31/149 Про стягнення грошових коштів за договором генерального підряду і штрафу, та зустрічні вимоги щодо визнання недійсним фіктивного договору поруки та стягнення заборгованості за зазначеним договором підряду - 29.09.2010 Прийняття

У березні 2009р. Товариство з обмеженою відповідальністю "Еко" звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Архітектурна будівельна компанія" та Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКОПОРТ" про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Архітектурна будівельна компанія" 640005,09грн., штрафу на суму 175781,41грн., збитків на суму 3512356,93грн., сплачених позивачем у зв’язку з залученням коштів підрядними організаціями, а також про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКОПОРТ" штрафу за договором на суму1500грн.

Під час розгляду даної справи, Товариство з обмеженою відповідальністю "Архітектурна будівельна компанія" подало до господарського суду міста Києва зустрічну позовну заяву до Товариства з обмеженою відповідальністю "Еко" про стягнення 7030306,37грн., в тому числі: основний борг на суму 5599706,31грн., нарахування штрафних санкцій (пені) на суму 608894,57грн., 3% річних на суму 119678,71грн., інфляційних на суму 702026,78грн.

Водночас, Товариство з обмеженою відповідальністю "Архітектурна будівельна компанія" подало до господарського суду міста Києва другу зустрічну позовну заяву до Товариства з обмеженою відповідальністю "Еко" та Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКОПОРТ" про визнання недійсним фіктивного договору поруки від 20.02.2008р., укладеного між Товариством обмеженою відповідальністю "Еко" та Товариством обмеженою відповідальністю "ЕКОПОРТ" з моменту його укладення, а також про солідарне стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Еко" та Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКОПОРТ" моральної шкоди на суму 204908грн.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Еко" звернулося до господарського суду міста Києва з заявою про уточнення позовних вимог та просило п.4 резолютивної частини позовної заяви викласти в наступній редакції, стягнувши з відповідача-1 збитки у розмірі 3475025,09грн., сплачені позивачем у зв’язку з залученням коштів підрядними організаціями.

Рішенням господарського суду міста Києва від 19.11.2009р. у справі №31/149 (суддя Качан Н.І.) позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Еко" за первісним позовом задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Архітектурна будівельна компанія" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Еко" штраф за порушення строків завершення робіт на об’єкті у розмірі 18391,12грн. В решті позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Еко" за первісним позовом відмовлено. Зустрічний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Архітектурна будівельна компанія" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Еко" задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Еко" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Архітектурна будівельна компанія" за прострочення виконання зобов’язань за договором 3% річних від простроченої суми у розмірі 15422,8грн., інфляційні у розмірі 4694,03грн., разом –20116,83грн. В решті зустрічних позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Архітектурна будівельна компанія" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Еко" відмовлено. У задоволенні другого зустрічного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Архітектурна будівельна компанія" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Еко" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Екопорт" відмовлено. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Архітектурна будівельна компанія" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Еко" 183,91грн. державного мита та 0,47грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Еко" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Архітектурна будівельна компанія" 201,17грн. державного мита та 118грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 31.03.2010р. у справі №31/149 (колегія суддів у складі головуючого судді Новікова М.М., суддів Зубець Л.П., Мартюк А.І.) рішення господарського суду міста Києва від 19.11.2009р. у справі №31/149 залишено без змін, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Еко" –без задоволення.

Не погодившись з прийнятими у справі судовими актами, Товариство з обмеженою відповідальністю "Еко" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати частково рішення господарського суду міста Києва від 19.11.2009р. у справі №31/149 в частині незадоволених позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Еко", а саме: в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Архітектурна будівельна компанія" 640005,09грн. та штрафу у розмірі 175781,41грн. та збитків у розмірі 3475025,09грн., а також стягнення з TOB "ЕКОПОРТ" штрафу у розмірі 1500грн. та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКО" в повному обсязі, а також частково скасувати рішення господарського суду м. Києва у справі № 31/149 від 19.11.2009р. в частині задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Архітектурна будівельна компанія", а саме в частині стягнення з TOB "ЕКО" за прострочення зобов'язань за договором 3% річних від простроченої суми у розмірі 15422,8грн. та інфляційних витрат у розмірі 4694,03грн. та прийняти нове рішення, яким відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю "Архітектурна будівельна компанія" в повному обсязі.

