Вищий господарський суд України у складі: суддя Бенедисюк І.М. –головуючий, судді Львов Б.Ю. і Мамонтова О.М.

розглянув касаційну скаргу приватного підприємства "Валтар", м. Київ (далі –ПП "Валтар")

на рішення господарського суду міста Києва від 01.04.2010 та

постанову Київського апеляційного господарського суду від 21.06.2010

зі справи № 21/34

за позовом комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київреклама", м. Київ (далі –КП "Київреклама")

до ПП "Валтар"

про стягнення 27 976,16 грн.

Судове засідання проведено за участю представників сторін:

КП "Київреклама" –Мошенця Д.М.,

ПП "Валтар" –не з'яв.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий господарський суд України

КП "Київреклама" звернулося до господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з ПП "Валтар" 21 663, 16 грн. основного боргу, що з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення складає 22 495, 78 грн., 3 % річних у сумі 364, 97 грн., 1 865, 94 грн. пені та 3 249, 47 грн. штрафу, а всього 27 976,16 грн. у зв’язку з простроченням відповідачем виконання грошового зобов’язання за договором від 29.08.2007 № 00324 про право тимчасового користування місцями для розміщення зовнішньої реклами, що перебувають у комунальній власності територіальної громади м. Києва (далі –Договір).

Рішенням господарського суду міста Києва від 01.04.2010 (суддя Шевченко Е.О.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 21.06.2010 (колегія суддів у складі: суддя Корсак В.А. –головуючий, судді Авдєєв П.В., Коршун Н.М.), позов задоволено частково. Судові рішення мотивовано обґрунтованістю вимог позивача та наявністю підстав для стягнення з відповідача пені відповідно до частини шостої статті 232 Господарського кодексу України (далі – ГК України (436-15) ) у сумі 1 440, 34 грн.

ПП "Валтар" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення місцевого та постанову апеляційного господарських судів у справі змінити, скасувавши їх в частині стягнення з ПП "Валтар" штрафу та пені, посилаючись на те, що названі судові інстанції порушили частину четверту статті 231 та статтю 233 ГК України.

Відзив на касаційну скаргу не надходив.

Сторони відповідно до статті 1114 Господарського процесуального кодексу України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Перевіривши повноту встановлення попередніми судовими інстанціями обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, заслухавши пояснення представника позивача, Вищий господарський суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з огляду на таке.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України (435-15) ) зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з частиною другою статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Статтею 611 ЦК України передбачено, що в разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки (штрафу, пені).

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано (частина шоста статті 232 ГК України).

Частиною першою статті 233 ГК України встановлено, що в разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов’язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов’язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Попередніми судовими інстанціями у справі встановлено, що: відповідач не сплатив орендну плату за Договором у зазначеній позивачем сумі, що підтверджується наявними у справі доказами та не заперечується самим відповідачем; відповідно до пунктів 7.4 та 7.5 Договору за прострочення орендної плати з орендаря підлягає стягненню пеня в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховувалась пеня, а за прострочення цього зобов’язання понад один місяць –штраф у розмірі 15 % від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов’язання.

Апеляційний господарський суд, вивчивши подані ПП "Валтар" до даної судової інстанції фінансовий звіт станом на 23.04.2010, фінансові результати за перший квартал 2010 року, податкову вимогу від 24.03.2010 № 2/802 цього підприємства, на підставі статті 233 ГК України дійшов висновку про те, що присуджені відповідачеві штрафні санкції в сумі 4 689, 81 грн. не є надмірно великими порівняно з заборгованістю кредитора в сумі 21 633, 16 грн., а пеню нараховано згідно з визначеними Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань" (543/96-ВР) обмеженнями.

З огляду на викладене попередні судові інстанції дійшли обґрунтованого висновку про часткове задоволення позову.

Доводи касаційної скарги наведеного не спростовують.

Посилання скаржника на положення частини четвертої статті 231 ГК України є безпідставним, оскільки ця норма визначає різні способи встановлення розміру санкцій за договором, але не передбачає, що ці способи застосовуються в альтернативному порядку.

Отже, визначені законом підстави для зміни оскаржуваних рішення місцевого та постанови апеляційного господарських судів відсутні.

Керуючись статтями 1119 –11111 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Вищий господарський суд України

Рішення господарського суду міста Києва від 01.04.2010 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 21.06.2010 зі справи № 21/34 залишити без змін, а касаційну скаргу приватного підприємства "Валтар" –без задоволення.