Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

за участю представників:

Рішенням господарського суду Закарпатської області від 27.08.2010 року у справі № 2/31 (суддя Ремецькі О.Ф.), залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 18.11.2010 року (судді: Кравчук Н.М. –головуючий, Гнатюк Г.М., Мирутенко О.Л.) у справі №2/31 позовні вимоги задоволено повністю. Визнано недійсним: - рішення Мужіївської сільської ради від 13.11.2006р. №44 про вилучення від Закарпатського інституту агропромислового виробництва Української академії аграрних наук земельної ділянки розміром 3,3га по АДРЕСА_1 та передачі її в фонд земель запасу Мужіївської сільської ради; - рішення Мужіївської сільської ради від 16.03.2007р. №80 про надання ЗАТ СП "Котнар" дозволу на оформлення проекту землеустрою та технічної документації на оренду земельної ділянки розміром 3,3га по АДРЕСА_1; - рішення Мужіївської сільської ради від 27.04.2007р. №92 про встановлення меж в натурі, а саме про затвердження матеріалів розмежування земельної ділянки загальною площею 3,2822га по АДРЕСА_1 між ЗАТ СП "Котнар" та гр. ОСОБА_6 в частині віднесення до землекористування ЗАТ СП "Котнар" земельної ділянки площею 3,0681га; - рішення Мужіївської сільської ради від 22.05.2007р. №94 про погодження звіту про нормативну грошову оцінку земельної ділянки ЗАТ СП "Котнар" за адресою: АДРЕСА_1; - рішення Мужіївської сільської ради від 22.05.2007р. №95 про надання ЗАТ СП "Котнар" земельної ділянки по АДРЕСА_1 в тимчасове користування терміном на 5 років для сільськогосподарського виробництва та затвердження проекту землеустрою земельної ділянки ЗАТ СП "Котнар" розробленого МПП "Зеніт" загальною площею 3,0681га за вказаною адресою; - договір оренди землі від 23.05.2007р. відповідно до якого, Мужіївська сільська рада передала ЗАТ СП "Котнар" в оренду строком на 5 років земельну ділянку площею 3,0681га (із них 0,8713га під господарськими будівлями і дворами та інші угіддя 2,1968га) по АДРЕСА_1.

Не погоджуючись з постановою суду, Мужівська сільська рада звернулась до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення та постанову у справі скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції, мотивуючи касаційну скаргу доводами про порушення судами норм процесуального права. Зокрема, заявник зазначає, що провадження у справі підлягає припиненню на підставі статті 80 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку з тим, що спір у справі не підвідомчий господарським судами України, оскільки, у даному випадку рада діяла як суб'єкт владних повноважень. Крім того, аналогічний спір вже вирішено судом у адміністративній справі.

Не погоджуючись з постановою суду, Закрите акціонерне товариство "Котнар" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення та постанову у справі скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції, мотивуючи касаційну скаргу доводами про порушення судами норм матеріального та процесуального права, зокрема, Земельного кодексу України (2768-14) , Цивільного кодексу України (435-15) ,.

Відводів складу суду не заявлено.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, перевіривши наявні матеріали справи та доводи, викладені у касаційних скаргах, колегія суддів вважає, що касаційні скарги не підлягають задоволенню з таких підстав.

Згідно статті 108 Господарського процесуального кодексу України судом касаційної інстанції є Вищий господарський суд України.

Відповідно до вимог статті 1117 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Як встановлено господарськими судами першої та апеляційної інстанції, відповідно до розпорядження голови Берегівської районної державної адміністрації № 10 від 12 січня 1998 року "Про затвердження матеріалів щодо видачі державного акту на право постійного користування землею Закарпатському інституту агропромислового виробництва" Інституту був виданий Державний акт на право постійного користування для ведення сільськогосподарського виробництва земельною ділянкою загальною площею 3166, 8 га, в тому числі і 3,3 га земельної ділянки по АДРЕСА_1 Берегівського району.

На вказаній земельній ділянці по АДРЕСА_1, загальна площа якої становила 3,3 га були розташовані належні Українській академії аграрних наук (надалі - УААН) приміщення фруктосховища, а саме одноповерхова будівля із 8-ми приміщень загальною площею 2511,3 кв. метрів.

Також судами встановлено, що Президією УААН 27 листопада 2003 року винесена постанова "Про продаж засобів Закарпатського інституту агропромислового виробництва УААН", відповідно до якої прийнято рішення про продаж будівлі холодильника (фруктосховища) в с. Мужієво і доручено директору Інституту здійснити її продаж.

24 грудня 2004 року УААН в особі Інституту (Продавець) та СП "Айсберг"ЛТД (Покупець) було укладено договір купівлі-продажу №02, відповідно до умов якого УААН продала, а СП "Айсберг" ЛТД купило будівлю холодильника. В наступному ця будівля перейшла у власність до ЗАТ СП "Котнар".

