Вищий господарський суд України у складі: суддя Бенедисюк І.М. – головуючий, судді Львов Б.Ю. і Мамонтова О.М.

розглянув касаційну скаргу Дніпропетровського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України, м. Дніпропетровськ (далі –відділення АМК)

на ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 15.06.2010

зі справи № 16/129-10

за позовом відділення АМК

до закритого акціонерного товариства "Мережа-сервіс", м. Дніпропетровськ (далі –ЗАТ "Мережа-сервіс")

про стягнення 34 000 грн.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий господарський суд України

Відділення АМК звернулося до господарського суду Дніпропетровської області з позовом про стягнення з ЗАТ "Мережа-сервіс" 17 000 грн. штрафу та пені на підставі рішення адміністративної колегії відділення АМК від 11.11.2009 № 35/01-12/05-09 зі справи № 39/01-12/05-09 про порушення законодавства про захист економічної конкуренції (далі –рішення № 35/01-12/05-09).

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 15.06.2010 (суддя Загинайко Т.В.) провадження у справі зупинено на підставі частини першої статті 79 Господарського процесуального кодексу України (далі – ГПК України (1798-12) ) до розгляду Дніпропетровським окружним адміністративним судом справи № 2а-6074/10/0470 та набрання рішенням у цій справі законної сили.

Відділення АМК звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить названу ухвалу місцевого господарського суду скасувати, посилаючись на порушення, зокрема, положення статті 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції" (далі –Закон).

Відзив на касаційну скаргу не надходив.

Сторони відповідно до статті 1114 Господарського процесуального кодексу України (далі – ГПК України (1798-12) ) належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги. Представники сторін у судове засідання не з'явилися.

Перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм процесуального права, Вищий господарський суд України дійшов висновку про наявність підстав для скасування оскаржуваної ухвали з огляду на таке.

У судовому процесі в господарських судах позивачами і відповідачами можуть бути підприємства та організації, зазначені в статті 1 ГПК України, тобто підприємства, установи, організації, інші юридичні особи.

Відповідно до статті 2 ГПК України господарський суд порушує справи за позовними заявами, зокрема, підприємств та організацій, які звертаються до господарського суду за захистом своїх прав і охоронюваних законом інтересів.

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 12 ГПК України господарським судам підвідомчі справи за заявами органів Антимонопольного комітету України з питань, віднесених законодавчими актами до їх компетенції.

За приписами статті 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції" рішення органів Антимонопольного комітету України оскаржуються до господарського суду.

Відповідно до пункту 13 розділу VII Прикінцеві та перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) (далі – КАС України (2747-15) ) Закони України та інші нормативно-правові акти до приведення їх у відповідність із цим Кодексом діють у частині, що не суперечить цьому Кодексу.

Згідно з частиною другою статті 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб’єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження .

Частиною другою статті 4 КАС України передбачено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.

Зазначені норми статті 12 ГПК України та статті 60 Закону щодо підвідомчості спорів за участю органів Антимонопольного комітету України господарським судам, як раз і є законодавчими приписами стосовно передбаченого статтями 2, 4 КАС України іншого порядку судового вирішення, а саме –вирішення спорів господарськими судами в порядку господарського судочинства.

Таку ж правову позицію викладено й у пункті 4 Інформаційного листа Верховного Суду України від 26.12.2005 (v3-2-700-05) № 3.2-2005, де також зазначено: "Закони України можуть передбачати вирішення певних категорій публічно-правових спорів в порядку іншого судочинства (наприклад, стаття 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції" встановлює, що заявник, відповідач, третя особа мають право оскаржити рішення органів Антимонопольного комітету України до господарського суду у двомісячний строк з дня одержання рішення)".

Отже, спір у цій справі відноситься до підвідомчості господарських судів та підлягає вирішенню за правилами ГПК України (1798-12) .

Відповідно до частини першої статті 79 ГПК України господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов’язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом.

Неможливість розгляду даної справи до вирішення справи іншим судом полягає в тому, що обставини, які розглядаються (встановлюються) іншим судом, не можуть бути встановлені господарським судом самостійно в даній справі.

У цьому разі такої неможливості не існувало, а тому у місцевого господарського суду не було підстав для зупинення провадження в даній справі.

Подальше можливе визнання недійсним рішення № 35/01-12/05-09 може бути підставою для перегляду судових рішень з даної справи за нововиявленими обставинами.

За таких обставин місцевий господарський суд припустився неправильного застосування частини першої статті 79 ГПК України, в зв’язку з чим оскаржувана ухвала підлягає скасуванню.

Керуючись статтями 79, 1119, 11111, 11113 ГПК України (1798-12) , Вищий господарський суд України

1. Касаційну скаргу Дніпропетровського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України задовольнити.

2. Ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 15.06.2010 зі справи № 16/129-10 скасувати.

Справу передати на розгляд господарського суду Дніпропетровської області.