Поряд з цим, не погодилося з прийнятим у справі рішенням суду першої інстанції й Товариство з обмеженою відповідальністю "Архітектурна будівельна компанія", звернувшись до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення господарського суду м. Києва від 19.11.2009р. у справі №31/149 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКО" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Архітектурна будівельна компанія" та Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКОПОРТ" про стягнення грошових коштів за договором генерального підряду та штрафу, за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Архітектурна будівельна компанія" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКО" про стягнення 7030306,37грн. та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Архітектурна будівельна компанія" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКО" та Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКОПОРТ" про визнання недійсним договору поруки від 20.02.2008р. та стягнення 204908грн. моральної шкоди - в повному обсязі та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКО" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Архітектурна будівельна компанія" та Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКОПОРТ" про стягнення грошових коштів за договором генерального підряду та штрафу - у повному обсязі, а зустрічний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Архітектурна будівельна компанія" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКО" про стягнення 7030306,37грн. та Товариства з обмеженою відповідальністю "Архітектурна будівельна компанія" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКО" та Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКОПОРТ" про визнання недійсним договору поруки від 20.02.2008р. та стягнення 204908грн. моральної шкоди - задовольнити у повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, касаційні скарги, заслухавши суддю-доповідача, представників позивача та відповідача-1, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено попередніми судовими інстанціями, 10.08.2007р. між позивачем та відповідачем-1 був укладений договір генерального підряду №10/08-07П на проектування та будівництво торгово-сервісного центру по вул. Громова у м.Костянтинівка, за умовами п.1 якого позивач був визначений як замовник будівництва об’єкту (будівлі торгово-сервісного центру по вул. Громова у м. Костянтинівка), а відповідач-1 –як генеральний підрядник такого будівництва.

За умовами розділу 2 цього договору суди попередніх інстанцій з'ясували, що відповідач-1 у межах договірної ціни виконує на власний ризик власними та залученими силами та засобами всі передбачені роботи з проектування та будівництва об’єкту відповідно до розробленої та погодженої проектно-кошторисної документації (ПКД) згідно графіку виконання робіт у строки, обумовлені договором, а також здає об’єкт позивачу за актом робочої комісії, усуває протягом гарантійного строку експлуатації об’єкту недоробки, викликані неякісним виконанням робіт (п.2.1 договору). Склад проектних робіт включає зобов’язання відповідача-1 зі збору вихідних даних, виготовлення проектної документації стадій "Проект" та "Робоча документація", отримання позитивного висновку комплексної державної експертизи, отримання дозволу на проведення будівельних робіт на об’єкті по вул.Громова у м. Костянтинівка.

За узгодженими договірними зобов’язаннями склад та строки виконання робіт визначаються графіком виконання проектних робіт, який є невід’ємною частиною договору (п.2.2 договору). Позивач оплачує відповідачу-1 виконані роботи на умовах договору (п.2.3 договору). Обсяг та склад робіт, які доручено до виконання відповідачу-1, визначаються протоколом узгодження договірної ціни, розробленою ПКД та погоджуються сторонами (п.2.4 договору).

З договірних умов, визначених сторонами в п.3.1, 3.2, 3.3 цього договору, суди попередніх інстанцій встановили, що загальна вартість робіт, що підлягають виконанню, буде уточнена та погоджена сторонами після затвердження ПКД та у результаті обмірів БТІ у відповідному доповненні до Договору. На момент укладення Договору сторонами було узгоджено загальну площу об’єкту у розмірі 6035кв.м. Погоджена сторонами тверда договірна ціна складає 3484,5грн. з ПДВ без урахування вартості ліфтів, підйомників та торговельного обладнання за 1кв.м. На момент підписання договору тверда договірна ціна робіт становить 21028957,5грн. з ПДВ. Договірна ціна узгоджується сторонами у Протоколі узгодження договірної ціни (додаток №1 до договору). Договірна ціна робіт може бути змінена сторонами у наступних випадках: при зупинці робіт з причин, які не залежать від Відповідача-1, при введенні нових законодавчих та нормативних актів, які впливають на вартість робіт, при уточненні площ об’єкту після розробки та затвердження ПКД і по закінченню робіт згідно довідки БТІ. Перегляд договірної ціни обґрунтовується розрахунком та оформлюється шляхом підписання додаткової угоди до Договору.

