39/249 Про стягнення заборгованості за поставлений товар - 04.04.2012 Прийняття

У листопаді 2010 р. позивач звернувся в суд з позовом про стягнення з відповідача, з урахуванням змін до позовної заяви, 827 275,78 грн. заборгованості за контрактом від 09.09.2009 р. за № FW09/032, з яких 302 983,08 грн. основний борг, 51 507,12 грн. збільшення ціни товару у звязку з підвищенням курсу долара США, 90 226,30 грн. пеня, 298 523, 70 грн. штраф, 63 254,02 грн. інфляційні втрати, 20 781,56 грн. 3% річних (а.с.19,т.2).

Рішенням господарського суду Донецької області від 08.12.2011 р. (головуючий Морщагіна Н.С., судді Величко Н.В., Мальцев М.Ю.), залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 24.01.2012 р. (головуючий Мартюхін Н.О., судді Бойко І.А., Марченко О.А.), в задоволенні позову відмовлено.

В касаційній скарзі позивач, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постановлені у справі судові рішення та передати справу на новий розгляд.

У відзиві на касаційну скаргу відповідач просить залишити її без задоволення, а судові рішення без змін.

Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, суд вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи і встановлено господарськими судами, між позивачем (продавець) та відповідачем (покупець) було укладено контракт № FW 09/032 від 09.09.2009 р., який за своїм змістом та правовою природою є договором поставки.

Відповідно до п. 1.1 контракту продавець зобовязався передати у власність покупця, а покупець - прийняти та оплатити товари торгової марки "PUMA" колекції "Осінь-Зима 2009" на умовах цього контракту. Кількість, асортимент, ціни на товар зазначені в специфікації (додаток 1), яка є невідємною частиною цього контракту.

Згідно з п. 2.1 контракту поставка товарів здійснюється на умовах попереднього замовлення. Попереднє замовлення надається покупцем продавцю у електронному або, на вимогу продавця, у письмовому вигляді та є підставою для укладання та виконання цього контракту. Попереднє замовлення, укладається у формі специфікації (додаток 1), яка є невідємною частиною цього контракту.

Поставка товару згідно з п. 2.2 контракту здійснюється на умовах самовивозу зі складу продавця, який знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Магнітогорська, 1.

Порядок, строки та умови розрахунків визначені розділом 3 контракту:

п. 3.2 "Ціни на товар за цим контрактом встановлюються в національній валюті України гривні, з визначенням грошового еквівалента зобовязання по сплаті ціни в доларах США. Виконання зобовязання по сплаті вартості товару за встановленою ціною здійснюються у гривнях. Оплата товару здійснюється шляхом банківського переказу грошових коштів на рахунок продавця. Сума, що підлягає сплаті в гривнях визначається за офіційним курсом НБУ до долара США на день платежу в порядку передбаченому цим договором.";

п. 3.5 "Покупець зобовязаний визначити (перерахувати) на день настання строку платежу, ціни на товар в гривнях, що вказані в специфікації (додатку 1) в разі підвищення офіційного курсу НБУ долара США до гривні в період до дня настання строку платежу. В такому разі цінна в гривнях, що вказана в додатку № 1 (специфікації) по кожному артикулу, що зазначений в видатковій накладній перераховується за формулою: Ціна після перерахування = Ціна до перерахування * коефіцієнт перерахування ціни/ коефіцієнт 1,19. Коефіцієнт перерахування ціни = Офіційний курс НБУ долара США на дату формування попереднього замовлення (28 листопада 2008 р.), що складає 6,7418 за 1 долар США. Перерахування ціни продавцем проводиться тільки в тому разі, якщо коефіцієнт перерахування ціни більше 1,19. В разі здійснення платежу (платежів) за товар після отримання товару, але до настання строку платежу сума, що підлягає сплаті в гривнях, визначається (перераховується) самостійно покупцем за офіційним курсом НБУ долара США на день платежу за наступною формулою: Ціна після перерахування = Ціна до перерахування * коефіцієнт перерахування ціни/коефіцієнт 1,19. Коефіцієнт перерахування ціни = Офіційний курс НБУ долара США на день здійснення платежу за товар/ Офіційний курс НБУ долара США на дату формування попереднього замовлення (28 листопада 2008 р.), що складає 6,7418 за 1 долар США. Перерахування ціни продавцем проводиться тільки в тому разі, якщо коефіцієнт перерахування ціни більше 1,19. В разі наявності підстав для визначення (перерахування) ціни на товар відповідно до цього пункту контракту продавець зобовязаний надати покупцю відповідну коригуючи накладну направивши її на адресу покупця не пізніше наступного дня за днем отримання продавцем платежу. Коригуюча накладна направляється листом з повідомленням про вручення" .

