Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

за участю представників:

Розпорядженням Заступника Голови Вищого господарського суду України від 13.09.2010 року у зв’язку з виходом з відпустки суддів Муравйова О.В. та Полянського А.Г., призначено колегію суддів у постійнодіючому складі: Муравйова О.В. - головуючого, Кривди Д.С., Полянського А.Г. для розгляду касаційної скарги у справі № 17/110-09 господарського суду Дніпропетровської області.

Відкрите акціонерне товариство "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Державного підприємства "Придніпровська залізниця" про стягнення 56181,20 грн.

Позові вимоги обґрунтовані тим, що, у зв'язку з порушення відповідачем умов договору про організацію перевезень, позивачем було нараховані штрафні санкції за несвоєчасну доставку вантажів, який підлягає стягненню з відповідача на підставі статті 116 Статуту залізниць України.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 04.03.2009 року (суддя Суховаров А.В.) у справі №17/110-09 позов задоволено частково. Стягнуто з Державного підприємства "Придніпровська залізниця" на користь Відкритого акціонерного товариства "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" 8 867,60 грн. штрафу, 177,35 грн. державного мита та 74,51 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В решті позовних вимог відмовлено.

Рішення суду в частині відмови у позові мотивовано тим, що позивачем пропущено строк позовної давності, який, у даному випадку, є скороченим та складає шість місяців. Крім того, частково розмір штрафу судом першої інстанції зменшено на підставі статті 83 Господарського процесуального кодексу України.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 11.05.2010 року (судді: Науменко І.М. –головуючий, Білецька Л.М., Джихур О.В.) рішення господарського суду Дніпропетровської області від 04.03.2009 року у справі №17/110-09 змінено. Стягнуто з Державного підприємства "Придніпровська залізниця" на користь Відкритого акціонерного товариства "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" 17 735,20 грн. штрафу. В іншій частині рішення залишено без змін.

Мотивуючи постанову в частині зміни рішення, суд апеляційної інстанції зазначив, що відповідачем не доведено наявність підстав для зменшення штрафних санкцій з огляду на тяжке фінансове становище.

Не погоджуючись з постановою суду, Державне підприємство "Придніпровська залізниця" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якому просить постанову у справі скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції, мотивуючи касаційну скаргу доводами про порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, зокрема, статті 83 Господарського процесуального кодексу України. Зокрема, заявник зазначає, що позивач не поніс жодних збитків у зв'язку з затримкою доставки вагонів, а отже судом першої інстанції правомірно зменшено розмір штрафних санкцій.

Позивач надав відзив на касаційну скаргу та просить постанову у справі залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

Відводів складу суду не заявлено.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, перевіривши наявні матеріали справи та доводи, викладені у касаційній скарзі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно статті 108 Господарського процесуального кодексу України судом касаційної інстанції є Вищий господарський суд України.

Відповідно до вимог статті 1117 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Як встановлено господарськими судами першої та апеляційної інстанції, 22.12.2006 року між сторонами був укладений договір №ПР-ДН-2-061555/НЮп/1672 про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані залізницею послуги, за умовами якого залізниця /відповідач/ зобов’язується прийняти до перевезення та видати вантажі вантажовласникові /позивач/, згідно із затвердженими планами та заявками останнього.

Зазначеним договором передбачено, що за невиконання або неналежне виконання зобов’язань за вищезгаданим договором сторони несуть відповідальність, згідно Статуту залізниць України.

Також судами встановлено факт доставки перевізником /відповідач/ одержувачу /позивач/ вантажу на виконання умов зазначеного вище договору №ПР-ДН-2-061555/НЮп/1672 з простроченням узгодженого терміну, що належним чином підтверджено наявними в матеріалах справи копіями залізничних накладних з відповідними відмітками станції призначення про дату прибуття вагонів. Зазначені обставини сторонами не заперечуються.

За прострочення доставки вантажу позивачем було нараховано відповідачу штраф у розмірі 56 181,20 грн., з урахуванням строку прострочення, тарифної відстані здійснених перевезень та провізної плати.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача 38 446,00 грн. штрафу, суди виходили з того, що датою подання позову є 22.07.2009 року, а фактична видача вантажу позивачеві за залізничними накладними відбулася до 22.01.2009 року, є такою, що заявлена з пропуском шестимісячного строку позовної давності, встановленому статтею 136 Статуту залізниць України, за відсутністю поважних причин для його відновлення.

Як вбачається зі змісту касаційної скарги, рішення та постанова в зазначеній частині не оскаржуються.

Також судами зазначено, що оскільки факт порушення відповідачем Статуту Залізниць України (457-98-п) матеріалами справи доведений, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача штрафу у розмірі 17 735,20 грн. є обґрунтованими та підтверджуються матеріалами справи.

Проте, з посиланням на статтю 233 ГК України та статтю 551 ЦК України, суд першої інстанції дійшов висновку про необхідність застосування норм, якими передбачено, що розмір неустойки (штрафу) може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції в цій частині, апеляційний господарський суд правомірно зазначив, що відсутність доказів понесення реальних збитків позивачем внаслідок порушення відповідачем вимог Статуту залізниць України (457-98-п) не може бути підставою для зменшення розміру штрафу.

Відповідно до статті 116 Статуту залізниць України за несвоєчасну доставку вантажів і порожніх вагонів, що належать підприємствам, організаціям, установам, громадянам - суб'єктам підприємницької діяльності або орендовані ними, залізниця сплачує одержувачу штраф (якщо не доведе, що прострочення сталося не з її вини) у розмірі: 10 відсотків провізної плати - за прострочення на дві доби; 20 відсотків провізної плати - за прострочення на три доби; 30 відсотків провізної плати - за прострочення на чотири і більше діб. Зазначений штраф не сплачується, якщо вантаж не було вивезено одержувачем із станції впродовж доби після одержання повідомлення про прибуття вантажу або якщо в цей же термін одержувач не розкредитує перевізні документи на вантаж, що прибув.

Залізниця не несе відповідальності за порушення термінів доставки, якщо порушення сталося внаслідок стихійного лиха або з інших, не залежних від залізниці обставин.

Отже, при застосуванні статті 116 Статуту залізниць України штраф підлягає стягненню за сам факт допущення залізницею порушень, незалежно від того, чи завдано підприємству у зв'язку з цим збитки.

Пунктом 3 статті 83 ГПК України передбачено, що господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшити у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов’язання.

Вирішуючи питання про зменшення розміру штрафу, який підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим.

Зменшуючи розмір штрафу, суд першої інстанції обмежився посиланням на скрутне фінансове становище відповідача, при цьому не зазначивши конкретних обставин, які дають змогу даний випадок ототожнювати з винятковим.

Як вірно зазначено судом апеляційної інстанції, безпідставним є віднесення господарським судом першої інстанції до виняткових такої обставини, як світова фінансова криза, що суттєво вплинула на платоспроможність боржника. Зокрема, зауважено, що обидві сторони у справі є державними підприємствами, які знаходяться в однаково складному фінансовому становищі та мають стратегічне значення для економіки та безпеки держави.

Таким чином, твердження заявника про порушення і неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права не знайшли свого підтвердження та суперечать матеріалам справи.

Враховуючи наведене, судова колегія вважає, що постанова суду апеляційної інстанції у справі прийнята у відповідності з нормами процесуального права, підстав для її зміни чи скасування не вбачається.

На підставі викладеного, керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Вищий господарський суд України

Касаційну скаргу Державного підприємства "Придніпровська залізниця" залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 11.05.2010 року у справі № 17/110-09 господарського суду Дніпропетровської області залишити без змін.