Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

в судовому засіданні взяли участь представники :

Рішенням Господарського суду Харківської області (суддя Крестьянінов О.О.) від 19.08.2009 року по справі № 48/126-09 позов задоволено; визнано право власності на нежитлову будівлю літ. "П-1", загальною площею 145,6 кв.м., яка розташована по вул. Китаєнко, 1 у м. Харкові за Фізичною особою –підприємцем ОСОБА_4; визнано право власності на нежитлову будівлю літ. "2Д-2", загальною площею 448,0 кв.м., яка розташована по вул. Китаєнко, 1 у м. Харкові за Фізичною особою –підприємцем ОСОБА_4; стягнуто з Харківської міської ради на користь позивача державне мито у розмірі 332,53 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 118,00 грн.

У касаційній скарзі Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю у Харківській області просила скасувати рішення місцевого господарського суду та направити справу на новий розгляд. Заявник зазначав, що при ухваленні рішення судом не зазначено правових підстав визнання за позивачем права власності на самочинно збудовані об’єкти нерухомості, не враховано приписів ЦК України (435-15) , Земельного кодексу України (2768-14) , Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об’єктів, затвердженого постановою КМУ №923 від 08.10.2008 року (923-2008-п) , а також не залучено Інспекцію до участі у справі.

В касаційній скарзі АТВТ "Харківський канатний завод" просить скасувати рішення Господарського суду Харківської області від 19.08.2009 року та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, а саме: ст.ст. 34, 43 ГПК України ч.2 ст. 331, ст.ст. 375, 376, 392 ЦК України.

Проаналізувавши касаційну скаргу Інспекції на предмет її обґрунтованості у сукупності з іншими матеріалами справи, колегія суддів приходить до висновку про задоволення вимог скарги виходячи з наступного.

При ухваленні рішення про задоволення позову, суд першої інстанції, не з’ясував дійсних обставин спору, зокрема щодо наявності установлених законом умов для визнання права власності на спірне нерухоме майно за рішенням суду та взагалі наявності підстав для пред’явлення відповідного позову.

Не звернуто увагу на вимоги ч.ч.2, 3 ст. 331 ЦК України, відповідно до яких право власності на новостворене нерухоме майно виникає з моменту його прийняття до експлуатації, якщо прийняття цього майна до експлуатації передбачено договором або законом. До завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна).

Необхідність прийняття закінчених будівництвом об’єктів в експлуатацію у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, передбачена і Законом України "Про основи містобудування" (2780-12) .

Крім того, відповідно до вимоги ст. 24 Закону України "Про планування і забудову територій" особи, які мають намір здійснити будівництво об’єктів містобудування на земельних ділянках, що належать їм на праві власності чи користування, зобов’язані отримати від відповідного органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування, дозвіл на будівництво об’єкта містобудування. Здійснення будівельних робіт без відповідного дозволу, вважається самовільним будівництвом і передбачає відповідальність згідно із законодавством (ст.29 Закону).

Проте, зазначені обставини не були предметом судового розгляду, належна правова оцінка їм не надавалась, судом не було перевірено чи стосується рішення у справі прав та обов’язків інших осіб.

Беручи до уваги викладене та вимоги ч.2 ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до яких касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, рішення місцевого господарського суду підлягає скасуванню з направленням справи для нового розгляду.

Колегія суддів вважає за можливе прийняти відмову від касаційної скарги АТВТ "Харківський канатний завод".

Керуючись ст.ст. 1115, 1116, 1117, 1119 -11112 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Вищий господарський суд України, -

Касаційну скаргу Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Харківській області на рішення Господарського суду Харківської області від 19.08.2009 року у справі № 48/126-09 задовольнити.

Рішення Господарського суду Харківської області від 19.08.2009 року у справі №48/126-09 –скасувати.

Справу № 48/126-09 направити на новий розгляд до Господарського суду Харківської області.

Прийняти відмову АТВТ "Харківський канатний завод" від касаційної скарги на рішення Господарського суду Харківської області від 19.08.2009 року у справі № 48/126-09.