Вищий господарський суд України у складі колегії суддів :

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу дочірньої компанії "Укргазвидобування" НАК "Нафтогаз України" на рішення господарського суду міста Києва від 10.06.2010 у справі № 32/298 господарського суду міста Києва

за участю у судовому засіданні представників

Рішенням господарського суду міста Києва від 10 червня 2010 року задоволено позов товариства з обмеженою відповідальністю "Юридична компанія АВРК-Консалтинг", внесено зміни до договору про надання юридичних послуг дочірній компанії "Укргазвидобування" НАК "Нафтогаз України" в розділах "Оплата за надані послуги та порядок розрахунків" та "Строк дії договору".

Не погоджуючись з рішенням місцевого суду, відповідач подав до Вищого господарського суду України касаційну скаргу, в якій просить його скасувати і прийняти нове рішення про відмову в позові.

Обґрунтовуючи заявлені вимоги, скаржник посилається на порушення місцевим судом приписів ст. 43 Господарського кодексу України та неправильне застосування ст.ст. 905, 1000 Цивільного кодексу України. Крім того, скаржник зазначає, що місцевим судом не враховано, що відповідач є дочірньою компанією НАК "Нафтогаз України", у статутному капіталі якої державна частка акцій перевищує 50 відсотків, відтак на нього розповсюджується механізм здійснення закупівлі послуг, встановлений постановою Кабінету Міністрів України "Про затвердження положення про закупівлю товарів, робіт, послуг за державні кошти" № 921 від 17 жовтня 2008 року (921-2008-п) та розпорядженням Кабінету Міністрів України № 703-р від 7 травня 2008 (703-2008-р) року.

Переглянувши в касаційному порядку оскаржене рішення місцевого суду, колегія суддів Вищого господарського суду України, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, дійшла висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення касаційної скарги з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням господарського суду міста Києва від 5 лютого 2007 року у справі № 7/73 дочірню компанію "Укргазвидобування" НАК "Нафтогаз України" зобов’язано укласти з товариством з обмеженою відповідальністю "Юридична компанія АВРК-Консалтинг" основний договір про надання юридичних послуг на запропонованих останнім умовах.

Місцевим судом встановлено, що 21 лютого 2007 року сторони у даній справі уклали договір про надання юридичних послуг № УГВ 6164/02-07 (надалі - Договір), відповідно до п. 1.1 якого виконавець (позивач) зобов’язався надати замовнику (відповідач) юридичні послуги, а саме: представництво інтересів замовника в будь-яких судах усіх інстанцій, надання усних та письмових консультацій з юридичних питань, підготовка проектів процесуальних документів по справах, в яких стороною є замовник.

В свою чергу, відповідач зобов’язався оплатити вартість послуг у розмірах, передбачених п.п. 3.1 –3.3 Договору.

Пунктом 6.1 Договору сторони встановили, що Договір набуває чинності з моменту його підписання Сторонами і діє до 31 грудня 2007 року, а в частині взаєморозрахунків до їх повного виконання Сторонами.

Відповідно до п. 6.3 Договору даний договір вважається пролонгованим на рік, якщо жодна із сторін письмово не заявила про бажання розірвати даний договір у двохмісячний строк до закінчення строку його дії.

Спір у даній справі виник внаслідок того, що відповідач відхилив пропозицію позивача, викладену в листі № 01/10 від 29 березня 2010 року щодо підписання додаткової угоди № 3 про внесення змін до Договору в розділі 3 щодо зміни порядку оплати за надання послуг та розділі 6 щодо встановлення строку дії Договору, з посиланням на те, що строк дії договору закінчився 31 грудня 2008 року, при цьому не була проведена процедура закупівлі послуг відповідно до норм Положення про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 921 від 17 жовтня 2008 (921-2008-п) року.

Розглядаючи справу по суті позовних вимог на підставі наявних матеріалів справи, місцевий господарський суд керуючись положеннями ч. 7 ст. 180 Господарського кодексу України та змістом п. 6.3 укладеного між сторонами договору спростував доводи відповідача щодо припинення договору 31 грудня 2008 року, та зазначив, що оскільки сторони не надсилали одна одній відповідні повідомлення про припинення дії Договору, дія Договору № УГВ 6164/02-07 від 21 лютого 2007 року автоматично продовжувалась на кожний наступний календарний рік, відтак, на момент розгляду даної справи договір є чинним.

Відхиляючи доводи відповідача про необхідність проведення процедури закупівлі послуг, визначеної Положенням про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2008 року № 921 (921-2008-п) , місцевий суд зазначив, що оскільки ДК "Укргазвидобування" не є бюджетною установою, розпорядником бюджетних коштів в розумінні п. 36 ст. 2 Бюджетного кодексу України, кошти Компанії не можна віднести до бюджетних (державних), відтак, на відповідача не розповсюджується встановлений Положенням особливий порядок і механізм здійснення закупівель товарів, робіт і послуг розпорядниками державних коштів.