Судами попередніх інстанцій також з’ясовано, що за протоколом узгодження договірної ціни (Додаток №1) сторонами договору узгоджено загальну договірну вартість проектних робіт (стадії П та РД) та вартість будівництва у розмірі 21028957,5грн. Додатком №3 до Договору сторонами було затверджено Графік виконання робіт з будівництва торгово-сервісного центру по вул. Громова у м. Костянтинівка, відповідно до якого роботи підлягали виконанню протягом терміну з вересня 2007р. по 17.06.2008р. включно. Додатком №4 до договору сторонами було погоджено та затверджено Графік фінансування робіт з будівництва торгово-сервісного центру по вул. Громова у м.Костянтинівка, відповідно до якого сторонами було затверджено строки платежів за кожним з етапів робіт, що підлягали виконанню за договором.

Поряд з цим, попередніми судовими інстанціями встановлено, що 20.11.2007р. сторонами укладено Додаткову угоду №1 до договору, якою сторони встановили нову загальну вартість робіт, визначивши, що на момент підписання договору тверда договірна ціна робіт становить 20210100грн. з ПДВ, яка може бути змінена сторонами у наступних випадках: при зупинці робіт з причин, які не залежать від відповідача-1, при введенні нових законодавчих та нормативних актів, які впливають на вартість робіт, при уточненні площ об’єкту після розробки та затвердження ПКД і по закінченню робіт згідно довідки БТІ, при виникненні обставин непереборної сили, при внесенні змін у проектну документацію, істотного збільшення після підписання договору цін на ресурси, які забезпечує відповідач-1, а так само послуг, які надаються йому третіми особами. У договірну ціну не включено витрати позивача при здачі об’єкту в експлуатацію (дольову участь на розвиток інфраструктури міста, перерахунок коштів МНС та інші затрати), що оплачуються позивачем окремо. Крім того, цією Додатковою угодою №1 сторони змінили протокол узгодження договірної ціни відповідно до нової договірної ціни виконання робіт –20210100грн. з ПДВ.

Місцевим та апеляційним господарським судами встановлено, що 30.12.2007р. Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю було видано Дозвіл на виконання будівельних робіт №59, за яким Товариству з обмеженою відповідальністю "Балтика" було дозволено виконання робіт з будівництва торгово-сервісного центру по вул. Громова в м.Костянтинівка Донецької області; будівельні роботи проводить відповідач; строк дії дозволу –31.12.2008 р.

Судами попередніх інстанцій також з’ясовано, що 19.05.2008р. сторони уклали Додаткову угоду №2 до договору, якою погодили виконання додаткових робіт з монтажу ємкостей для води на суму 280784,69 грн., які підлягають оплаті після їх виконання на підставі відповідних актів.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, позивачем та відповідачем-1 підписано акти за формою КБ-2в №№1, 2, 3 приймання виконаних підрядних робіт за вересень 2007р. про виконання робіт на об’єкті на загальну суму, відповідно, 377028грн., 790151грн., 307326грн. та довідку про вартість виконаних підрядних робіт на суму 1474505грн.; акти за формою КБ-2в №№4, 5, 6, 7 приймання виконаних підрядних робіт за жовтень 2007р. про виконання робіт на об’єкті на загальну суму, відповідно, 377028грн., 12404,4грн., 152959,2грн., 552122,4грн. та довідку про вартість виконаних підрядних робіт на суму 973080грн.; акт за формою КБ-2в б/н приймання виконаних підрядних робіт за листопад 2007р. про виконання робіт на об’єкті на загальну суму 5253313,2грн. та довідку про вартість виконаних підрядних робіт на суму 5253313,2грн.; акт за формою КБ-2в б/н приймання виконаних підрядних робіт за лютий 2008р. про виконання робіт на об’єкті на загальну суму 934237,2грн. та довідку про вартість виконаних підрядних робіт на суму 934237,2грн.; акт за формою КБ-2в б/н приймання виконаних підрядних робіт за березень 2008р. про виконання робіт на об’єкті на загальну суму 3494269,2грн. та довідку про вартість виконаних підрядних робіт на суму 3494269,2грн.; акт за формою КБ-2в №11 приймання виконаних підрядних робіт за квітень 2008р. про виконання робіт на об’єкті на загальну суму 996871,2грн. та довідку про вартість виконаних підрядних робіт на суму 996871,2грн.; акт за формою КБ-2в б/н приймання виконаних підрядних робіт за травень 2008р. про виконання робіт на об’єкті на загальну суму 1040274грн. та довідку про вартість виконаних підрядних робіт на суму 1040274грн.; акт за формою КБ-2в б/н приймання виконаних підрядних робіт за червень 2008р. про виконання робіт на об’єкті на загальну суму 5604162грн. та довідку про вартість виконаних підрядних робіт на суму 5604162грн.