п. 3.10 "Розрахунки за товар, що підлягає відвантаженню на умовах попереднього замовлення за цим контрактом здійснюються наступним чином. Розрахунки здійснюються згідно графіку платежів (додаток № 2 до контракту, що є його невідємною частиною). Сума останнього платежу за графіком підлягає коригуванню згідно п. 3.9 контракту, та повинна бути здійснена не пізніше 28 лютого 2010 року".

Обгрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначив, що на виконання умов договору згідно з видатковими накладними № 1-00003326 від 21.09.2009 р. та № 1-00003609 від 06.11.2009 р. ним було передано відповідачу товар торгової марки "Пума" колекції "Осінь-Зима 2009" на загальну суму 955210,96грн. Відповідач в порушення умов договору за отриманий товар розрахувався частково, сплативши 145000,00грн. та повернувши товар на суму 507227,86грн., внаслідок чого за ним утворилася заборгованість в сумі 302 983,08 грн., що підтверджується накладними № 1-00003326 від 21.09.2009 р. на суму 507870,23грн., № 1-00003609 від 06.11.2009 р. на суму 447340,73 грн., довіреностями серії НБК № 176583 від 21.09.2009 р. та серії НБК № 176585 від 06.11.2009 р. на імя ОСОБА_7, видатковими накладними (повернення) № ВП-000003 від 11.11.2009 р., № ВП-000004 від 26.11.2009 р. прибутковими накладними (повернення) № 1-00001711 від 23.03.2010 р., № 1-00001712 від 23.03.2010 р., накладною на повернення б/н від 03.06.2010 р., кредит-нотами, банківськими виписками.

Відповідно до ст. 712 ЦК України, ст. 265 ГК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відмовляючи в задоволенні позову, місцевий господарський суд, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, виходив з того, що видаткові накладні № 1-00003326 від 21.09.2009 р. та № 1-00003509 від 06.11.2009 р. не відповідають вимогам Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (996-14) , оскільки в графі "Отримав (а)" видаткової накладної № 1-00003326 від 21.09.2009 р. відсутній підпис уповноваженої особи про прийняття товарно-матеріальних цінностей, а на видатковій накладній № 1-00003609 від 06.11.2009 р., за твердженням відповідача, підпис про прийняття товарно-матеріальних цінностей виконаний не нею.

Крім того, за умовами п. 5.4 контракту зобовязання продавця передати товар покупцеві вважається виконаним в момент передачі товару повноважному представнику покупця на складі продавця, а в матеріалах справи відсутні будь-які документи, які б підтверджували факт уповноваження відповідачем третьої особи на отримання товарно-матеріальних цінностей від її імені.

Наявні ж в матеріалах справи довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей серії НБК № 176583 від 21.09.2009 р., № 176585 від 06.11.2009 р. виписані на імя ОСОБА_6

Згідно наданих відповідачем в судовому засідання від 31.10.2011 р. пояснень, жодної особи на отримання товарно-матеріальних цінностей від ТОВ "Пума України" за контрактом № FW 09/032 від 09.09.2009 р. вона не уповноважувала, товар не отримувала.

За таких обставин, господарські суди прийшли до висновку про недоведеність позивачем своїх вимог.

Проте погодитися повністю з такими висновками суду неможливо з таких підстав.

Відповідно до преамбули Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (996-14) цей закон визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні, а спірні правовідносини у даній справі випливають з договірних відносин сторін, а не із здійсненням бухгалтерського обліку чи складанням фінансової звітності, а тому застосування цього закону до спірних правовідносин є безпідставним.

В порушення вимог ст. 43 ГПК України справа вирішена судами без всебічної, повної і обєктивної оцінки всіх зібраних у справі доказів в їх сукупності.