13.11.2006 року Мужіївською сільською радою було прийнято рішення за № 44 "Про виділення та вилучення земельних ділянок", яким вилучено від Інституту земельну ділянку площею 3,3 га за вказаною вище адресою і передано її у фонд земель запасу Мужіївської сільської ради.

В подальшому Мужіївською сільською радою були прийняті рішення: від 16.03.2007 року № 80 "Про надання дозволу на оформлення технічної документації на оренду земельної ділянки", яким було надано дозвіл ЗАТ СП "Котнар" на оформлення проекту землеустрою та технічної документації на оренду земельної ділянки строком на 5 років з правом викупу розміром 3,3 га по АДРЕСА_1 для переробки сільськогосподарської продукції; від 27.04.2007 року № 92 "Про встановлення меж в натурі", яким були затверджені матеріали земельної ділянки загальною площею 3,2822 га по АДРЕСА_1 згідно плану встановлення меж землекористування ЗАТ СП "Котнар", відповідно до яких до землекористування ЗАТ СП "Котнар" віднесено частину земельної ділянки площею 3,0681га, другу частину площею 0,2141га віднесено до землекористування гр. ОСОБА_6; від 22.05.2007 року № 94 "Про погодження нормативної грошової оцінки земельної ділянки ЗАТ СП "Котнар"; від 22.05.2007 року № 95 "Про надання земельної ділянки, затвердження проекту землеустрою та встановлення орендної плати земельної ділянки ЗАТ СП "Котнар".

На підставі вказаних рішень між Мужіївською сільською радою (Орендодавець) та ЗАТ СП "Котнар" (Орендар) 23.05.2007 року було укладено договір оренди земельної ділянки загальною площею 3,0681 га, розташованої по вул. Леніна, 274а у с.Мужієво, Берегівського району, Закарпатської області для сільськогосподарського використання-переробки сільськогосподарської продукції.

Відповідно до статті 92 Земельного кодексу України право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.

Підстави припинення права користування земельною ділянкою встановлені статтею 141 Кодексу (в редакції, чинній на момент прийняття спірних рішень ради), а саме: а) добровільна відмова від права користування земельною ділянкою; б) вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом (2768-14) ; в) припинення діяльності державних чи комунальних підприємств, установ та організацій; г) використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам; ґ) використання земельної ділянки не за цільовим призначенням; д) систематична несплата земельного податку або орендної плати.

Відповідно до статті 142 Кодексу припинення права власності на земельну ділянку у разі добровільної відмови власника землі на користь держави або територіальної громади здійснюється за його заявою до відповідного органу.

Органи виконавчої влади або органи місцевого самоврядування у разі згоди на одержання права власності на земельну ділянку укладають угоду про передачу права власності на земельну ділянку. Угода про передачу права власності на земельну ділянку підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.

Припинення права постійного користування земельною ділянкою у разі добровільної відмови землекористувача здійснюється за його заявою до власника земельної ділянки.

Власник земельної ділянки на підставі заяви землекористувача приймає рішення про припинення права користування земельною ділянкою, про що повідомляє органи державної реєстрації.

Отже, як вірно зазначено судами, Мужіївською сільською радою, в порушення вимог чинного законодавства України, безпідставно вилучено земельну ділянку позивача. Лист позивача від 27.09.2006 року, розцінений радою як підстава для вилучення земельної ділянки не є добровільною відмовою землекористувача у розумінні положень Земельного кодексу України (2768-14) . Крім того, у зазначеному листі мова йшла лише про земельну ділянку під господарським двором, а не про 3,3 га, які вилучено радою.

Згідно з частиною 1 статті 21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт, а також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів позивача.

Оскаржувані рішення Мужіївської сільської ради порушують права та охоронювані законом інтереси позивача, не відповідають вимогам чинного законодавства та, як наслідок, підлягають скасуванню.

З урахуванням викладеного, господарські суди дійшли обґрунтованого висновку щодо визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від 23.05.2007 року.

В частині посилання скаржника на те, що спір у даній справі підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що, як вірно зазначено судами попередніх інстанцій, спори за участю державних органів та органів місцевого самоврядування, що виникають з правовідносин, у яких державні органи та органи місцевого самоврядування реалізують повноваження власника землі, інші спори, які виникають із земельних відносин приватноправового характеру, за відповідності складу сторін спору статтям 1, 2 ГПК підвідомчі господарським судам.

Також не приймаються до уваги доводи заявників про припинення провадження у справі у зв'язку з вирішенням аналогічного спору судом у адміністративній справі.

З огляду на викладене, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, оскільки судами першої та апеляційної інстанції було повно та всебічно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, їм надано належну правову оцінку та винесено судові рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, що дає підстави залишення їх без змін.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Вищий господарський суд України,

Касаційні скарги Мужівської сільської ради та Закритого акціонерного товариства "Котнар" залишити без задоволення.

Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 18.11.2010 року у справі № 2/31 господарського суду Закарпатської області залишити без змін.