Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Дунаєвської Н.Г. - головуючого,

Мележик Н.І.,

Владимиренко С.В.

розглянувши у відкритому

судовому засіданні касаційну

скаргу Приватної виробничо-комерційної

фірми "Санава"

на рішення господарського суду Донецької області

від 11.02.2010 року

та постанову Донецького апеляційного господарського

суду від 22.06.2010 року

у справі № 7/264

господарського суду Донецької області

за позовом Колективного підприємства ""УПМС"

до Приватної виробничо-комерційної

фірми "Санава"

про стягнення 253 875,13 грн.

з а участю представників:

позивача – Котова А.М.

відповідача - Проскуріна С.І.

У грудні 2009 року Колективне підприємство "УПМС" звернулось до господарського суду Донецької області з позовом про стягнення з Приватної виробничо-комерційної фірми "САНАВА" 239 669 грн. основного боргу, 8221,12 грн. пені, 4 793,38 грн. інфляційних витрат, 3% річних у розмірі 1 201,63 грн. та судових витрат.

Рішенням господарського суду Донецької області від 11.02.2010 року (суддя Сгара Е.В.), залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 22.06.2010 року (судді: Шевкова Т.А., Величко Н.Л., Діброва Г.І.), позов задоволено; стягнуто з Приватної виробничо-комерційної фірми "САНАВА" на користь Колективного підприємства "УПМС" заборгованість у сумі 239 669 грн., 4 793, 38 грн. інфляційних витрат, 3% річних у розмірі 1 201, 63 грн., 8 211, 12 грн. пені, державне мито у сумі 2 538, 75 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236 грн.

В касаційній скарзі Приватна виробничо-комерційна фірма "САНАВА" просить скасувати рішення місцевого та постанову апеляційного господарських судів, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і порушення норм процесуального права, що призвело до прийняття незаконних судових актів.

Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Господарськими судами першої й апеляційної інстанцій встановлено, що 29.01.2009 р. між КП "УПМС" та ПВКФ "САНАВА" укладено договір поставки №4, за яким постачальник (позивач) зобов’язується поставити покупцю (відповідачу), а покупець – прийняти й оплатити ГСМ (бензин, дизельне пальне, масло моторне) в день отримання товару.

Пунктом 1.4 договору сторони передбачили, що товар передається покупцю згідно накладних, які є невід’ємною частиною договору.

На виконання умов договору позивач за видатковими накладними № РН-0000106 від 15.07.2009р., № РН-0000098 від 20.07.2009р., № РН-0000110 від 27.07.2009р., № РН-0000112 від 06.08.2009р., № РН-0000132 від 07.09.2009р., № РН-0000142 від 22.09.2009р., № РН-0000153 від 28.09.2009р., поставив відповідачу дизельне пальне на суму 315 799 грн.

В зв’язку з частковою оплатою отриманого товару, позивач звернувся до суду з вимогою про стягнення з відповідача боргу у сумі 239 669 грн. у примусовому порядку.

Задовольняючи позовні вимоги, місцевий господарський суд, з висновками якого погодилась апеляційна інстанцій, виходив з того, що матеріалами справи підтверджено факт неналежного та несвоєчасного виконання відповідачем своїх зобов’язань за договором, внаслідок чого Приватною виробничо-комерційною фірмою "САНАВА" порушено норми статті 193 ГК України та статтей 525, 526, 655, 692, 712 ЦК України, що є підставою для стягнення з останньої на користь позивача заявленого розміру заборгованості.

Проте, погодитися з такими висновками судів не можна, оскільки вони не в повній мірі відповідають матеріалам справи.

Так, вирішуючи зазначений спір, судами першої та апеляційної інстанцій не в повному обсязі з’ясовані обставини справи щодо характеру спірних правовідносин, що виникли між сторонами.

Господарським судом першої інстанцій, з висновками якого погодився апеляційний господарський суд, встановлено, що правовою підставою вимоги про стягнення 239 669 грн. є неналежне виконання відповідачем договору поставки № 4 від 29.01.2009 року. При цьому, суди попередніх інстанцій послались на акт звірки розрахунків та видаткові накладні на отримання відповідачем дизельного палива, які хоч і не містять посилань на вищевказаний договір, проте факт отримання товару з підписанням накладних, в яких відображено найменування, кількість і ціна на товар, свідчать про існування домовленості між сторонами.

Разом з тим, суди попередніх інстанцій не звернули уваги на те, що відповідач, заперечуючи проти факту отримання товару саме за цим договором, стверджує про відсутність взаємозв"язку між цими поставками та укладеним договором, посилання на який не містяться у видаткових накладних.

Також суперечливим є висновок господарських судів щодо відсутності існування між сторонами інших взаємовідносин по поставці дизельного палива, який спростовується наявною в матеріалах справи видатковою накладною №РН-000009 від 26 січня 2009 року на поставку позивачем дизельного палива ПВКФ "САНАВА" на умовах безготівкового розрахунку/а.с.40 т.2/.

Заперечуючи проти отримання товару на підставі спірного договору, та, спростовуючи висновок судів попередніх інстанцій щодо наявності реєстрів отримання дизельного палива, як одного з доказів поставки товару, скаржник посилався на наявність в них підписів лише представника Колективного підприємства "УПМС".

Ці доводи відповідача не були належно перевірені судами.

Крім того, поза увагою місцевого й апеляційного господарських судів залишились умови спірного договору, якими не передбачено відпуск дизельного палива по талонам відповідача.

Не з’ясування відповідних обставин, судові інстанції припустилися порушення вимог ч. 1 ст. 47 ГПК України щодо ухвалення судового рішення за результатами обговорення всіх обставин справи та ч. 1 ст. 43 ГПК України щодо всебічного, повного й об’єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності.

Відповідно до вимог ст. 11110 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , підставами для скасування або зміни рішення місцевого чи апеляційного господарського суду або постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку про те, що при прийнятті рішень у даній справі, суди попередніх інстанцій неповно з’ясували обставини справи та невірно застосували норми матеріального права, що призвело до прийняття необґрунтованих судових актів.

Враховуючи вимоги статті 1117 ГПК України, відповідно до яких касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, рішення та постанова, прийняті у даній справі, підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд.

При новому розгляді справи суду необхідно врахувати наведене, всебічно, повно, об’єктивно з’ясувати всі обставини справи, надати об’єктивну оцінку доказам, які мають юридичне значення для її розгляду, правильно застосувати норми матеріального права, які регулюють спірні відносини та вирішити спір відповідно до вимог закону.

Керуючись ст.ст. 1115 –1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) Вищий господарський суд України, -

Касаційну скаргу Приватної виробничо-комерційної фірми "Санава" задовольнити частково.

Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 22.06.2010 року у справі № 7/264 та рішення господарського суду Донецької області від 11.02.2010 року у справі № 7/264 скасувати.

Справу передати на новий розгляд до господарського суду Донецької області в іншому складі суду.