29/189-09-4586 Про визнання права власності на нежитлове офісне приміщення - 29.09.2010 Прийняття

08.09.2009 Фізична особа-підприємець ОСОБА_4 звернулась до господарського суду Одеської області з позовом до Приватного підприємства "Коммсервіс" про визнання права власності на нежитлове офісне приміщення № 3 загальною площею 666, 2 кв.м., що розташоване по АДРЕСА_1

Рішенням господарського суду Одеської області від 28.09.2009 у справі № 29/189-09-4586 позов задоволено повністю. За рішенням визнано за Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 право власності на нежитлове офісне приміщення № 3 загальною площею 666, 2 кв.м., що розташоване по АДРЕСА_1

Виконавчий комітет Одеської міської ради звернувся до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою на рішення господарського суду Одеської області від 28.09.2009 у справі № 29/189-09-4586, скориставшись правом, наданим ст. 107 ГПК України, відповідно до положень якої, касаційну скаргу мають право подати також особи, яких не було залучено до участі у справі, якщо суд прийняв рішення чи постанову, що стосується їх прав і обов'язків.

Обґрунтовуючи підстави звернення з касаційною скаргою, виконавчий комітет Одеської міської ради зазначає, що при розгляді справи господарський суд першої інстанції порушив вимоги ст. 27 ГПК України, не залучивши його до участі у справі в якості третьої особи, та прийняв рішення, яке стосується його прав та інтересів.

Відзиви на касаційну скаргу від Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 та Приватного підприємства "Коммсервіс" не надходили, що відповідно до ч. 2 ст. 1112 ГПК України не перешкоджає перегляду судового рішення, що оскаржується.

Усіх учасників судового процесу відповідно до статті 1114 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм судом першої інстанції належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин справи, дотримання норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга виконавчого комітету Одеської міської ради підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статті 107 Господарського процесуального кодексу України касаційну скаргу мають право подати також особи, яких не було залучено до участі у справі, якщо суд прийняв рішення чи постанову, що стосується їх прав та обов’язків. Тобто, особи, які не є сторонами по справі повинні доводити той факт, що оскаржуване рішення стосується їх прав та обов’язків.

Судове рішення, оскаржуване не залученою особою, повинно безпосередньо стосуватися прав та обов'язків цієї особи, тобто судом має бути розглянуто й вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких на момент розгляду справи та прийняття рішення господарським судом першої інстанції є скаржник, або міститься судження про права та обов'язки цієї особи у відповідних правовідносинах. Рішення є таким, що прийняте про права та обов'язки особи, яка не була залучена до участі у справі, якщо в мотивувальній частині рішення містяться висновки суду про права та обов'язки цієї особи, або у резолютивній частині рішення суд прямо вказав про права та обов'язки такої особи. В такому випадку рішення порушує не лише матеріальні права осіб, не залучених до участі у справі, а й їх процесуальні права, що витікають із сформульованого в пункті 1 статті 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основних свобод положення про право кожного на справедливий судовий розгляд при визначенні його цивільних прав і обов'язків. Будь-який інший правовий зв'язок між скаржником і сторонами спору не береться до уваги.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог та визнаючи за Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 право власності на нежитлове офісне приміщення № 3 загальною площею 666, 2 кв.м., що розташоване по АДРЕСА_1, місцевий господарський суд виходив з того, що позивачем власними силами зроблена реконструкція квартири № 3, а відтак відповідно до положень ст.ст. 328, 331 Цивільного кодексу України він правомірно набув право власності на спірне приміщення.

Колегія суддів касаційної інстанції не може погодитися із таким висновком місцевого господарського суду з огляду на таке.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи 18.04.2008 ОСОБА_4 придбала у власність, згідно з договором купівлі-продажу, який зареєстровано 24.04.2008 Комунальним підприємством "Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об'єктів нерухомості", АДРЕСА_1, яка складається з двох кімнат-загальною площею 34, 5 кв.м.

Позивач за власний рахунок та власними силами зробив реконструкцію квартири № 3 загальною площею 34, 5 кв.м., що розташована по АДРЕСА_1, в результаті чого з вказаної квартири утворено нежитлове приміщення загальною площею 666, 2 кв.м.

