Вищий господарський суд України у складі колегії:

головуючого - судді Малетича М.М.,

суддів: Мамонтової О.М.,

Черкащенка М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Суб’єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_2 на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 13.05.2010р. у справі № 18/08-09 за позовом Суб’єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Український промисловий банк" в особі Миколаївської філії, треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю "Аляска ЛТД", ОСОБА_3, про визнання недійсним кредитного договору,

за участю представників:

Позивача: не з’явився,

Відповідача: не з’явився,

Третіх осіб: ОСОБА_4, довіреність ВМВ № 184110 від 20.02.2009р.

Суб’єкт підприємницької діяльності-фізична особа ОСОБА_2 (далі –СПД ОСОБА_2, Позивач) звернувся до господарського суду Миколаївської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Український промисловий банк" в особі Миколаївської філії (далі –ТОВ "Український промисловий банк", Відповідач), третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю "Аляска ЛТД" (далі –Третя особа 1), про визнання недійсним кредитного договору на відкриття відновлювальної мультивалютної кредитної лінії № 11/МС-1/КВ-08-ПЗУ3.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 14.05.2009р. до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні Позивача було залучено ОСОБА_3 (далі –Третя особа 2).

Рішенням господарського суду Миколаївської області від 20.01.2010р. позов СПД ОСОБА_2 задоволено повністю.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 13.05.2010р. рішення господарського суду Миколаївської області від 20.01.2010р. було скасовано і в задоволенні позову СПД ОСОБА_2 відмовлено повністю.

У поданій касаційній скарзі Позивач, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати прийняту у справі постанову апеляційного господарського суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Заслухавши пояснення представника Третьої особи 2, вивчивши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Як видно з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, 10.07.2008р. між ТОВ "Український промисловий банк" (Банк), в особі заступника керуючого Миколаївською філією, який діє на підставі довіреності, посвідченої приватним нотаріусом, та Положення про Миколаївську філію, та СПД ОСОБА_2 (Позичальник) було укладено Генеральний договір №11/МС-08 про здійснення кредитування та проведення інших активних банківських операцій (далі –Генеральний договір), відповідно до якого (пункти 2.1. - 2.2.) цей Генеральний договір визначає загальні принципи та порядок кредитування Позичальника та проведення Банком інших видів активних банківських операцій щодо Позичальника на умовах строковості, забезпеченості, цільового використання, обов’язкового повернення та здійснення плати за користування коштами, за умови додержання Позичальником внутрішніх вимог Банку до зазначених операцій, а також встановлює права та обов’язки, відповідальність сторін та інші умови, які визнаються сторонами обов’язковими для застосування протягом всього строку дії цього Генерального договору, та до всіх відносин, що виникнуть на підставі цього Генерального договору та договорів кредиту, укладених в межах цього Генерального договору. Банк здійснює кредитування Позичальника та проводить інші кредитні операції у строки, порядку та розмірі, встановленому цим Генеральним договором та договорами кредиту, укладеними в його межах. Сторони домовились, що проведення Банком кожної окремої кредитної операції буде здійснюватись за письмовою заявою Позичальника після виконання ним всіх вимог Банку до цієї операції, в межах встановленого ліміту Генеральним договором, за умов наявності достатнього забезпечення виконання Позичальником всіх існуючих на той час зобов’язань за цим Генеральним договором, з урахуванням нового кредиту. Кожна з кредитних операцій в межах цього Генерального договору буде проводитися Банком на підставі Договору кредиту, укладеного сторонами в межах цього Генерального договору, в якому повинні бути визначені конкретні умови цієї операції, погоджені сторонами. Всі договори кредиту, укладені в межах цього Генерального договору, є його невід’ємною частиною та обов’язково повинні містити посилання на цей Генеральний договір.

Відповідно до п. 2.4. Генерального договору його ліміт становить 218000,00 доларів США (або еквівалент цієї суми в євро, українській гривні) по курсу Національного банку України на день укладення відповідного договору кредиту.

Крім того, 10.07.2008р. між ТОВ "Український промисловий банк" (Банк) та СПД ОСОБА_2 (Позичальник) було укладено кредитний договір на відкриття відновлювальної мультивалютної кредитної лінії №11/МС-1/КВ-08-ПЗУ3 (далі –Кредитний договір), згідно умов якого (пункт 1.1.) Банк відкриває Позивальнику відновлювальну відкличну мультивалютну кредитну лінію та в її межах надає кредитні кошти (кредит) з лімітом кредитування: еквівалент 218 000,00 доларів США, що змінюється відповідно до графіка зменшення ліміту кредитування, наведеного у Додатку № 1 до цього договору, строком кредитної лінії: з 10.07.2008р. по 09.07.2010р., включно, з процентною ставкою: у доларах США –15,5% річних, у євро –14,5% річних, у гривні –23,5% річних, для поповнення обігових коштів.

Предметом спору у даній справі є вимоги Позивача, з урахуванням поданих доповнень до позовної заяви, про визнання кредитного договору на відкриття відновлювальної мультивалютної кредитної лінії № 11/МС-1/КВ-08-ПЗУ3 недійсним, на підставі ст.ст. 203, 215 ч. 1 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України (435-15) ), з посиланням на те, що цей Договір не відповідає вимогам ст.ст. 207, 533 ЦК України, ст. 345 Господарського кодексу України (далі – ГК України (436-15) ), оскільки передбачає перерахування коштів в іноземній валюті, як по наданню, так і по погашенню кредиту, тоді як сам договір за своїм змістом суперечить цивільному законодавству, оскільки не містить усіх істотних умов, зокрема: щодо порядку видачі і погашення кредиту, плати за нього та відповідальність Банку і, крім того, цей правочин, з боку Відповідача, не було скріплено печаткою цієї юридичної особи.

Суд першої інстанції, посилаючись на те, що Кредитний договір суперечить вимогам закону і, зокрема, статтям 192, 207, 524, 533, 628, 1054 ЦК України, ст. 3 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні", статтям 2, 47 Закону України "Про банки і банківську діяльність", а також статті 5 Декрету Кабінету Міністрів України № 15-93 від 19.02.1993р. "Про систему валютного регулювання і валютного контролю", якою передбачена можливість використання іноземної валюти на території України, як засобу платежу, тільки за наявності індивідуальної ліцензії, без наявності такої у жодної із сторін спірного правочину, дійшов висновку про наявність підстав для задоволення даного позову.

Разом з тим, суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції та приймаючи нове рішення про відмову в позові, посилався на те, що Кредитний договір відповідає приписам статей 47, 49 Закону України "Про банки і банківську діяльність" та Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" (15-93) та не суперечить вимогам статей 207, 533, 1046, 1049, 1054 ЦК України, як і не порушує права Позивача в контексті, положень статей 15, 16 ЦК України, статті 20 ГК України, зокрема, а тому і відсутні правові підстави для визнання цього правочину недійсним.

Вказані висновки суду апеляційної інстанції, відповідають фактичним обставинам справи та наявним матеріалам і ґрунтуються на правильному застосуванні норм матеріального права, із дотриманням процесуальних норм.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновків апеляційного господарського суду, а тому підстав для зміни чи скасування постанови суду апеляційної інстанції, не вбачається.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117 –1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Вищий господарський суд України, –

Касаційну скаргу Суб’єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_2 залишити без задоволення, а постанову Одеського апеляційного господарського суду від 13.05.2010р. у справі №18/08-09 –без змін.