З наявних в матеріалах справи копій виписок з банківського рахунку відповідача-1, судами з’ясовано, що позивачем перераховано на користь відповідача-1 за договором 21.08.2007р. - 1700000грн., 21.09.2007р. - 1000000грн., 26.09.2007р. - 1620000грн., 04.10.2007р. - 680000грн., 07.11.2007р. - 2400000грн., 19.11.2007р. - 1100000грн. та 2681142,5грн., 12.01.2008р. - 4000000грн., 12.02.2008р. -1400000грн., 13.03.2008р. - 350000грн., 03.04.2008р. - 500000грн., 24.04.2008р. - 50000грн., 07.05.2008р. - 50000грн., 28.05.2008р. - 150000грн., 29.05.2008р. - 300000грн. та 400000грн., 10.06.2008р. - 200000грн., 18.06.2008р. - 109742,19грн., 19.06.2008р. - 100000грн., 24.06.2008р. - 200000грн., 25.06.2008р. - 100000грн., 26.06.2008р. - 100000грн., 03.07.2008р. - 150000грн., 07.07.2008р. - 150000грн., 25.09.2008р. - 200000грн., 01.10.2008р. - 42000грн., 07.10.2008р. - 90000грн., 30.10.2008р. - 50000грн.

Судами попередніх інстанцій також з’ясовано, що 20.02.2008р. між позивачем та відповідачем-2 було укладено Договір поруки, за умовами п.1.1, 3.1 якого відповідач-2 поручився перед позивачем за виконання обов’язку відповідачем-1 за договором. Розмір зобов’язань за Договором поруки становить 1500грн. Відповідач-2 зобов’язується у разі порушення відповідачем-1 своїх зобов’язань за договором відшкодувати збитки відповідача-1 перед позивачем на підставі письмової вимоги позивача.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 15.10.2008р. відповідачем-1 було направлено на адресу позивача лист №153 з пропозицією внесення змін до договору, встановивши нову загальну площу об’єкту у 6294,8кв.м. та вартість додаткових робіт у сумі 4387512грн. з ПДВ. 14.11.2008р. відповідачем-1 було направлено позивачу листа №170 з пропозицією збільшення установленої вартості робіт за умовами п.3.2 договору.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем-1 складено довідки про вартість виконаних підрядних робіт за ф.№КБ-3 та акти №14 та б/н приймання-передачі виконаних підрядних робіт за липень 2008р. на суму 1063168,8грн. та 1793913,6грн., відповідно, а також довідки про вартість виконаних підрядних робіт за ф. №КБ-3 та акти б/н приймання-передачі виконаних підрядних робіт за вересень 2008р. на суми, відповідно, 155017,2грн. та 1926919,2грн., за жовтень 2008р. на суму 271219,2грн., за січень 2009р. на суму 1454990,4грн.

Водночас суди попередніх інстанцій з'ясували, що 30.12.2008р. Державною приймальною комісією підписано акт про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об’єкту за адресою: 85113, м. Костянтинівка, вул. Громова, 55, за яким прийнято у експлуатацію закінчений будівництвом об’єкт, загальною вартістю 22415грн., площею 6294,8кв.м., який затверджено рішенням Виконавчого комітету Костянтинівської міської ради від 21.01.2009р. №81.

Як зазначено судами попередніх інстанцій, за умовами договору та додаткової угоди до нього відповідач-1 виступав генеральним підрядником, а позивач виступав замовником виконання робіт з будівництва торговельно-сервісного центру за адресою: м. Костянтинівка, вул. Громова.

З договірних умов, визначених сторонами в пунктах 9.1, 9.3 договору судами з’ясовано, що відповідач-1 самостійно залучає до виконання робіт субпідрядні організації та забезпечує координацію їх діяльності на будівельному майданчику. Приймання та оплату робіт, що виконуються субпідрядниками, здійснює відповідач-1. За усі дії на об’єкті субпідрядників, залучених відповідачем-1, останній відповідає перед позивачем як за свої власні.

