42/653 Про стягнення суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за договором на постачання теплової енергії у гарячій воді - 13.09.2010 Прийняття

У листопаді 2009 р. Акціонерна енергетична компанія "Київенерго" звернулась до господарського суду міста Києва з позовом до Відкритого акціонерного товариства "Готель "Дніпро" про стягнення з останнього суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції 74560,33 грн., та 3% річних з простроченої суми 18732,86 грн.

Рішенням господарського суду міста Києва від 13.01.2010р. (суддя Паламар П.І.) в позові відмовлено повністю.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 11.03.2010 р. (головуючий Андрієнко В.В., судді Буравльова С.І., Вербицька О.В.) вказане рішення суду залишено без змін.

Не погоджуючись з прийнятими судовими актами позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, просить їх скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позову.

Розпорядженням Заступника Голови Вищого господарського суду України від 10.09.2010р. колегію суддів змінено та призначено у складі: головуючого Шевчук С.Р., суддів Демидової А.М., Кролевець О.А. для розгляду касаційної скарги у справі №42/653 господарського суду міста Києва.

Відповідач не скористався правом, наданим ст. 1112 Господарського процесуального кодексу України (далі – ГПК України (1798-12) ) не надіслав відзив на касаційну скаргу, що в силу положень статті 1112 ГПК України не перешкоджає перегляду судового акту, який оскаржується.

Відповідач не реалізував процесуальне право на участь у судовому засіданні суду касаційної інстанції, хоча про час та місце його проведення був повідомлений належним чином.

Клопотання відповідача про відкладення розгляду справи відхилено судом, як безпідставне, з огляду на строки касаційного провадження встановлені ст. 1118 ГПК України. При цьому, суд касаційної інстанції зауважує на тому, що сторона не позбавлена права направити іншого представника для участі у судовому засіданні.

Перевіривши доводи касаційної скарги, юридичну оцінку встановлених фактичних обставин, проаналізувавши правильність застосування господарським судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

24.10.2008 р. між сторонами у справі був укладений договір № 1532525 на постачання теплової енергії у гарячій воді, відповідно до умов якого позивач зобов"язався постачати відповідачу теплову енергію у вигляді гарячої води до належного відповідачу будинку по вул. Хрещатик, 1/2 у м. Києві для потреб опалення та гарячого водопостачання в обсязі 1994 Гкал/рік, а відповідач щомісячно до 28 числа поточного місяця має оплачувати вартість спожитої теплової енергії.

Строк дії договору відповідно до умов п. 8 договору встановлений з дня його підписання до 31.12.2008 р. та вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до його закінчення про припинення договору не буде письмово заявлено однією із сторін.

Матеріали справи не містять доказів припинення договору в установленому законом порядку.

Відповідно до вимог ч. 6 ст. 276 ГК України розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону.

Відповідно до вимог ст. 20 Закону України "Про теплопостачання" тарифи на теплову енергію, реалізація якої здійснюється суб'єктами господарювання, що займають монопольне становище на ринку, є регульованими. Тарифи на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії затверджуються органами місцевого самоврядування, крім теплової енергії, що виробляється суб'єктами господарювання, що здійснюють комбіноване виробництво теплової і електричної енергії та/або використовують нетрадиційні та поновлювані джерела енергії, на підставі розрахунків, виконаних теплогенеруючими, теплотранспортуючими та теплопостачальними організаціями за методиками, розробленими центральним органом виконавчої влади у сфері теплопостачання.

Між сторонами відсутні розбіжності щодо обсягів спожитої теплової енергії. Так, згідно з наявними у справі табуляграмами, розрахунком, позивачем протягом грудня 2008-жовтня 2009 років було поставлено відповідачу 1216,296756 Гкал теплової енергії.

Згідно з твердженнями позивача, поданим ним розрахунком протягом указаного періоду він поставив відповідачу теплової енергії за договором вартістю 1221892,04 грн.

Попередніми судовими інстанціями, за матеріалами справи, встановлено, що вартість поставленої в спірний період теплової енергії, зокрема, за грудень 2008-лютий 2009 років, позивач визначив на підставі тарифів, встановлених розпорядженнями Київської міської державної адміністрації №№ 1780/1 від 25 грудня 2008 р., 127, 128 від 5 лютого 2009 р.

Згідно з Указами Президента України відповідно №№ 1199/2008 (1199/2008) від 24 грудня 2008 р., 65/2009 (65/2009) від 3 лютого 2009 р., 76/2009 (76/2009) від 9 лютого 2009 р. зазначені розпорядження Київської міської державної адміністрації були скасовані як такі, що суперечать Конституції та Законам України.

Відповідно до вимог ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Виходячи з наведеного, у сторін по справі відсутній обов’язок виконувати рішення про встановлення тарифів на теплову енергію, які суперечать Конституції та Законам України, з часу прийняття цих рішень.

Відтак, враховуючи приписи зазначених норм матеріального права, місцевий господарський суд, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, дійшов висновку про відмову в позові із-за відсутності заборгованості відповідача перед позивачем за теплову енергію, поставлену за договором № 1532525 від 24 жовтня 2008 р.

Щодо доводів касаційної скарги, то вони не спростовують вказаних висновків суду, та, крім того, пов’язані з переоцінкою доказів, що виходить за межі повноважень касаційної інстанції.

З огляду на викладене та враховуючи, що в силу вимог ст. 1117 ГПК України, касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти їх, колегія суддів Вищого господарського суду України не вбачає підстав для скасування прийнятих у справі рішень, які відповідають матеріалам справи та чинному законодавству.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Вищий господарський суд України

Касаційну скаргу Акціонерної енергопостачальної компанії "Київенерго" в особі Структурного відокремленого підрозділу "Енергозбут Київенерго" залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного господарського суду від 11.03.2010р. у справі №42/653 залишити без змін.