Колегія суддів Вищого господарського суду України у складі:

Головуючого судді Кузьменка М.В.,

суддів Грек Б.М.,

Палій В.М.,

розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Слов’янська солевидобувна компанія" на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 08.06.2010р.

у справі №25/80 господарського суду Донецької області

за позовом Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Донецькоблгаз" в особі Слов’янського управління по газопостачанню та газифікації

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю

"Слов’янська солевидобувна компанія"

третя особа Національна комісія регулювання електроенергетики України

про стягнення 480 935,72грн.

за участю представників:

ВАТ "Донецькоблгаз" - Манукян Р.Я.;

ТОВ "Слов’янська солевидобувна компанія" - Скиба А.О., Павленко Г.С.;

НКРЕ України - Бондарчук Г.С.

Відкрите акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації "Донецькоблгаз" в особі Слов’янського управління по газопостачанню та газифікації звернулося до господарського суду Донецької області з позовом та просило суд стягнути з відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Слов’янська солевидобувна компанія" 497 519,54грн., у т.ч. 432 515,08грн. основної заборгованості, 31 230,86грн. пені, 30 454,87грн. збитків від інфляції, 3 318,73грн. процентів.

В обґрунтування заявлених вимог, позивач посилається на порушення відповідачем зобов’язань за договором №09-13/1(2009) від 01.01.2009р. в частині оплати переданого у січні 2009р. природного газу (а.с.3-4).

До прийняття рішення по суті заявлених вимог, позивачем зменшено їх розмір. Так, відповідно до заяви від 17.06.2009р. позивач просить стягнути з відповідача 480 935,72грн., у т.ч. 432 515,08грн. основної заборгованості, 28394,61грн. пені, 3 590,46грн. процентів, 16 435,57грн. збитків від інфляції (а.с.91-93).

Крім того, позивачем доповнений позов вимогою про стягнення з відповідача суми збору у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на природний газ за період з 01.01.2009р. по 12.01.2009р. у розмірі 172933,27грн. (а.с.114-115).

Вказані доповнення не прийняті судом до розгляду, оскільки подана заява не відповідає вимогам господарського процесуального законодавства, про що зазначено у рішенні суду.

Відповідач у справі - Товариство з обмеженою відповідальністю "Слов’янська солевидобувна компанія" у відзиві на позов заявлені вимоги відхиляє, посилаючись на те, що зобов’язання з оплати природного газу за вказаним договором виконані у повному обсязі. При цьому, нова ціна, за якою позивачем обраховано вартість спожитого у січні 2009р. природного газу, встановлена нормативними актами, які прийняті пізніше і не можуть бути застосовані до спірних правовідносин (а.с.42).

Ухвалою господарського суду Донецької області від 12.05.2009р. до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору залучено Національну комісію з регулювання електроенергетики України (а.с.75-76).

Третя особа - Національна комісія з регулювання електроенергетики України у поясненні на позов повідомило, що здійснює державне регулювання шляхом встановлення саме граничних рівнів цін як максимально можливого рівня ціни при розрахунках для промислових споживачів та інших суб’єктів господарювання, при цьому, ціна погоджується сторонами та встановлюється у договорі (а.с.98-101).

Рішенням господарського суду Донецької області від 01.10.2009р. у задоволенні позову відмовлено (а.с.122-125).

Відмовляючи у задоволенні заявлених вимог, суд першої інстанції виходив з того, що:

-відповідачем виконані зобов’язання за договором в частині оплати поставленого у спірному періоді природного газу за встановленою у договорі ціною;

- зміна ціни у договорі після його виконання не допускається;

- позивач неправомірно здійснив перерахунок вартості спожитого та оплаченого позивачем природного газу відповідно до постанови НКРЕ України від 29.01.2009р. №57, яка не була чинною на момент виникнення спірних правовідносин.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 08.06.2010р. рішення господарського суду Донецької області від 01.10.2009р. скасовано частково, а заявлені вимоги задоволені частково Відповідно до постанови апеляційної інстанції з ТОВ "Слов’янська солевидобувна компанія" на користь ВАТ "Донецькоблгаз" стягнуто 432 515,08грн. основної заборгованості; в частині стягнення пені, процентів та збитків від інфляції відмовлено (а.с.207-210).

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи заявлені позовні вимоги в частині стягнення основної заборгованості, суд апеляційної інстанції виходив з того, що:

- ціна на газ у розмірі 2 613,9грн. за 1 000м3 встановлена сторонами за їх взаємною згодою додатковою угодою від 01.01.2009р. з 01.01.2009р.;

- у визнанні недійсними відповідних додаткових угод, якими змінювалась ціна на газ, відмовлено відповідно до постанови Донецького апеляційного господарського суду від 18.12.2009р., яка залишена без змін постановою Вищого господарського суду України від 26.04.2010р. у справі №25/79пд.;

- відповідачем не виконані взяті на себе зобов’язання щодо оплати поставленого йому у січні 2009р. природного газу за ціною, визначеною додатковою угодою; заборгованість становить 432 515,08грн.

Не погоджуючись з постановою апеляційної інстанції в частині задоволенні позову, ТОВ "Слов’янська солевидобувна компанія" звернулося до Вищого господарського суду України та просить її у цій частині скасувати, а у задоволенні заявлених вимог відмовити.