Крім того, посилаючись на передбачений статутом відповідача порядок формування його майна, положення Господарського кодексу України (436-15) , якими визначено принципи здійснення господарської діяльності суб’єктами господарювання, а також на встановлені рішенням господарського суду у справі № 7/73 факти, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідач як суб'єкт господарювання має право без обмежень самостійно здійснювати господарську діяльність, що не суперечить законодавству та на свій розсуд, володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном.

Виходячи з викладеного, місцевий суд зазначив, що при внесенні змін до договору № УГВ 6164/02-07 від 21 лютого 2007 року про надання юридичних послуг шляхом укладення додаткової угоди слід застосовувати загальні правила укладення договорів, встановлені Господарським та Цивільним кодексами України (435-15) , тобто без проведення тендеру для визначення переліку судових справ або надання інших послуг, ведення яких доручатиметься позивачу та на власний розсуд визначати вартість наданих послуг в межах, передбачених пунктами 3.1-3.3 договору.

Порядок зміни та розірвання господарських договорів визначений ст. 188 ГК України. Як встановлено ч. 2, 3 ст. 188 ГК України, сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду.

Відповідно до ч. 4 ст. 188 ГК України у разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Приймаючи рішення про задоволення позову, місцевий суд виходив з того, що ДК "Укргазвидобування" повідомила ТОВ "Юридична компанія АВРК-Консалтінг" про результат розгляду пропозиції останнього (лист № 01/10 від 29.03.2010) щодо підписання Додаткової угоди № 3 після пропущення двадцятиденного строку, а саме 22 квітня 2010 року листом № 2-011-2606.

Колегія суддів касаційної інстанції з наведеним висновком місцевого суду не може погодитись з огляду на його необґрунтованість, оскільки матеріали справи не містять жодних доказів на підтвердження дати отримання відповідачем листа позивача від 29 березня 2010 року, відтак, факту пропущення останнім встановленого 20-денного терміну на надання відповіді позивачу.

Водночас, судова колегія не погоджується з обґрунтованістю висновків місцевого суду щодо чинності укладеного між сторонами договору на момент розгляду даної справи.

Так, дослідивши умови п. 6.3 договору, згідно з яким даний договір вважається пролонгованим на рік, якщо жодна із сторін письмово не заявила про бажання розірвати даний договір у двохмісячний строк до закінчення строку його дії, місцевий суд залишив поза увагою те, що погоджений договором порядок свідчить про можливість автоматичного продовження дії договору лише на рік, а не на кожний наступний рік.

Відтак, не спростувавши належним чином відповідні заперечення відповідача, не з’ясувавши дійсні обставини справи щодо чинності договору та виконання сторонами обумовлених ним зобов’язань після 31 грудня 2008 року, місцевий суд всупереч приписам ст. 43 ГПК України не забезпечив повний і всебічний розгляд всіх обставин справи.

Разом з цим, з’ясування вказаних обставин має суттєве значення у зв’язку з наявністю між сторонами спору щодо строку дії договору, оскільки лише в результаті встановлення та належного дослідження фактів продовження дії договору, його чинності під час розгляду даної справи та фактичного виконання з моменту укладення та у період пролонгації, можливе правильне вирішення спору щодо внесення запропонованих позивачем змін на підставі ч. 4 ст. 188 Господарського кодексу України.

Враховуючи, що касаційна інстанція відповідно до приписів ст. 1117 ГПК України не має права встановлювати обставини справи, рішення місцевого суду, прийняте на підставі передчасних висновків, підлягає скасуванню, а справа –передачі на новий розгляд до господарського суду міста Києва для врахування наведених в даній постанові вказівок та прийняття рішення з дотриманням вимог ст. 43 ГПК України.

Під час нового розгляду справи місцевому суду належить встановити наведені вище обставини, зробити вичерпні висновки щодо дійсного строку дії договору, передбаченого в п. 6.3 договору, та у разі встановлення факту продовження дії договору та його чинності на момент розгляду справи, належним чином дослідити його правову природу з урахуванням специфіки договорів доручення та надання юридичних послуг, оскільки виходячи з положень статей 237, 901, 1000 Цивільного кодексу України, дії повіреного створюють, змінюють, припиняють права та обов’язки довірителя. Відтак, суду належить вирішити питання щодо можливості зміни умов відповідного договору в частині збільшення цін послуг позивача та визначення строку дії договору за відсутності згоди відповідача як особи, що має довірити позивачу вчинення від імені та за рахунок відповідача юридичні дії, пов’язані, зокрема, із представництвом інтересів останнього в судах.

При цьому, місцевому суду слід надати належну оцінку вимогам позивача з урахуванням положень ст. 631 ЦК України, згідно з якою ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін, та аналогічним положенням ст. 190 ГК України, за якою вільні ціни визначаються суб'єктами господарювання самостійно за згодою сторін.

З огляду на наведене, керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 - 11112 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Вищий господарський суд України,

Касаційну скаргу задовольнити частково, рішення господарського суду міста Києва від 10 червня 2010 року у справі № 32/298 скасувати, справу № 32/298 передати на новий розгляд до господарського суду міста Києва.