Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Плюшка І.А. - головуючого,

Бернацької Ж.О.,

Коваленко С.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну

скаргу ОСОБА_4

на ухвалу господарського суду міста Києва від 17.12.2009 року

та на постанову Київського апеляційного господарського суду від 20.05.2010 року

у справі № 38/469

господарського суду міста Києва

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ласка Лізинг"

до відповідачів 1. Фізичної особи –підприємця ОСОБА_5

2. ОСОБА_4

про видачу виконавчого документа

за участю представників

позивача - не з'явився

відповідачів - 1. ОСОБА_5

2. ОСОБА_4

23 жовтня 2009 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Ласка Лізинг" звернулось із заявою про видачу виконавчого документа у справі № СЗ-14-45/09 на виконання рішення постійно діючого Третейського суду при Юридичній корпорації "Принцип"від 02.10.2009.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 17.12.2009 (Власов Ю.Л.) залишеною без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 20.05.2010 року (судді Моторний О.А., Кошіль В.В., Шапран В.В.) у справі № 38/469 видано наказ на виконання рішення постійно діючого Третейського суду при Юридичній корпорації "Принцип" від 02.10.2009 у справі № СЗ-14-45/09.

Не погодившись з ухвалою господарського суду міста Києва від 17.12.2009 та постановою Київського апеляційного господарського суду від 20.05.2010 року ОСОБА_4 звернулась з касаційною скаргою, в якій просить зазначені ухвалу та постанову скасувати.

Вимоги касаційної скарги ОСОБА_4 обґрунтовує тим, що оскаржувані ухвала та постанова прийняті з порушенням вимог процесуального права та з неповним дослідженням матеріалів справи.

Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарським судом першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Частиною першою статті 56 Закону України "Про третейські суди" передбачено, що заява про видачу виконавчого документа може бути подана до компетентного суду протягом трьох років з дня прийняття рішення третейським судом. Така заява підлягає розгляду компетентним судом протягом 15 днів з дня її надходження до суду. Про час та місце розгляду заяви повідомляються сторони, проте неявка сторін чи однієї із сторін не є перешкодою для судового розгляду заяви.

Відповідно до ч. 6 ст. 56 Закону України "Про третейські суди" компетентний суд відмовляє в задоволенні заяви про видачу виконавчого документа, якщо:

1) на день прийняття рішення за заявою про видачу виконавчого документа рішення третейського суду скасовано компетентним судом;

2) справа, по якій прийнято рішення третейського суду, не підвідомча третейському суду відповідно до закону;

3) пропущено встановлений цією статтею строк для звернення за видачею виконавчого документа, а причини його пропуску не визнані судом поважними;

4) рішення третейського суду прийнято у спорі, не передбаченому третейською угодою, або цим рішенням вирішені питання, які виходять за межі третейської угоди. Якщо рішенням третейського суду вирішені питання, які виходять за межі третейської угоди, то скасовано може бути лише ту частину рішення, що стосується питань, які виходять за межі третейської угоди;

5) третейська угода визнана недійсною компетентним судом;

6) склад третейського суду, яким прийнято рішення, не відповідав вимогам статей 16 - 19 цього Закону;

7) рішення третейського суду містить способи захисту прав та охоронюваних інтересів, які не передбачені законами України;

8) постійно діючий третейський суд не надав на вимогу компетентного суду відповідну справу;

9) третейський суд вирішив питання про права і обов’язки осіб, які не брали участь у справі.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що рішенням господарського суду міста Києва від 05 лютого 2010 року залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 26 квітня 2010 року у справі №14/50 в задоволенні заяви Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 відмовлено, рішення Постійно діючого Третейського суду при Юридичній корпорації "Принцип" від 02 жовтня 2009 року у справі № СЗ-14-45/09 залишено в силі.

Крім того, судами встановлено, що справа № СЗ-14-45/09 була підвідомча зазначеному третейському суду відповідно до закону та третейської угоди; строк для звернення за видачею виконавчого документа не пропущений; зазначене рішення третейського суду прийнято у спорі, передбаченому третейською угодою; дана третейська угода не визнана недійсною компетентним судом; склад третейського суду відповідав вимогам статей 16 - 19 зазначеного Закону та третейській угоді; рішення третейського суду не містить способів захисту прав, які не передбачені законами України; постійно діючий третейський суд надав на вимогу компетентного суду відповідну справу.

ОСОБА_4 в касаційній скарзі посилається на те, що третейський суд вирішив справу про права і обов’язки осіб, а саме ФОП ОСОБА_5 та ОСОБА_4, які не брали участь у справі про що зазначено у тексті рішення третейського суду.

Проте, зазначені доводи були предметом розгляду судів попередніх інстанцій та приймаються до уваги колегією суддів Вищого господарського суду України, оскільки третейський суд не вирішував питання про права і обов’язки осіб, які не брали участь у справі, що підтверджується суб’єктним складом третейської справи, адже Фізична особа –підприємець ОСОБА_5 та ОСОБА_4 є відповідачами у справі №СЗ-14-45/09, а їх неявка у судове засідання у відповідності до положень статті 56 Закону України "Про третейські суди" не є перешкодою для судового розгляду заяви про видачу виконавчого документа.

Таким чином, підстави для відмови у задоволенні заяви про видачу виконавчого документа відсутні, а отже, суд першої інстанції обґрунтовано видав наказ на виконання рішення третейського суду від 02 жовтня 2009 року у справі №СЗ-14-45/09.

Отже, під час вирішення спору, судами попередніх інстанцій правильно встановлені усі обставини, що мають значення для справи, їм надана вірна юридична оцінка, норми права застосовані вірно, а доводи касаційної скарги не спростовують висновків суду.

За наведених вище обставин, Вищий господарський суд України не знайшов законних підстав для повного або часткового задоволення вимог касаційної скарги, а тому ухвалу та постанову слід залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

На підставі наведеного вище і керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11110, 11111 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Вищий господарський суд України, –

1. Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення.

2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 20 травня 2010 року зі справи № 38/469 залишити без змін.