Врахував приписи ч.1 ст. 837, ч.1 ст. 838, ст. 849 ЦК України, пп.17-19, 61-65 Загальних умов укладення та виконання договорів підряду в капітальному будівництві, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.2005р. №668 (668-2005-п) , суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що за умовами договору та чинного законодавства України, право залучати до виконання робіт на об’єкті інших осіб (субпідрядників) належить виключно генеральному підряднику (відповідачу-1), який здійснює таке залучення самостійно та на власний розсуд, із зазначенням, що право залучати субпідрядників до виконання робіт на об’єкті не надано замовнику (позивачу) ні договором, ні нормами чинного законодавства України.

Водночас, суди попередніх інстанцій встановили, що договір генерального підряду №10/08-07 П від 10.08.2007р., укладений між позивачем та відповідачем-1, є діючим, не розірваним, рішення судів про визнання його недійсним відсутні, внаслідок чого дійшли висновку, що відповідні підрядні організації були залучені позивачем з порушенням вимог чинного законодавства та положень договору. Внаслідок викладеного, суди не прийняли до уваги зазначені договори, укладені позивачем з порушенням умов вказаного договору та норм чинного законодавства України, як такі, що не підтверджують понесення ним збитків у зв’язку з діями відповідача-1, додатково вказавши про ненадання судам та відсутності в матеріалах справи будь-яких інших доказів понесення позивачем внаслідок дій чи бездіяльності відповідача-1 збитків на суму 3475025,09грн., а також доказів існування причинно-наслідкового зв’язку між діями чи бездіяльністю відповідача-1 та збитками, якби вони дійсно були понесені позивачем.

Врахував вищевикладене, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку про відмову позивачу у позові в частині стягнення з відповідача-1 збитків на суму 3475025,09грн.

Поряд з цим, судами попередніх інстанцій з’ясовано, що за умовами п.3.1 договору поруки відповідач-2 зобов’язується у разі порушення відповідачем-1 своїх зобов’язань за договором відшкодувати всі збитки відповідача-1 перед позивачем на підставі письмової вимоги останнього.

Пославшись на приписи ч.2 ст. 11, ч.2 ст. 509, ч.2 ст. 530, ст.ст. 553, 554, ч. 1 ст. 555 ЦК України, вказав, що за умовами договору та норм чинного законодавства України, зобов’язання відповідача-2 (поручителя за договором поруки) перед позивачем (кредитором) щодо сплати обумовленої договором поруки суми грошових коштів виникає за умови настання певного юридичного факту, а саме: пред’явлення письмової вимоги позивача щодо виконання такого зобов’язання, зазначив про відсутність в матеріалах справи доказів складання та направлення такої письмової вимоги позивачем відповідачу-2 за умовами договору поруки, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку, що строк виконання відповідачем-2 свого обов’язку перед позивачем за договором поруки не настав, внаслідок чого підставно відмовили позивачу у позові в частині стягнення з відповідача-2 штрафу за договором підряду на суму 1500грн.

Разом з цим, попередніми судовими інстанціями з’ясовано, що розділом 5 договору сторони встановили порядок здійснення розрахунків за виконання робіт на об’єкті, за умовами п.5.1 та п.5.2 якого фінансування будівництва об’єкту здійснюється позивачем поетапно шляхом перерахування відповідних грошових коштів на рахунок відповідача-1 відповідно до Графіку фінансування будівництва (додаток №4), який погоджується сторонами протягом 5 робочих днів з моменту підписання договору та є його невід’ємною частиною. Остаточний розрахунок проводиться позивачем не пізніше 15 банківських днів після підписання акту робочої комісії про прийняття об’єкту в експлуатацію.

При цьому, зазначив, що сторони у договорі та додатку №4 до нього, а також додатковою угодою №1 встановили відповідний графік фінансування, за яким позивач зобов’язувався у певні строки перераховувати відповідачу-1 грошові кошти за договором, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що перерахування грошових коштів на користь відповідача-1 здійснювалося позивачем за договором, додатковою угодою №1 до договору та відповідного графіку фінансування, який було визначено сторонами як невід’ємну частину договору.

Разом з цим, попередніми судовими інстанціями вказано про відсутність в матеріалах справи доказів розірвання, припинення або визнання недійсними судом в установленому законом порядку або нікчемними з моменту їх укладення договору, додаткової угоди №1 до договору.

