25/210 Про стягнення двократної вартості недовідпущеної електричної енергії - 14.09.2010 Прийняття

У жовтні 2009 року Фізична особа - підприємець Петровець Сергій Іванович звернулась до господарського суду Донецької області з позовом до Відкритого акціонерного товариства "Донецькобленерго" про стягнення двократної вартості недовідпущеної електричної енергії в розмірі 18 989,32 грн.

Рішенням господарського суду Донецької області від 26.01.2010 р. (суддя Бойко І.А.) позовні вимоги позивача задоволені в частині стягнення 4 071,95 грн. двократної вартості недовідпущеної електричної енергії, в задоволенні решти позовних вимог відмовлено в зв’язку з необґрунтованістю.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 12.05.2010 р. (судді Стойка О.В., Діброва Г.І., Шевкова Т.А.) рішення господарського суду Донецької області від 26.01.10 р. зі справи №25/210 змінено в частині суми стягнення з Відкритого акціонерного товариства "Донецькобленерго" на користь Фізичної особи - підприємця Петровець Сергія Івановича зменшивши її до розміру в 3 580,51 грн.

Не погодившись з рішенням господарського суду Донецької області від 26 січня 2010 року та Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 12 травня 2010 року Відкрите акціонерне товариство "Донецькобленерго" звернулось з касаційною скаргою, в якій просить зазначені рішення та постанову скасувати та передати справу на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.

Вимоги касаційної скарги Відкрите акціонерне товариство "Донецькобленерго" обґрунтовує тим, що оскаржувані рішення та постанова прийняті з порушенням вимог матеріального та процесуального права та з неповним дослідженням матеріалів справи.

Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарським судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 17 грудня 2008 року між позивачем та відповідачем було укладено договір на користування електричною енергією № 2479, предметом якого є продаж відповідачем позивачу електричної енергії для забезпечення потреб електроустановок останнього із загальною (за всіма об’єктами) приєднаною потужністю 13кВт, та сплата позивачем відповідачу вартості використаної (купленої) електроенергії та здійснення інших платежів згідно з умовами Договору.

За Додатком № 2 "Акт розмежування балансової належності електромереж та експлуатаційної відповідальності Сторін" від 11 грудня 2008 року до Договору № 2479 та Додатком "Акт розмежування балансової належності електромереж та експлуатаційної відповідальності сторін" від 11 грудня 2008 року до Договору № 2479, об’єктами електропостачання за Договором є об’єкти позивача, що розташовані за адресою: м. Слов’янськ, вул. Свердлова, 31 (ТП-43), та м. Слов’янськ, вул. Паровозників, 1 (від РУ-0,4кВ ТП-33).

Зазначені додатки до Договору підписані сторонами 11 грудня 2008 року.

Відповідно до Додатку № 3 "Графік зняття показів засобів обліку електричної енергії" до Договору № 2479, підписаного також 11 грудня 2008 року, найменування об’єктів електропостачання є точки вводу на об’єктах –перукарня: м. Слов’янськ, вул. Свердлова, 31, та магазин: м. Слов’янськ, вул. Паровозників, 1.

Встановлено, що фактично електропостачання на об’єкт за адресою: м. Слов’янськ, вул. Паровозників, 1 з моменту укладення Договору не здійснювалось.

Заявою від 17 грудня 2008 року та заявою за вх. від 19 грудня 2008 року позивач просив відповідача подати напругу на магазин, розташований за адресою: м. Слов’янськ, вул. Паровозників, 1, який належить останньому на праві власності (договір купівлі-продажу № 3794 від 28.12.2005, витяг з Державного реєстру правочинів від 28.12.2005 № 1976956, витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 10262085 від 31.03.2006), на підставі Договору № 2479 від 17 грудня 2008 року.

Судами встановлено, що об’єкт позивача –магазин за адресою: м. Слов’янськ, вул. Паровозників, 1, було відновлено електроспоживання 13 квітня 2009 року.

Позивач звертаючись з позовом розрахував відповідачу двократний розмір недовідпущеної електроенергії за період з 18 грудня 2008 року по 12 квітня 2009 року в розмірі 18 989,32 грн. (розрахунок з зазначенням періоду, доданий до позовної заяви).

Касатор наполягає на правомірності відсутності електропостачання на об’єкті позивача в спірний період, посилаючись на невиконання позивачем технічних умов приєднання до електричних мереж спірного магазину, що були надані позивачу 31 грудня 2008 року.

Судами встановлено, що до 11 грудня 2008 року електроенергія на спірний об’єкт позивача за адресою: м. Слов’янськ, вул. Паровозників, 1 постачалась орендарю останнього –ФОП Аніщенко І.В. –відповідно до Договору на постачання електричної енергії № 2436 (з відповідачем).

Договір оренди між позивачем та ФОП Аніщенко І.В. закінчив свою дію, а електропостачання на спірний об’єкт було припинено в грудні 2008 року, шляхом відключення рубильника в ТП-33 (додаток до наряду №478 від 03.12.08 р.). Причин такого припинення наданий відповідачем документ не містить.

З наведеного вбачається, що спірний об’єкт позивача не є об’єктом, що вводився до експлуатації вперше на момент укладення Договору.

За змістом п. 5.3 Правил користування електричною енергією, затверджених постановою НКРЕ України від 31 липня 1996 року № 28, в редакції, що діяла в спірний період (далі –Правила), якщо в разі зміни споживача, форми власності чи власника електроустановки фактичний стан розрахункових засобів обліку не відповідає вимогам нормативно-технічних документів, відповідні договори з новим власником укладаються після приведення розрахункових засобів обліку у відповідність до вимог нормативно-технічних документів.