Вимоги касаційної скарги мотивовані порушенням судом апеляційної інстанції норм матеріального права (а.с.219-221).

Позивач у справі - ВАТ "Донецькоблгаз" в особі Слов’янського управління по газопостачанню та газифікації у відзиві на касаційну скаргу, вважаючи її доводи безпідставними.

Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосуванні норм матеріального і процесуального права при винесенні оспорюваного судового акта, знаходить касаційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Під час вирішення спору у даній справі по суті заявлених вимог та перегляді прийнятого рішення в апеляційному порядку, судами встановлені наступні обставини.

01.01.2009р. між сторонами у справі –ВАТ "Донецькоблгаз" в особі начальника Слов’янського управління по газопостачанню та газифікації та ТОВ "Слов’янська солевидобувна компанія" укладено договір №09-13/1(2009)-Пр на постачання природного газу.

За умовами вказаного договору, ВАТ "Донецькоблгаз" взяло на себе зобов’язання передати відповідачу - ТОВ "Слов’янська солевидобувна компанія" природний газ у узгодженому обсязі, а відповідач - прийняти його та оплатити на умовах, визначених таким договором.

Предметом спору у даній справі є виконання відповідачем зобов’язань за таким договором в частині оплати природного газу, переданого у січні 2009р.

Звертаючись з даним позовом до суду, позивач стверджував про наявність у відповідача заборгованості за переданий йому природний газ у розмірі 432515,08грн.

Вирішуючи спір у даній справі, апеляційна інстанція дійшла висновку про обґрунтованість заявлених позивачем вимог про стягнення основної заборгованості, враховуючи наступне.

Укладений сторонами договір з урахуванням відповідних видаткових накладних є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов’язань, а саме майново-господарських зобов’язань.

Так, ст. 173 ГК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених ГК України (436-15) , в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Однією з підстав виникнення господарського зобов’язання, згідно ст. 174 ГК України, є господарський договір.

При цьому, відповідно до ч.1 ст. 175 ГК України, майново-господарські зобов’язання, які є одним із видів господарських зобов’язань, - це цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що відповідачем не здійснено у повній мірі оплату за природний газ, поставлений у січні 2009р.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються ЦК України (435-15) з урахуванням особливостей, передбачених ГК України (436-15) , що визначено ст. 175 ГК України.

Згідно до п.1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України (435-15) з урахуванням особливостей, передбачених ГК України (436-15) .

Так, в силу ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України (435-15) , інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Умовами договору, з урахуванням внесених до нього змін додатковими угодами від 01.01.2009р., які підписані обома сторонами та не визнані в установленому порядку недійсними, визначено, що остаточна ціна за 1 000м3 природного газу складає 2 613,90грн. за 1000м3.

Посилання скаржника на те, що вказані додаткові угоди, якими змінено ціну природного газу, підписані під погрозою відключення природного газу, не заслуговують на увагу, оскільки такі додаткові угоди не визнані недійсними як такі, що укладені проти справжньої волі відповідача.

Крім того, судом апеляційної інстанції встановлено, що постановою Донецького апеляційного господарського суду від 18.12.2009р., яка залишена без змін постановою Вищого господарського суду України від 26.04.2010р., у справі №25/79пд за позовом ТОВ "Слов’янська солевидобувна компанія" до ВАТ "Донецькоблгаз" в особі Слов’янського управління по газопостачанню та газифікації, третя особа - Національна комісія з регулювання електроенергетики про визнання недійсними додаткових угод від 01.01.2009р. до договору від 01.01.2009р. №09-13/1(2009)-Пр, скасовано рішення господарського суду Донецької області від 01.10.2009р., а у задоволенні позову відмовлено.

Суд апеляційної інстанції обґрунтовано вважав такими, що не потребують доведення та є преюдиційними, факти, встановлені судовими актами у вищевказаній справі, враховуючи тотожний склад сторін у зазначеній справі та вищевказаній.

Так, відповідно до ч. 2 ст. 35 ГПК України, факти, встановлені рішенням господарського суду під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

За умовами договору, оплата за газ проводиться шляхом попередньої оплати у розмірі 100% вартості обсягів газу, визначених заявкою відповідача на відповідний місяць постачання; оплата здійснюється до 15 числа місяця, що передує місяцю поставки.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що відповідач не у повній мірі виконав взяті на себе зобов’язання з оплати переданого йому у спірному періоді природного газу за встановленою сторонами за взаємною згодою ціною, допустивши заборгованість у розмірі 432 515,08грн.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про обґрунтованість заявлених у цій частині вимог.

Також, касаційна інстанція погоджується з правильністю висновку суду апеляційної інстанції щодо відмови у задоволенні вимог позивача в частині стягнення пені, процентів та збитків від інфляції за заявлений ним період, враховуючи не доведення позивачем, коли фактично підписано додаткову угоду, якою змінено ціну.

За таких обставин, підстав для зміни чи скасування постанови Донецького апеляційного господарського суду від 08.06.2010р. у даній справі не має.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.1115, 1117, 1119- 11111 ГПК України (1798-12) , колегія суддів

постанову Донецького апеляційного господарського суду від 08.06.2010р. у справі №25/80 господарського суду Донецької області залишити без змін, а касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Слов’янська солевидобувна компанія" - без задоволення.