Водночас вказав про недоведення позивачем безпідставного набуття відповідачем-1 грошових коштів на суму 640005,09грн., місцевий господарський суд, з яким правильно погодився суд апеляційної інстанції, керуючись ст. 1212 ЦК України, підставно відмовив позивачу у стягненні з відповідача-1 зазначеної суми.

Поряд з цим, судами попередніх інстанцій з наявного у справі Графіку виконання робіт з будівництва об’єкту (додаток №3 до договору) з’ясовано, що сторони встановили строк виконання відповідачем-1 у повному обсязі робіт на об’єкті за договором до 17.06.2008р. включно. За умовами п.4.4 договору у разі виникнення обставин, які не залежать від відповідача-1, що перешкоджають виконанню його зобов’язань у встановлені строки, відповідач-1 має право ставити перед позивачем питання про перегляд строку завершення будівництва та введення об’єкту в експлуатацію. Рішення про зміну початкових строків оформлюється сторонами додатковою угодою до Договору із зазначенням причин або обставин їх зміни.

Врахував зазначені договірні умови, суди попередніх інстанцій вказали про відсутність в матеріалах справи будь-яких додаткових угод до договору, якими б сторони змінили визначені додатком №4 строки виконання робіт на об’єкті, або відповідних рішень судів чи інших компетентних органів, які зобов’язували б сторони змінити узгоджені терміни та строки.

Отже, вірно встановив з договору з додатковою угодою №1 до нього обов’язок відповідача-1 виконати роботи на суму 20210100грн. з ПДВ, тоді як останнім фактично виконано роботи на суму 19770711,8грн., що підтверджується затвердженими сторонами актами за формою №КБ-2в та довідками за формою №КБ-3, та позивачем сплачено за виконані роботи 19872884,69грн., що підтверджується відповідними виписками з банківського рахунку відповідача-1, місцевий господарський суд, з яким підставно погодився суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про неповне виконання відповідачем-1 свого зобов’язання за договором щодо виконання робіт у строки, визначені графіком виконання робіт (додаток №4 до договору).

Поряд з цим, врахував умови п.17.2 договору, за яким відповідач-1 має право призупинити виконання робіт, якщо строки оплати виконаних робіт порушені позивачем на 30 днів та більше, суди попередніх інстанцій вказали про відсутність в матеріалах справи належних та допустимих доказів, що відповідач-1 використав своє право призупинити виконання робіт у зв’язку з порушенням позивачем строків оплат виконаних робіт.

Врахував вищевикладене, місцевий господарський суд, з яким підставно погодився суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про порушення відповідачем-1 строків виконання робіт, передбачених графіком виконання робіт (додаток №4 до договору).

Крім того, за умовами п.16.2 договору у разі безпідставного порушення строків завершення робіт на об’єкті відповідач-1 сплачує позивачу штраф у розмірі 0,1% від вартості робіт за договором за кожен день прострочення.

Вірно встановив прострочку відповідачем-1 на 277 днів виконання робіт за договором, керуючись ч.6 ст. 232 Господарського кодексу України, вказав, що нормами чинного законодавства, а також умовами договору не передбачено іншого строку нарахування штрафних санкцій за порушення виконання зобов’язання за договором, суд апеляційної інстанції підставно погодився з правильним висновком суду першої інстанції про стягнення з відповідача-1 штрафу у розмірі 0,1% від вартості робіт за вказаним договором за період з 18.06.2008р. по 18.12.2008р., тобто за період шість місяців з дня, коли зобов’язання щодо виконання робіт мало бути виконано відповідачем-1 у повному обсязі.

При цьому, врахував приписи ч.1 ст. 233 Господарського кодексу України, ступінь виконання зобов’язання боржником, неодноразове порушення позивачем строків фінансування робіт, визначених Графіком фінансування (додаток №4 до договору), судами попередніх інстанцій підставно стягнуто з відповідача-1 штраф у розмірі 18391,12грн. за порушення строків завершення робіт на об’єкті, та відмовлено в решті заявлених первісних позовних вимог.

Разом з цим, судами попередніх інстанцій з’ясовано, що сторонами підписано відповідні акти приймання-передачі виконаних підрядних робіт за формою №КБ-2в та довідки про вартість виконаних підрядних робіт за період з вересня 2007р. по червень 2008р. на загальну суму 19770711,8грн., які позивачем оплачені на суму 19872884,69грн., що підтверджується відповідними виписками з банківського рахунку відповідача-1. Відповідачем-1 складено довідки про вартість виконаних підрядних робіт за ф. №КБ-3 та акти приймання-передачі виконаних підрядних робіт за формою №КБ-2в за період з липня 2008р. по січень 2009р. на загальну суму 6665228,4грн.