Згідно із ст.ст. 15, 152, 154 ЖК України, які повністю узгоджені зі ст. 30 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", на виконавчі комітети органів місцевого самоврядування в Україні покладено обов’язок з державного контролю за використанням і схоронністю житлового фонду в Україні, в тому числі і приватного. Переобладнання і перепланування жилого будинку (квартири), який належить громадянинові на праві приватної власності, провадяться з дозволу виконавчого комітету місцевої Ради народних депутатів.

Однак, суд першої інстанції не досліджував питання отримання позивачем дозволу виконавчого комітету на переобладнання та перепланування квартири.

Згідно із ст. 14 Закону України "Про основи містобудування" до компетенції виконавчих органів сільських, селищних, міських рад у сфері містобудування належать, зокрема, проведення робіт з прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів у порядку, встановленому законодавством; забезпечення в установленому законом порядку державного контролю за дотриманням законодавства, затвердженої містобудівної документації під час планування та забудови відповідних територій; зупинення у випадках, передбачених законом, будівництва, яке проводиться з порушенням містобудівної документації та проектів окремих об'єктів, а також може заподіяти шкоду навколишньому природному середовищу.

Відповідно до ст. 18 Закону України "Про основи містобудування" закінчені будівництвом об'єкти підлягають прийняттю в експлуатацію в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 29 Порядку прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2004 № 1243 (1243-2004-п) , встановлено, що датою введення в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта є дата затвердження акта державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію цього об'єкта органом виконавчої влади чи органом місцевого самоврядування, що утворив комісію.

Однак, господарський суд першої інстанції, на вищевказані вимоги закону уваги не звернув, виконавчий комітет Одеської міської ради до участі у справі не залучив, унеможливлюючи здійснення нею свого обов'язку щодо контролю за дотриманням законодавства у сфері будування.

Разом з тим, відповідно до ст. 6 Житлового кодексу України жилі будинки і жилі приміщення призначаються для постійного проживання громадян, а також для використання у встановленому порядку як службових жилих приміщень і гуртожитків. Надання приміщень у жилих будинках для потреб промислового характеру забороняється.

Згідно з ч. 2 ст. 7 Житлового кодексу України непридатні для проживання жилі будинки і жилі приміщення можуть переобладнуватись для використання в інших цілях за рішенням виконавчого комітету обласної, міської (міста республіканського підпорядкування) Ради народних депутатів . Відповідно до ч. 1 ст. 8 Житлового кодексу України переведення придатних для проживання жилих будинків і жилих приміщень у нежилі, як правило, не допускається . У виняткових випадках таке переведення може здійснюватися за рішенням органів, зазначених у ч. 2 ст. 7 цього Кодексу (виконавчого комітету обласної, міської (міста республіканського підпорядкування) Ради народних депутатів).

Отже, виходячи з системного аналізу змісту норм ст.ст. 6, 7, 8 Житлового кодексу України використання жилих приміщень в інших цілях, ніж проживання громадян, допускається тільки у разі визнання їх непридатними для проживання та подальшого переведення в нежилі приміщення на підставі відповідних рішень виконавчого комітету обласної, міської (міста республіканського підпорядкування) ради.

Однак, з матеріалів справи не вбачається та судом першої інстанції не досліджувалось питання чи приймалось виконавчим комітетом Одеської міської ради рішення про переведення спірної квартири АДРЕСА_1, до складу нежилих приміщень.

З огляду на зазначене колегія суддів погоджується з доводами касаційної скарги і дійшла висновку, що рішення суду у даній справі зачіпає права виконавчого комітету Одеської міської ради.

Отже, суд першої інстанції припустився неправильного застосування приписів ч. 1 ст. 47 ГПК України щодо прийняття судового рішення суддею за результатами обговорення усіх обставин справи та ч. 1 ст. 43 цього Кодексу стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, що відповідно до ч. 1 ст. 11110 ГПК України (1798-12) є підставою для скасування судового рішення у справі.

Касаційна ж інстанція відповідно до ч. 2 ст. 1117 ГПК України не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

З огляду на наведене справа має бути передана на новий розгляд до суду першої інстанції, при новому розгляді справи суду належить врахувати вищевикладене, більш повно та всебічно перевірити дійсні обставини справи, дати належну оцінку зібраним по справі доказам, доводам та запереченням сторін і в залежності від встановленого та вимог закону постановити законне та обґрунтоване рішення.