25/17-2824-2011 Про стягнення заборгованості за кредитним договором - 09.04.2012 Прийняття

Рішенням господарського суду Одеської області від 14.09.2011р. (складене 19.09.2011р.), залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 25.10.2011р. (складена 28.10.2011р.) у справі №25/17-2824-2011 позовні вимоги задоволені у повному обсязі.

Відповідач, Закритого акціонерного товариства "Троїцький Молзавод", з прийнятими судовими актами не погодився та звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Одеської області від 14.09.2011р. (складене 19.09.2011р.) та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 25.10.2011р. (складена 28.10.2011р.) у справі №25/17-2824-2011 і прийняти нове рішення, яким в задоволені позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Обґрунтовуючи підстави звернення до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, скаржник посилається на порушення судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.

Крім того, заявник касаційної скарги наголошує на тому, що за матеріалами справи мають місце розбіжності щодо змісту додатку №2 до додаткової угоди №2 від 06.04.2010р. до кредитного договору №00399/FО від 05.03.2008р. (в копії примірника зазначеного додатка №2, що надавалась і знаходилась в матеріалах справи, загальна сума процентів за користування кредитом за період з 01.12.2009р. по 03.03.2028р. складає 344336,11 доларів США, між тим в примірнику цього ж додатку позичальника загальна сума процентів за користування кредитом визначена в розмірі 289465,91 доларів США).

Ухвалою Вищого господарського суду України від 25.01.2012р. у складі колегії суддів: Величко Н.Л. головуючий, Алєєвої І.В., Євсікова О.О. касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "ВТБ Банк" в особі відділення "Донецька регіональна дирекція" ПАТ "ВТБ Банк" прийнято до провадження та призначено її розгляд на 06.02.2012р.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 24.02.2012р. задоволено клопотання Закритого акціонерного товариства "Троїцький Молзавод" про відновлення пропущеного процесуального строку на подання касаційної скарги, відновлено пропущений процесуальний строк на її подання та призначено до розгляду касаційну скаргу Закритого акціонерного товариства "Троїцький Молзавод" на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 25.10.2011 (складена 28.10.2011) у справі №25/17-2824-2011 на 26.03.2012р. (з урахуванням ухвали Вищого господарського суду України від 14.03.2012р. про уточнення дати слухання справи в касаційній інстанції).

У своєму відзиві на касаційну скаргу ПАТ "МАРФІН БАНК" просило оскаржувані судові акти залишити без змін, а касаційну скаргу без задоволення.

14.03.2012р. до Вищого господарського суду України від заявника касаційної скарги надійшли додаткові пояснення до касаційної скарги (вих.№44 від 07.03.2012р.).

Ухвалою Вищого господарського суду України від 26.03.2012р. у справі №25/17-2824-2011 задоволено клопотання відповідача про продовження строку розгляду касаційної скарги, продовжено строк на п'ятнадцять днів, відкладено розгляд касаційної скарги на 02.04.2012р.

Ухвалою від 02.04.2012р. у справі №25/17-2824-2011 Вищий господарський суд України відкладав розгляд касаційної скарги на 09.04.2012р.

В призначене судове засідання касаційної інстанції 09.04.2012р. представники позивача та третьої особи не з'явились.

В призначеному судовому засіданні касаційної інстанції 09.04.2012р. представник відповідача підтримав вимоги касаційної скарги.

Перевіривши правильність застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм процесуального та матеріального права, проаналізувавши доводи з цього приводу, викладені в касаційній скарзі та додаткових поясненнях до неї, Вищий господарський суд дійшов до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Спірні правовідносини стосуються кредитного договору № 00399/FО від 05.03.2008р. між Відкритим акціонерним товариством "МОРСЬКИЙ ТРАНСПОРТНИЙ БАНК" (правонаступник Публічне акціонерне товариство "МАРФІН БАНК") та Матіним Сергієм Васильовичем з додатковою угодою № 1 від 01.10.2008р., додатковою угодою № 2 від 06.04.2010р. про надання позичальнику кредиту у вигляді невідновлюваної лінії у сумі 310525,83 дол. США, з терміном погашення до 03.03.2028р. включно, зі сплатою за користування кредитом відсотків у розмірі 11,9% річних за фактичний період користування кредитом на суму залишку заборгованості. Позичальник зобовязався на умовах, в розмірі та в строки, встановлені в кредитному договорі, повернути позивачу кредит, сплатити відсотки за користування кредитними коштами, а також сплатити комісію, пеню, штрафи, що передбачені умовами кредитного договору.

З метою забезпечення своєчасного та повного виконання позичальника умов кредитного договору 05.03.2008р. між позивачем та відповідачем був укладений договір поруки № 03804-СО, відповідно до умов якого відповідач виступає поручителем перед позивачем за виконання ОСОБА_2 зобов'язань за кредитним договором № 00399/FО від 05.03.2008р. та всіх додаткових угод до нього (в редакції додаткової угоди №1 від 06.04.2010р. до договору поруки №03804-СО від 05.03.2008р.).

