Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі:

головуючого Кривенка В.В.,

суддів: Гусака М.Б., Маринченка В.Л., Панталієнка П.В.,

Самсіна І.Л., Терлецького О.О., Тітова Ю.Г., –

розглянувши у порядку письмового провадження за винятковими обставинами за скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Августівка" (далі – ТОВ "Агрофірма "Августівка") справу за позовом Виробничо-комерційної фірми "Автосервіс" (далі – Фірма "Автосервіс") до Августівської сільської ради Одеської області (далі – сільрада), ТОВ "Агрофірма "Августівка", третя особа – Біляївський районний відділ земельних ресурсів, про спонукання до виконання договору оренди та за зустрічним позовом сільради, ТОВ "Агрофірма "Августівка" до Фірми "Автосервіс" про повернення самовільно зайнятої земельної ділянки,

У березні 1995 року Фірма "Автосервіс" звернулась до суду з позовом про примусове виконання зобов’язань, які виникли у зв’язку з укладенням нею 15 грудня 1993 року договору оренди земельної ділянки із сільрадою.

Арбітражний суд Одеської області рішенням від 1 червня 1995 року позов задовольнив. Постановою заступника голови цього суду від 24 вересня 1995 року в порядку нагляду рішення суду від 1 червня 1995 року було скасовано, у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Вищий арбітражний суд України постановою від 16 жовтня 1995 року скасував прийняті у справі судові рішення, а справу направив на новий розгляд до Арбітражного суду Київської області.

У жовтні 1995 року сільрада та ТОВ "Агрофірма "Августівка" подали зустрічний позов до Фірми "Автосервіс" про повернення самовільно зайнятої земельної ділянки.

Рішенням Арбітражного суду Київської області від 9 листопада 1995 року, залишеним без змін його постановою в порядку нагляду від 29 січня 1996 року, у задоволенні первісного позову відмовлено, зустрічний позов задоволено. Договір оренди, укладений між сільрадою та Фірмою "Автосервіс" визнано недійсним; останню зобов’язано повернути спірну земельну ділянку без компенсації витрат, понесених за час незаконного користування нею.

Рішення суду обґрунтоване тим, що спірна земельна ділянка є власністю Колективного сільськогосподарського підприємства ім. Котовського на підставі акта про довічне землекористування № 555601, виданого виконавчим комітетом Біляївської районної ради народних депутатів у 1964 році. Тому сільрада не мала повноважень укладати з позивачем договір оренди цієї земельної ділянки, який відповідно до статті 114 Земельного кодексу України від 18 грудня 1990 року № 561-XII, чинного на той час, є недійсним.

Ухвалою Арбітражного суду Київської області від 12 січня 1998 року та від 17 серпня 1998 року заяви Фірми "Автосервіс" про перегляд рішення від 9 листопада 1995 року за нововиявленими обставинами були залишені без задоволення, зазначене рішення – без змін. Постановою цього суду в порядку нагляду від 4 листопада 1998 року його ухвалу від 17 серпня 1998 року залишено без змін.

Вищий арбітражний суд України постановою від 19 березня 1999 року зазначені судові рішення залишив без змін.

28 грудня 2005 року Фірма "Автосервіс" звернулась із заявою про перегляд рішення Арбітражного суду Київської області від 9 листопада 1995 року за нововиявленими обставинами до Господарського суду Київської області, який ухвалою від 14 березня 2006 року, залишеною без змін ухвалою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 30 червня 2006 року, зазначену заяву залишив без задоволення, рішення Арбітражного суду Київської області від 9 листопада 1995 року – без змін.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 31 липня 2007 року касаційну скаргу Фірми "Автосервіс" задовольнив, рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасував, а справу направив на новий розгляд до Господарського суду Київської області.

У скарзі про перегляд за винятковими обставинами ухвали Вищого адміністративного суду України ТОВ "Агрофірма "Августівка", посилаючись на наявність підстави, встановленої пунктом 1 частини 1 статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС), просить Верховний Суд України скасувати ухвалу касаційного суду і залишити в силі ухвалу Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 30 червня 2006 року та ухвалу Господарського суду Київської області від 14 березня 2006 року.

Перевіривши за матеріалами справи наведені у скарзі доводи, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла такого висновку.

Судами було встановлено, що позивач послався як на підставу перегляду рішення Арбітражного суду Київської області від 9 листопада 1995 року за нововиявленими обставинами на довідку Біляївського районного відділу земельних ресурсів від 23 грудня 2005 року № 7855, в якій ішлося про відсутність архівних даних щодо видачі державного акта № 555601 та про відсутність останнього у справі. Також позивач зазначав, що суд порушив норми матеріального та процесуального права, оскільки сільрада зверталася до нього з позовом про визнання договору оренди недійсним та про повернення самовільно зайнятих земельних ділянок. У задоволенні першої вимоги їй було відмовлено, другу залишено без розгляду.

Постановляючи рішення, суди виходили з того, що цей спір є справою адміністративної юрисдикції. Проте з таким висновком погодитися не можна.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 3 КАС справа адміністративної юрисдикції (далі – адміністративна справа) – це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень.

Судами встановлено, що спірні правовідносини між сторонами виникли у зв’язку з укладенням між сільрадою та позивачем договору оренди земельної ділянки, яка була власністю Колективного сільськогосподарського підприємства ім. Котовського на підставі акта про довічне землекористування.

Предметом спору між сторонами – Фірмою "Автосервіс" та ТОВ "Агрофірма "Августівка" – в цій справі є право користування земельною ділянкою, зокрема відновлення цього права на використання спірної земельної ділянки. Тобто це спір про право, що відповідно до вимог пункту 1 частини 1 статті 157 КАС виключає розгляд справи у порядку адміністративного судочинства.

Отже, якщо провадження за заявою, що не належить розглядати в зазначеному порядку, було помилково порушено, суд закриває його на підставі наведеної вище норми КАС.

З урахуванням положень пункту 4 частини 1 статті 230 КАС ухвала Вищого адміністративного суду України від 31 липня 2007 року, ухвала Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 30 червня 2006 року, ухвала Господарського суду Київської області від 14 березня 2006 року підлягають скасуванню, а провадження у справі згідно з вимогами КАС (2747-15) – закриттю.

Керуючись статтями 157, 241- 243 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України

Скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Августівка" задовольнити частково.

Ухвалу Вищого адміністративного суду України від 31 липня 2007 року, ухвалу Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 30 червня 2006 року, ухвалу Господарського суду Київської області від 14 березня 2006 року скасувати, провадження у справі за заявою про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Арбітражного суду Київської області від 9 листопада 1995 року закрити.

Постанова є остаточною і не може бути оскаржена, крім випадку, встановленого пунктом 2 частини 1 статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.