Колегія суддів Вищого господарського суду України у складі:

Головуючого судді Кузьменка М.В.,

суддів Грека Б.М.,

Палій В.М.,

розглянувши касаційну скаргу Спеціального авіаційного загону Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи на рішення господарського суду Чернігівської області від 23.02.2010р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 19.05.2010р.

у справі №20/159/2 господарського суду Чернігівської області

за позовом Спеціального авіаційного загону Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи

до відповідача Відкритого акціонерного товариства

"Енергопостачальна компанія "Чернігівобленерго"

про стягнення 21 049,34грн.

за участю представників:

Спеціального авіаційного загону Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи - Андрушко А.В.;

ВАТ "Енергопостачальна компанія "Чернігівобленерго" - Ширай К.А.

Спеціальний авіаційний загін Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи звернувся до господарського суду Чернігівської області з позовом та просив суд стягнути з відповідача - Відкритого акціонерного товариства "Енергопостачальна компанія "Чернігівобленерго" 21 049,34грн., сплачених відповідачу за спожиту електричну енергію у період з 01.11.2006р. по 30.04.2009р.

В обґрунтування заявлених вимог, позивач стверджує, що внаслідок застосування тарифу на електричну енергію для юридичних осіб, а не для населення під час розрахунку вартості електричної енергії, спожитої мешканцями жилого будинку по вул. Космонавтів, 60 у м. Ніжин Чернігівської області, що мав бути застосований, ним надмірно сплачено відповідачу грошові кошти за спожиту у спірному періоді електричну енергію (т.1 а.с.2-5).

До прийняття рішення у даній справі, позивач уточнив період за який надмірно сплачені грошові кошти - з 01.11.2006р. по 16.03.2009р. (т.3 а.с.39-40).

Відповідач у справі - ВАТ "Енергопостачальна компанія "Чернігівобленерго" у відзиві на позов заявлені вимоги відхиляє, посилаючись на те, що:

- окремі договори з мешканцями відповідного жилого будинку не укладались у зв’язку з не виконанням ТУ та зауваженнями до технічної документації;

- договір на поставку електричної енергії укладено між ним та позивачем у справі, відповідні зміни до цього договору внесені лише 12.03.2009р. і після складання акта пломбування лічильника розрахунки за спожиту електроенергію, що поставляється до вказаного будинку, по одному лічильнику проводяться за тарифом для населення (т.3 а.с.1-4).

Рішенням господарського суду Чернігівської області від 23.02.2010р. у задоволенні позову відмовлено (т.4 а.с.73-77).

Відмовляючи у задоволенні заявлених вимог, суд першої інстанції виходив з того, що:

- зобов’язання з поставки електроенергії позивачу, у т.ч. на спірний об’єкт, врегульовані умовами укладених сторонами договорів, які діяли у спірний період;

- зміни встановленого тарифу на електроенергію позивачем як власником електроустановки у спірний період не ініціювались;

- відповідач, уклавши відповідні договори, взяв на себе зобов’язання сплачувати спожиту електричну енергію за тарифом, встановленим для юридичних осіб;

-підставою для оплати електричної енергії за тарифом для юридичних осіб є умови договору, тому відсутні підстави вважати, що позивачем у спірному періоді здійснено оплату електричної енергії понад спожитий розмір.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 19.05.2010р. рішення господарського суду Чернігівської області від 23.02.2010р. залишено без змін (т.4 а.с.100-104).

Не погоджуючись з прийнятими у справі судовими актами, Спеціальний авіаційний загін Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту МНС України звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою та просить їх скасувати, прийнявши нове рішення про задоволення позову.

Вимоги касаційної скарги мотивовані порушенням

судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права (а.с.108-113).

Відповідач у справі - ВАТ "Енергопостачальна компанія "Чернігівобленерго" у відзиві на касаційну скаргу, вважаючи її доводи безпідставними, просить прийняті у справі судові акти залишити без змін (а.с.117-120).

Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального і процесуального права при винесенні оспорюваних судових актів, знаходить касаційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Предметом спору у даній справі є обов’язок відповідача повернути позивачу грошові кошти у розмірі 21049,34грн., які сплачені за електричну енергію, поставлену у період з 01.11.2006р. по 16.03.2009р.

Відповідна вимога позивача мотивована тим, що ним сплачено відповідачу на 21 049,34грн. більше за електричну енергію, спожиту у спірному періоді, внаслідок розрахунку її вартості без врахування тарифу, встановленого для населення.

Відмовляючи у задоволенні заявлених вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивач, уклавши договори взяв на себе зобов’язання сплачувати електричну енергію за тарифом, зазначеним у договорах. Відповідний висновок суду першої інстанції вірно підтриманий судом апеляційної інстанції, враховуючи наступне.

