, підставами для скасування або зміни рішення місцевого або апеляційного господарського суду або постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального законодавства. В даному випадку вимог ч.1. ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, що призвело до прийняття незаконного судового акту. Тому рішення господарського суду міста Києва та постанова Київського апеляційного господарського суду в частині задоволення позову підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до господарського суду м. Києва.

При новому розгляді, суду слід з'ясувати наведені в цій постанові обставини справи, дослідити наявні у справі докази, дати їм, та доводам сторін належну правову оцінку та ухвалити законне та обґрунтоване рішення. Під час нового розгляду справи суду слід врахувати, що рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального закону і всебічно перевіривши обставини, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права, а обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, підтвердженими в судовому засіданні.

Виходячи з вищевикладеного та керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , колегія суддів

Касаційну скаргу Комунального підприємства "Київжитлоспецексплуатація" задовольнити частково. Рішення господарського суду м. Києва від 09.09.10 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 30.11.10 у справі № 52/264 скасувати в частині задоволення позову. Справу в цій частині направити на новий розгляд до господарського суду м. Києва.

В частині припинення провадження у справі рішення господарського суду м. Києва від 09.09.10 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 30.11.10 у справі № 52/264 залишити без змін.