Зокрема, вважаючи обгрунтованими і достатніми пояснення відповідача про те, що будь-яких товарів від позивача вона не отримувала, суд не зясував яким чином у позивача опинилися дві довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей, в яких кількість одиниць товару збігається з кількістю одиниць вказаних у відповідних видаткових накладних, дати видачі довіреностей співпадають з датами видаткових накладних ( а.с.26-30, а.с.31-36,т.1), чому, не отримуючи товар, вона перерахувала позивачу 145 000 грн., зазначаючи у графі "призначення платежу" "за товар згідно контракту № FW09/032" (а.с.38-42,т.1), ким підписані накладні на повернення товару (а.с.43-46,т.1), в звязку з чим головним бухгалтером відповідача ОСОБА_7 підписано без зауважень акт звірки взаємних розрахунків станом на 29.01.2010 р., в якому відображено як отримання товару за спірними накладними від 21.09.2009 р., 06.11.2009 р., так і борг відповідача 816 318,97 грн.(.а.с17,т.2).

Зайняття ОСОБА_7, в той час посади головного бухгалтера підтверджується поясненнями відповідача від 08.12.2011 р. та трудовим договором від 05.04.2006 р. (а.с.73-75,т.4).

Доводи суду про те, що акт звірки не може використовуватись як форма визнання боргу є помилковим, оскільки підписання такого акту є дією, що свідчить про визнання відповідачем свого боргу (постанова Верховного Суду України від 24.04.2007 р. № 26/271).

Слід зазначити, що таких актів в справі є кілька (а.с.16-18,т.2) і позивач надав їх разом з іншими документами, що свідчать про існування між сторонами спірних договірних зобовязань.

Суд же прийшов до протилежного висновку, виходячи виключно з показів відповідача, яка заперечила як факт отримання товару за контрактом № FW 09/032 від 09.09.2009 р., так і факт його повернення, а відповідні документи власного бухгалтерського обліку, у тому числі книгу обліку доходів та видатків не надала, пояснивши, що вказана книга в неї не збереглася.

Проте, неналежне ведення бухгалтерського обліку відповідача не може бути підставою для відмови у позові за умови надання відповідних бухгалтерських документів позивача.

Посилання суду на суперечливість доводів позивача в тій частині, що вказуючи, що у 2010 р. відповідачем повертався товар лише за спірним контрактом від 09.09.2009 р., в заяві про збільшення позовних вимог від 14.12.2011 р. зазначив, що видаткова накладна № 1590000000 датована 01.08.2010 р., згідно з якою відповідачем було повернуто частину товару, не стосується спірного контракту, не звільняє суд в силу ст. 43 ГПК України дати належну правову оцінку цим суперечностям і взяти до уваги лише ті доводи, які підтверджені доказами, а поставка товару за іншими контрактами з матеріалів справи не вбачається.

Не грунтуються на матеріалах справи і доводи суду проте, що оскільки сторонами у справі наводяться різні дані щодо обсягів проведених господарських операцій за контрактом № FW 09/032 від 09.09.2009 р., а представлені сторонами в обґрунтування власних вимог та заперечень документи містять суперечливі відомості щодо таких господарських операцій та не відповідають наведеним вище вимогам, які ставляться до первинного документу, господарський суд позбавлений можливості встановити фактичний розмір простроченого грошового зобовязання відповідача та перевірити розрахунок штрафних санкцій, 3% річних та інфляційних втрат, адже з матеріалів справи вбачається, що позивачем надані на підтвердження своїх вимог первинні бухгалтерські документи, з яких не всі належним чином оформлені, але ж суд мав їх оцінити в сукупності з усіма наданими доказами, а не перевіряти відповідність їх оформлення вимогам Закону України ""Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", відповідач будь яких доказів на підтвердження своїх заперечень та спростування наданих позивачем доказів не надала.

Фактично відмова у позові грунтується лише на запереченнях відповідача, що спростовуються вищевказаними документами.

За таких обставин постановлені у справі судові рішення не можна визнати законними і обгрунтованими, а тому вони підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд.

При новому розгляді справи суду слід врахувати наведене, дати належну правову оцінку всім зібраним у справі доказам в їх сукупності, звернути увагу на необхідність надання позивачем письмових доказів, які б спростовували факт одержання нею товару чи змінювали б кількість повернутого товару, яка вказана позивачем.

При розгляді питання про стягнення інфляційних втрат слід звернути увагу, що договором передбачено збільшення ціни товару у звязку з підвищенням курсу долара США, що унеможливлює застосування індексу інфляції, який визначається до цін визначених виключно в національній валюті, перевірити відповідність розрахунків штрафних санкцій вимогам ч.6 ст. 232 ГПК України і в залежності від встановленого постановити рішення відповідно до вимог закону, що регулює спірні відносини.