21-204во08 Про усунення перешкод для проходження публічної служби - Текст документа

розглянувши за винятковими обставинами у відкритому судовому засіданні за скаргою ОСОБА_1 справу за його позовом до Управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області (далі - УМВС) про усунення перешкод для проходження публічної служби та про відшкодування моральної шкоди,

встановила:

У квітні 2005 року ОСОБА_1 звернувся із зазначеним позовом, посилаючись на те, що він проходив публічну службу в УМВС і до 13 червня 2005 року обіймав посаду начальника міжрайонного реєстраційно-екзаменаційного відділення № 2 Державної автомобільної інспекції Міністерства внутрішніх справ України (далі - МРЕВ). На виконання рішення колегії УМВС від 4 березня 2005 року, зафіксованого у пункті 7 протоколу № 12, про заміну за наслідками атестації всіх без винятку начальників міжрайонних реєстраційно-екзаменаційних відділень та підрозділів Державної автомобільної інспекції (далі - ДАI) була проведена реорганізація УМВС, а позивач згідно з наказом УМВС від 13 червня 2005 року № 241 увільнений від посади начальника МРЕВ.

На думку позивача, зазначені рішення суперечать ст. 19 Конституції України (254к/96-ВР) як такі, що прийняті органом державної влади поза межами наданих йому повноважень, не узгоджуються з Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ Української РСР (затверджене постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29 липня 1991 року № 114), Положенням про Державну автомобільну інспекцію Міністерства внутрішніх справ України (затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 14 квітня 1997 року № 341 (341-97-п) ) і внаслідок прийняття цих рішень створено перешкоди для проходження ним публічної служби та заподіяно йому моральну шкоду.

Приморський районний суд м. Одеси постановою від 21 жовтня 2005 року позов задовольнив частково - визнав протиправними: пункти 7, 7.1 протоколу № 12, наказ УМВС від 13 червня 2005 року № 231 - у частині призначення на посаду начальника реєстраційно-екзаменаційного відділення другого міжрайонного відділу ДАI УМВС ОСОБА_2., наказ УМВС від 13 червня 2005 року № 241 - у частині увільнення ОСОБА_1. від посади начальника МРЕВ; зобов'язав відповідача поновити позивача на посаді начальника реєстраційно-екзаменаційного відділення другого міжрайонного відділу ДАI УМВС, увільнивши від посади начальника МРЕВ у зв'язку з реорганізацією Управління ДАI УМВС; стягнув із відповідача на користь позивача в рахунок відшкодування моральної шкоди 500 грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Апеляційний суд Одеської області постановою від 8 лютого 2006 року, залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 7 грудня 2006 року, рішення суду першої інстанції скасував, позовні вимоги задовольнив частково - визнав протиправними пункти 7, 7.1 протоколу № 12, а в задоволенні інших вимог відмовив.

У скарзі про перегляд справи за винятковими обставинами ОСОБА_1, посилаючись на наявність підстави, установленої пунктом 1 частини 1 статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) (далі - КАС), просить скасувати ухвалені у справі рішення судів апеляційної та касаційної інстанцій і залишити без змін рішення суду першої інстанції.

Заслухавши представників сторін, перевіривши за матеріалами справи доводи, наведені у скарзі та запереченнях на неї, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України вважає підтвердженим неоднакове застосування судом касаційної інстанції норм, які регулюють проходження публічної служби в разі реорганізації юридичної особи публічного права.

Вирішуючи питання про усунення розбіжностей у застосуванні зазначених норм матеріального права, колегія суддів виходить із такого.

Відповідно до пункту 15 частини 1 статті 3 КАС публічна служба - це діяльність на державних політичних посадах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, дипломатична служба, інша державна служба, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.

Будь-яка публічна служба є державною службою.

Суспільні відносини, пов'язані зі створенням правових, організаційних, економічних та соціальних умов реалізації громадянами України права на державну службу, регулює Закон України від 16 грудня 1993 року № 3723-ХII "Про державну службу" (3723-12) . Згідно зі статтями 9 і 30 цього Закону правовий статус окремих категорій державних службовців регулюється Конституцією України (254к/96-ВР) , спеціальними законами та Кодексом законів про працю України (322-08) .

Спеціальним законодавством урегульовані питання, пов'язані із прийняттям (обранням, призначенням) громадян на публічну службу, її проходженням та звільненням із неї (її припиненням). До таких законодавчих актів належать, зокрема, Закон України від 20 грудня 1990 року № 565-ХII "Про міліцію" (565-12) та Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ Української РСР.

У розділі IV цього Положення викладено умови призначення на посади, переміщення та просування по службі осіб начальницького складу органів внутрішніх справ, у тому числі передбачена можливість переміщення цих осіб по службі при скороченні штатів, але значення терміну "скорочення штатів" не розкрито, у зв'язку із чим при встановленні наявності такого скорочення і правомірності його проведення необхідно керуватися нормами трудового законодавства.

У разі перетворення одного структурного підрозділу юридичної особи публічного права в інший або при його перепрофілюванні звільнення з публічної служби, зміна її істотних умов можуть мати місце, якщо це супроводжується скороченням чисельності чи штату працівників, змінами у їх складі за посадами, спеціальністю, кваліфікацією, професіями тощо. Саме по собі перетворення одного структурного підрозділу юридичної особи публічного права в інший без скорочення штату не може бути підставою для звільнення з публічної служби чи зміни істотних умов її проходження. Скорочення штату встановлюється шляхом порівняння штатних розписів цієї юридичної особи до і після її реорганізації.

Суди попередніх інстанцій, розглядаючи справу, не звернули увагу на ці вимоги законодавства і не перевірили, чи мало місце скорочення посади, яку обіймав позивач до його увільнення.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України (254к/96-ВР) органи державної влади й органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією і законами України.

Згідно з частиною 3 статті 2 КАС у справах щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією і законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обгрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Оскільки суди не з'ясували, доведено чи не доведено обставини, з якими законодавство пов'язує наявність або відсутність спірних правовідносин, і не виклали свій висновок із цього питання в ухвалених ними рішеннях, останні не можна вважати обгрунтованими.

Керуючись статтями 242, 243 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України

постановила:

Скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Постанову Приморського районного суду м. Одеси від 21 жовтня 2005 року, постанову Апеляційного суду Одеської області від 8 лютого 2006 року та ухвалу Вищого адміністративного суду України (rs395058) від 7 грудня 2006 року скасувати.