Так, загальні підстави для виникнення зобов’язання у зв’язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами гл.83 ЦК України (435-15) .

Відповідно до ст. 1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. При цьому, в силу ч.2 вказаної норми, зазначені положення застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Отже, із змісту вищевказаної норми вбачається, що до предмету доказування у даній справі входить встановлення наступних обставин: чи набув відповідне майно (грошові кошти) відповідач за рахунок позивача; чи є для цього підстави.

З’ясовуючи наявність підстав для набуття відповідних коштів відповідачем, судами встановлені наступні обставини.

На балансі позивача перебуває жилий будинок, розташований по вул. Космонавтів, 60 у м. Ніжин Чернігівської області, який переданий Головним управлінням Міністерства надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи військовій частині Д0170, яку у подальшому розформовано та створено на її базі Спеціальний авіаційний загін Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту МНС України.

Постачання електроенергії до вказаного будинку у спірний період, як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, здійснювалось відповідачем на виконання зобов’язань за укладеними договорами.

Так, 25.01.2006р. між позивачем та відповідачем у справі в особі директора Ніжинського району електричних мереж укладено договір №16 на постачання електричної енергії, відповідно до якого відповідач здійснює постачання електричної енергії, а позивач зобов’язується оплачувати її вартість та здійснювати інші платежі згідно з умовами договору та додатками до нього.

Строк дії даного договору встановлено п.9.5 до 31.12.2006р. При цьому, вказаним пунктом встановлено, що договір вважається щорічно продовженим на наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення терміну договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов.

Як встановлено судом першої інстанції, вказаний договір діяв до моменту укладення сторонами нового договору.

Зокрема, 12.09.2008р. між сторонами укладено договір №16 про постачання електричної енергії, відповідно до якого відповідач продає електричну енергію позивачу для забезпечення потреб електроустановок споживача потужністю 8013660кВт, а позивач оплачує її вартість та здійснює інші платежі згідно умов такого договору.

Строк дії такого договору встановлено до 31.12.2009р. згідно його п.9.4.

Отже, з урахуванням строку дії договорів, суди вірно визначили, що правовідносини сторін з постачання електроенергії у спірний період регулювались умовами вказаних договорів.

Судами встановлено, що у відповідних договорах відсутні вказівки про точки приєднання субспоживачів іншої тарифної групи - мешканців будинку та наявні прилади для обліку електроенергії, яка їм поставляється. При цьому, встановлено, що жилий будинок знаходиться у межах балансової належності позивача; договорами визначено вид тарифу для оплати позивачем спожитої електричної енергії.

Як встановлено судами, у спірний період зміни до вказаних договорів щодо виду тарифу, за яким здійснюється оплата електроенергії, яка постачалась до зазначеного будинку, до вищевказаних договорів у встановленому порядку не вносились; дані щодо наявності субспоживачів іншої тарифної групи договори не містять; вказані договори у відповідній частині недійсними не визнані.

Відповідно до п.5.1 Правил користування електричною енергією, затверджених постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України від 31.07.96р. №28 (z0417-96) (зареєстрована в Міністерстві юстиції України від 31.07.96р. №28), договір про постачання електричної енергії є основним документом, який регулює відносини між постачальником електричної енергії за регульованим тарифом, що здійснює свою діяльність на закріпленій території, і споживачем та визначає зміст правових відносин, прав та обов'язків сторін.

Господарський договір, згідно ст.ст. 174, 175 ГК України, є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов’язань, зокрема, майново-господарських зобов’язань.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються ЦК України (435-15) з урахуванням особливостей, передбачених ГК України (436-15) , що визначено ст. 175 ГК України.

Згідно до п.1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України (435-15) з урахуванням особливостей, передбачених ГК України (436-15) .

Так, в силу ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України (435-15) , інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

З урахуванням вказаних норм, суди дійшли правильного висновку про те, що укладений сторонами договір є підставою для виникнення у сторін зобов’язань, які мають ними виконуватись.

Уклавши відповідний договір, позивач взяв на себе зобов’язання сплачувати електричну енергію, у т.ч. ту, що постачається у вказаний будинок, за визначеним тарифом - для юридичних осіб.

Таким чином, суди дійшли правильного висновку, що грошові кошти, які позивач вимагає від відповідача повернути, перераховані позивачем за наявності для цього підстав, а саме у зв’язку з виникненням у нього зобов’язання в силу укладеного договору.

За таких обставин, підстав для зміни чи скасування прийнятих у справі судових актів не має.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119- 11111 ГПК України (1798-12) , колегія суддів

постанову Київського апеляційного господарського суду від 19.05.2010р. у справі №20/159/2 господарського суду Чернігівської області залишити без змін, а касаційну скаргу Спеціального авіаційного загону Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи - без задоволення.