На виконання кредитного договору, позивачем третій особі були надані кредитні кошти в розмірі 275360 дол. США.

ОСОБА_2. погашення заборгованості в строки, передбачені в графіку строків повернення кредиту та оплату відсотків за користування кредитом, визначених п. 1.1. кредитного договору № 00399/FO від 05.03.2008р., не проводив, що призвело станом на 29.06.2011р. до накопичення заборгованості за кредитом в сумі 251193,04 дол. США, що еквівалентно 2002762,11грн., 41342,68 дол. США - заборгованість по сплаті відсотків, що еквівалентно 329625,19грн.

Господарські суди попередніх інстанцій при прийнятті судового рішення та постанови виходили з того, що позивач надсилав на адреси ОСОБА_2., ЗАТ "Троїцький молзавод" та інших майнових поручителів лист-вимогу № 1235/01 від 01.04.2011 р. про оплату поручителями, зокрема, ЗАТ "Троїцький молзавод" простроченої боржником заборгованості та про передачу предмета застави в заклад банку, але жодної відповіді на зазначений лист не надійшло.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Приписи ч.1 ст. 1049 ЦК України визначають, що позичальник зобовязаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України зобовязання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та Цивільного кодексу України (435-15) , інших актів цивільного законодавства, а при відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається.

Згідно з ч.1 ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Господарськими судами попередніх інстанцій при застосуванні приписів ст.ст. 553, 554, 543 ЦК України не було зясовано яка ж сума зобовязань визначена умовами договору для позичальника в частині сплати відсотків за користування кредитними коштами, оскільки виходячи з наданих відповідачем двох різних (примірник банку та примірник позичальника) додатків №2 до додаткової угоди №2 від 06.04.2010рю до кредитного договору ця сума становить або 289465,91 доларів США, виходячи з примірника позичальника, або 344366,11 доларів США виходячи з копії примірника банку, що не було встановлено господарськими судами попередніх інстанцій цього додатку, що надавався.

В судовому засіданні касаційної інстанції представник банку надав пояснення, внаслідок помилки до матеріалів справи було надано копію додатку №2 до додаткової угоди №2 від 06.04.2010р., яка не має відношення до спірних правовідносин.

Господарськими судами попередніх інстанцій невірно застосовані приписи ст.ст. 34, 36 ГПК України щодо належності та допустимості доказів, щодо прийняття та оцінки тільки тих доказів, які мають значення для справи.

Відповідно до вимог ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтвердженні певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно з приписами ст. 36 ГПК України письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.

Оригінали документів подаються, коли обставини справи відповідно до законодавства мають бути засвідчені тільки такими документами, а також в інших випадках на вимогу господарського суду.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Все вищевикладене в сукупності є суттєвим для правильного вирішення спору в розумінні статей 34, 36 ГПК України та з огляду на зазначене, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що суди першої та апеляційної інстанції не зясували всі суттєві обставини справи, що мають значення для вирішення спору, не надали їм в порушення ст. 43 ГПК України належної юридичної оцінки.

В силу приписів ст. 1117 ГПК України, касаційна інстанція не має права сама встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові місцевого чи апеляційного господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Враховуючи приписи ст. 1117 ГПК України, колегія суддів дійшла висновку, що рішення господарського суду господарського Одеської області від 14.09.2011р. (складене 19.09.2011р.) та постанова Одеського апеляційного господарського суду від 25.10.2011р. (складена 28.10.2011р.) у справі №25/17-2824-2011 підлягають скасуванню, як винесені без дослідження всіх обставин справи, що мають істотне значення для правильного розгляду спору по суті, з направленням справи на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.

При новому розгляді справи суду необхідно врахувати викладене, вивчити оригінали кредитного договору № 00399/FО від 05.03.2008р. зі всіма додатковими угодами та додатками, з'ясувати відповідність копій цих матеріалів, що долучені до справи оригіналам документів, вжити всі передбачені законом засоби для всебічного, повного і обєктивного встановлення обставин справи, перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, дати їм належну юридичну оцінку, і в залежності від встановлених обставин вирішити спір у відповідності з нормами чинного законодавства, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, з ухваленням законного й обґрунтованого судового рішення.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117 11112 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Вищий господарський суд України, -

Касаційну скаргу Закритого акціонерного товариства "Троїцький Молзавод" частково задовольнити.

Рішення господарського Одеської області від 14.09.2011р. (складене 19.09.2011р.) та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 25.10.2011р. (складена 28.10.2011р.) у справі №25/17-2824-2011 скасувати, а справу передати на новий розгляд до господарського суду Одеської області.