Вищий господарський суд України у складі: суддя Бенедисюк І.М. – головуючий, судді Львов Б.Ю. і Мамонтова О.М.

розглянув касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Нова телевізійна група", м. Київ (далі –ТОВ "Нова телевізійна група")

на рішення господарського суду Луганської області від 26.03.2010 та

постанову Луганського апеляційного господарського суду від 18.05.2010

зі справи № 18/31пд

за позовом ТОВ "Нова телевізійна група"

до товариства з обмеженою відповідальністю "Телерадіокомпанія "ЛКТ-плюс", м. Луганськ (далі –ТОВ "Телерадіокомпанія "ЛКТ-плюс")

про визнання договорів дійсними та стягнення 36 355, 73 грн.

Судове засідання проведено за участю представників сторін:

ТОВ "Нова телевізійна група" –Яременко Л.С.,

ТОВ "Телерадіокомпанія "ЛКТ-плюс" –не з'яв.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий господарський суд України

ТОВ "Нова телевізійна група" звернулося до господарського суду Луганської області з позовом (з урахуванням подальших уточнень до нього) до ТОВ "Телерадіокомпанія "ЛКТ-плюс" про:

- пролонгацію (продовження строку дії) договорів від 01.01.2008 № 195 та від 01.05.2008 № 144/ТНТ про надання невиключних прав на розповсюдження багатоканальною телемережею телерадіопрограм "НТВ-Мир" та "ТНТ" (далі –спірні договори);

- стягнення з відповідача суми основного боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції, пені та 3 % річних у зв’язку з невиконанням ним грошового зобов’язання за спірними договорами протягом визначеного періоду в 2009 році всього в сумі 36 355, 73 грн.

Позовні вимоги мотивовано тим, що ТОВ "Телерадіокомпанія "ЛКТ-плюс" усно зверталося до ТОВ "Нова телевізійна група" з пропозицією щодо продовження строку дії спірних договорів, але останнє надіслані на його адресу додаткові угоди не підписало, при цьому протягом 2009 року відповідач використовував належні позивачеві права інтелектуальної власності, що підтверджується наявним в матеріалах справи актами "надання невиключних прав на розповсюдження та поширення" телерадіопрограм "НТВ-Мир" та "ТНТ" за січень-вересень 2009 року на загальну суму 31 796, 30 грн., а також частковим погашенням суми боргу.

Рішенням господарського суду Луганської області від 26.03.2010 (суддя Корнієнко В.В.), залишеним без змін постановою Луганського апеляційного господарського суду від 18.05.2010 (колегія суддів у складі: суддя Медуниця О.Є. –головуючий, судді Бородіна Л.І., Іноземцева Л.В.), у задоволенні позову відмовлено. У прийнятті даних судових рішень господарські суди виходили з відсутності підстав вважати строки дії спірних договорів продовженими, а тому й підстав для стягнення на підставі цих договорів заявлених позивачем сум за використання належних позивачеві прав інтелектуальної власності у 2009 році.

ТОВ "Нова телевізійна група" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення місцевого та постанову апеляційного господарських судів скасувати, і прийняти нове рішення про задоволення позову, посилаючись на неповне з’ясування названими судовими інстанціями обставин, що мають значення для справи, та порушення ними норм матеріального права, зокрема, незастосування у даному спорі положення частини другої статті 218 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України (435-15) ). В обґрунтування скарги ТОВ "Нова телевізійна група" зазначає про те, що: відповідач прийняв виконанням правочини про продовження строку дії спірних договорів; господарські суди безпідставно не стягнули з відповідача суму основного боргу за договором від 01.05.2008 № 144/ТНТ за грудень 2008 року.

Відзив на касаційну скаргу не надходив.

Сторони відповідно до статті 1114 Господарського процесуального кодексу України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Перевіривши повноту встановлення попередніми судовими інстанціями обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, заслухавши пояснення представника позивача, Вищий господарський суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з огляду на таке.

Відповідно до частини другої статті 1107 ЦК України договір щодо розпоряджання майновими правами інтелектуальної власності укладається у письмовій формі.

Строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов’язки відповідно до договору (частина перша статті 631 ЦК України).

За змістом частини четвертої статті 631 ЦК України після закінчення строку договору сторони відповідають за порушення договору, яке мало місце під час дії договору.

Статтею 188 Господарського кодексу України (далі – ГК України (436-15) ) встановлено порядок зміни та розірвання господарських договорів:

сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором (частина друга);

сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду (частина третя);

у разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду (частина четверта).

Згідно з частиною другою статті 218 ЦК України якщо правочин, для якого законом встановлена його недійсність у разі недодержання вимоги щодо письмової форми, укладений усно і одна із сторін вчинила дію, а друга сторона підтвердила її вчинення, зокрема шляхом прийняття виконання, такий правочин у разі спору може бути визнаний судом дійсним.

Тобто дана норма не передбачає обов’язку суду визнавати такий правочин дійсним в усіх випадках.

Попередніми судовими інстанціями у справі встановлено, що:

- строк дії спірних договорів визначено до 31.12.2008, і в регламентованому статтею 188 ГК України порядку сторони не досягли згоди щодо продовження строку їх дії на 2009 рік, а зацікавлена сторона не передавала відповідні спори на вирішення суду;

- до матеріалів справи додано докази на підтвердження використання відповідачем належних позивачеві прав інтелектуальної власності протягом періоду з січня до вересня 2009 року ("акти надання невиключних прав на розповсюдження та поширення" телерадіопрограми "НТВ-Мир" та телепрограми "НТН" від 31.01.2009, 28.02.2009, 31.03.2009, 30.04.2009, 31.05.2009, 30.06.2009, 31.07.2009, 31.08.2009, 30.09.2009, документи про сплату відповідачем грошових сум позивачеві), однак не встановлено обставин, які свідчили б про те, що відповідні дії ТОВ "Телерадіокомпанія "ЛКТ-плюс" є саме прийняттям виконання вчиненого позивачем правочину щодо продовження строку дії спірних договорів.

Отже, господарські суди дійшли вірного висновку про відсутність підстав вважати строк дії спірних договорів продовженим на 2009 рік, відтак обґрунтовано відмовили в стягненні передбаченої спірними договорами неустойки та суми основної заборгованості за період з січня до вересня 2009 року саме у зв’язку з невиконанням спірних договорів.

З огляду на викладене посилання скаржника про необхідність застосування у спорі зі справи положення частини другої статті 218 ЦК України є безпідставним. Доводи касаційної скарги про те, що сума основного боргу складається з заборгованості відповідача за договором від 01.05.2008 № 144/ТНТ за грудень 2008 року спростовуються дослідженими попередніми судовими інстанціями обставинами справи.

Таким чином, оскаржувані рішення місцевого та постанова апеляційного господарських судів є законними та обґрунтованими, а визначені законом підстави для їх скасування відсутні.

Керуючись статтями 1119 –11111 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Вищий господарський суд України

Рішення господарського суду Луганської області від 26.03.2010 та постанову Луганського апеляційного господарського суду від 18.05.2010 зі справи № 18/31пд залишити без змін, а касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Нова телевізійна група" –без задоволення.