Суди попередніх інстанцій також вказали, що в матеріалах справи наявні копії описів вкладень у поштові відправлення від 18.10.2007р., від 26.10.2007р., від 11.12.2007р., від 03.03.2008р., від 11.04.2008р., від 19.05.2008р., від 05.06.2008р., від 01.06.2008р., від 29.07.2008р., від 07.08.2008р., від 11.09.2008р., від 15.09.2008р., від 03.11.2008р., від 27.01.2009р., підписаних директором відповідача-1 та скріплених печаткою відповідача-1, у яких міститься перелік відповідних довідок за формою №КБ-3 та актів приймання-передачі виконаних підрядних робіт за формою №КБ-2в за договором, тоді як в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази дійсного направлення відповідачем-1 відповідних актів за формою №КБ-2в та довідок за формою №КБ-3 виконаних робіт за договором за період з липня 2008р. по січень 2009р. на загальну суму 6665228,4грн., а також й доказів передачі відповідачем-1 цих актів та довідок саме позивачу або його уповноваженій особі у визначений законом та договором спосіб.

Крім того, наявні у справі квитанції (накладні) служби експрес-доставки ТОВ "Інтерсітіпост", та лист ТОВ "Інтерсітіпост" б/н та б/д, адресований адвокату Філіпу С.Ю. суди попередніх інстанцій не визнали належними доказами направлення відповідачем-1 позивачу актів за формою №КБ-2в та довідок за формою №КБ-3 щодо виконаних робіт за договором за період з липня 2008р. по січень 2009р. на загальну суму 6665228,4грн., із зазначенням, що ці документи підтверджують лише вручення певної поштової кореспонденції позивачу (повноважним представникам позивача). При цьому, суди попередніх інстанцій додатково вказали про неможливість встановити змісту такої поштової кореспонденції, зокрема, наявності у ній актів за формою №КБ-2в та довідок за формою №КБ-3 щодо виконаних робіт за договором за період з липня 2008р. по січень 2009р. на загальну суму 6665228,4грн., з огляду на відсутність у цих квитанціях (накладних) служби експрес-доставки ТОВ "Інтерсітіпост" будь-яких конкретних даних щодо вкладень у поштову кореспонденцію, що мала вручатися повноважним представникам позивача. Водночас судами попередніх інстанцій зазначено про ненадання сторонами та відсутність в матеріалах справи будь-яких інших доказів направлення таких актів та довідок відповідачем-1 або їх вручення повноважному представнику позивача за умовами укладеного договору.

Поряд з цим, попередніми судовими інстанціями з’ясовано, що за умовами п.5.2 договору остаточний розрахунок здійснюється позивачем не пізніше 15 банківських днів після підписання акту робочої комісії про прийняття об’єкту в експлуатацію, із зазначенням про відсутність в матеріалах справи та ненадання сторонами такого акту, як і будь-яких доказів його підписання, будь-яких рішень судів, якими сторони або одну з них було б зобов’язано підписати зазначений акт або ж зобов’язано відповідні органи державної влади та місцевого самоврядування скликати відповідну робочу комісію та забезпечити підписання акту такої комісії.

Врахував вищевикладене, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про відсутність підстав для стягнення з позивача за первісним позовом на користь відповідача-1 заборгованості на суму 5599706,31грн. та штрафних санкцій (пені) на суму 608894,57грн., розрахованих відповідачем-1 за п.16.4 вказаного договору за порушення строків кінцевих розрахунків, внаслідок чого правильно відмовили у задоволенні у цій частині зустрічних позовних вимог відповідача-1.