Відповідачем під час розгляду справи по суті не надано доказів неможливості підключення магазину позивача до електропостачання, будь-яких відомостей щодо відсутності технічної можливості постачання електричної енергії на об’єкт позивача у спірний період в матеріалах справи відсутні.

Доводи про відсутність енергопостачання на спірний об’єкт через невнесення його до об’єктів за спірним договором в грудні 2008 року –спростовуються наданими позивачем обов’язковими додатками до Договору (а.с. 20, 103), які не містять припису щодо підписання їх лише 30.06.2009 року.

Крім того, за змістом Додаткової угоди від 30.06.2009 року (а.с. 77) сторони вносять зміни до Договору за спірним об’єктом через зміну потужності за спірним об’єктом –16 кВт, тоді як в попередній редакції переліку точок розрахункового обліку споживача ця потужність складала 5 кВт, що не перешкоджало відповідачу до відновлення електропостачання на спірний об’єкт.

За вимогами п. 1.8 Правил умови договорів про постачання електричної енергії виконуються з дати їх підписання.

Отже, оскільки на спірний об’єкт електрична енергія поставлялась до грудня 2008 року, схема електропостачання на цей об’єкт на час укладання Договору не змінювалася та вимогами Правил не передбачено повторного надання технічної документації на електропостачання, відсутність енергопостачання на зазначений об’єкт з моменту укладення договору була неправомірною та порушувала право позивача як споживача електричної енергії за Договором.

Пункт 8.4. Правил, встановлює, що у разі переривання електропостачання, спричиненого діями (бездіяльністю) постачальника електричної енергії за регульованим тарифом, він несе відповідальність перед споживачем електричної енергії згідно з законом.

Постачальник електричної енергії за регульованим тарифом несе відповідальність за дотримання умов договору та цих Правил щодо припинення або часткового обмеження електропостачання.

Вимогами ч. 10 ст. 24 Закону України "Про електроенергетику" передбачена відповідальність енергопостачальника перед споживачами електричної енергії у розмірі двократної вартості недовідпущеної електричної енергії у разі переривання електропостачання з вини енергопостачальника (згідно з умовами договору на користування електричною енергією).

Аналогійне положення міститься в п. 4.1.2. Договору № 2479.

Відповідач в судовому засіданні заперечував проти факту переривання електропостачання на спірний об’єкт, стверджуючи, що постачання на спірний об’єкт позивача було припинено через відключення електроустановок попереднього споживача, тобто позивачу електропостачання взагалі не було відновлено.

Судова колегія не вважає зазначений факт таким, що унеможливлює захист права позивача у обраний ним спосіб за наступних підстав.

За змістом ст. 1 закону України "Про електроенергетику", постачання електричної енергії –це надання електричної енергії споживачу за допомогою технічних засобів передачі та розподілу електричної енергії на підставі договору.

Під визначенням "едовідпущена електрична енергія"відповідно до пункту 1.2 Правил розуміється різниця між обсягом електричної енергії, який мав бути поставлений споживачеві у певний період відповідно до договору, і фактично отриманим споживачем обсягом електричної енергії за цей період, що виникла в результаті перерви в електропостачанні, у тому числі при відключеннях та обмеженнях.

Окремого терміну "переривання електричної енергії"а ні Правила, а ні Закон не містять.

Підставою до застосування наслідків ч.10 ст. 24 Закону є наявність обсягу недовідпущеної електричної енергії за Договором між сторонами в розумінні п. 1.2 Правил за певний період дії Договору з вини постачальника, при цьому не має значення наявність або відсутність факту поставки електричної енергії за попередній період у часі, що не є спірним.

Оскільки саме відповідач припустився порушення умов Договору № 2479 від 17.12.2008 року та вищенаведених вимог Правил при недовідпущенні позивачу передбаченого Договором обсягу електричної енергії за спірним об’єктом, факту відсутності своєї вини при цьому відповідачем не доведено, висновок суду першої інстанції про притягнення відповідача до відповідальності у вигляді стягнення на користь позивача двократної вартості недовідпущеної електричної енергії є законним та обґрунтованим.

Колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з розміром задоволених позовних вимог судом апеляційної інстанції, оскільки як вірно встановлено останнім згідно постанов НКРЕ № 1315 від 21.11.2008, № 1440 від 23.12.2008, № 46 від 22.01.2009, № 241 від 26.02.2009 вартість електричної енергії в період грудень 2008р. –квітень 2009р. складала 70,15 коп. за 1кВт*г з ПДВ., отже стягненню підлягає сума 3 580,51 грн. –двократна вартість недовідпущеної електричної енергії за період з 18.12.2008 р. по 31.12.2008 р.

Отже, під час вирішення спору, судами попередніх інстанцій правильно встановлені усі обставини, що мають значення для справи, їм надана вірна юридична оцінка, норми права застосовані вірно, а доводи касаційної скарги не спростовують висновків суду.

За наведених вище обставин, Вищий господарський суд України не знайшов законних підстав для повного або часткового задоволення вимог касаційної скарги, а тому рішення та постанову слід залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

На підставі наведеного вище і керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-10, 111-11 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Вищий господарський суд України, –

1. Касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Донецькобленерго" залишити без задоволення.

2. Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 12 травня 2010 р. зі справи № 25/210 залишити без змін.