З Графіку фінансування (додатку №4 до Договору), яким сторони передбачили конкретні строки здійснення фінансування позивачем робіт за договором, а також з виписок з банківського рахунку відповідача-1, суди попередніх інстанцій вірно встановили неодноразове прострочення позивачем за первісним позовом виконання договірних зобов’язань з фінансування робіт, а саме: за серпень 2007р. у сумі 300000грн. на 21 день, за вересень 2007р. у сумі 680000грн. на 4 дні, за жовтень 2007р. у сумі 3500000грн. на 7 днів, за листопад 2007р. у сумі 1100000грн. на 12 днів, за грудень 2007р. у сумі 4000000грн. на 12 днів, за січень 2008р. у сумі 1400000грн. на 12 днів, за лютий 2008р. у сумі 500000грн. на 13 днів, за березень 2008р. у сумі 150000грн. на 22 дні, за квітень-травень 2008р. у сумі 500000грн. на 3 дні, у сумі 350000грн. на 21 день, у сумі 300000грн. на 13 днів, у сумі 250000грн. на 21 день, у сумі 100000грн. на 1 день, за червень 2008р. у сумі 1328957,5грн. на 1 день, у сумі 1219215,31грн. на 5 днів, у сумі 919215,31грн. на 1 день, у сумі 719215,3грн. на 7 днів, у сумі 519215,31грн. на 4 дні, у сумі 369215,31грн. на 80 днів, у сумі 169215,31грн. на 5 днів, у сумі 127215,31грн. на 7 днів, у сумі 37215,31грн. на 23 дні.

Врахував вищевикладене, керуючись приписами ч.2 ст. 625 ЦК України, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку про стягнення з позивача за первісним позовом на користь відповідача-1 3% річних від простроченої суми у розмірі 15422,8грн. та інфляційних витрат на загальну суму 4694,03грн. з відмовою у задоволенні решти зустрічних позовних вимог відповідача-1.

Разом з цим, розглянувши зустрічний позов-2 відповідача-1 про визнання недійсним, на підставі ст. 234 ЦК України, договору поруки, укладеного між позивачем та відповідачем-2, як фіктивного, неспрямованого на настання обумовлених ним реальних правових наслідків для сторін, суди попередніх інстанцій керуючись приписами ст.ст. 203, 215, 234 ЦК України, дійшли обґрунтованого висновку про відсутність підстав для визнання його недійсним внаслідок ненадання відповідачем-1 суду доказів, що укладаючи оспорюваний договір поруки, відповідач-2 та позивач не мали на меті створення для себе відповідних правових наслідків. Водночас судами попередніх інстанцій не прийнято до уваги твердження відповідача-1, що сума, щодо якої відповідач-2 відповідає перед позивачем як поручитель, є занадто малою порівняно до загальної вартості зобов’язання, яке підлягає виконанню відповідачем-1 за договором, із зазначенням, що ч.2 ст. 553 ЦК України передбачає можливість забезпечення виконання зобов’язання поручителем як повністю, так і частково, тому розмір такого забезпечення визначається виключно сторонами договору поруки за взаємною домовленістю між сторонами, додатково вказавши про ненадання сторонами суду та відсутність в матеріалах справи будь-яких інших доказів фіктивності договору поруки або доказів існування інших обставин, що свідчили б про недійсність такого договору поруки.

Поряд з цим, судами зазначено про ненадання відповідачем-1 та відсутність в матеріалах справи й доказів заподіяння йому моральної шкоди, що полягала у заподіянні шкоди його діловій репутації, на суму 204908грн., внаслідок укладення позивачем та відповідачем-2 оспорюваного договору поруки, а також ненадання доказів існування причинно-наслідкового зв’язку між діями позивача та відповідача-2 щодо укладення договору поруки та моральною шкодою, якби вона дійсно була заподіяна відповідачу-1.

Отже, правильно вказав про необґрунтованість та безпідставність вимог відповідача-1 за зустрічним позовом-2, суд першої інстанції вірно відмовив відповідачу-1 у його задоволенні, з чим обґрунтовано погодився суд апеляційної інстанції.

У відповідності до ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України перегляд у касаційному порядку судового рішення здійснюється касаційною інстанцією на підставі встановлених фактичних обставин справи, зі здійсненням перевірки застосування попередніми судовими інстанціями норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Наведені скаржниками доводи в касаційних скаргах зводяться до переоцінки встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи, що не входить до компетенції суду касаційної інстанції у відповідності до положень ст.ст. 1115, 1117 Господарського процесуального кодексу України, натомість обґрунтованих доводів про порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального та/або матеріального права скаржниками суду касаційної інстанції не наведено.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що прийняті у даній справі постанова апеляційного господарського суду та рішення місцевого господарського суду відповідають нормам матеріального та процесуального права, доводи касаційних скарг не спростовують правильних висновків судів попередніх інстанцій, у зв'язку з чим відсутні підстави для скасування оскаржених судових актів.

Судді:	Н. Мележик
	С. Владимиренко