17/162/22 Про розірвання договору купівлі-продажу нежитлових приміщень - 09.09.2010 Прийняття

Перший заступник прокурора міста Чернігова звернувся до господарського суду Чернігівської області в інтересах держави в особі Фонду комунального майна Чернігівської міської ради з позовом, в якому просив розірвати договір купівлі-продажу нежитлових приміщень від 07.08.09 року, укладений з підприємцем ОСОБА_7, стягнути з останнього 88203,72 грн. неустойки та збитки, які складаються з витрат на поточну інвентаризацію та підготовку бази даних для надання витягу з реєстру в сумі 107,64 грн., витрат за приймання та видачу архівної справи, поточну інвентаризацію об’єктів 144,50 грн., витрат за незалежну оцінку відповідно до договору на проведення незалежної оцінки №49 від 29.04.2009 року у сумі 820 грн. Позовні вимоги вмотивовані тим, що відповідач договірні зобов’язання не виконав, кошти за придбаний об'єкт не перерахував.

Господарський суд Чернігівської області рішенням від 18.03.2010 року (суддя Кушнір І.В.) позовні вимоги задовольнив повністю. Господарський суд розірвав договір купівлі-продажу нежитлових приміщень, позначених на технічному плані літ. "І-1", "І-2", "І-3", "І-3а", "ІІ-34", загальною площею 67,8 кв. м, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1, укладений 07 серпня 2009 року між Фондом комунального майна Чернігівської міської ради та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_7, стягнув з останнього на користь Фонду комунального майна Чернігівської міської ради 88203 грн. 72 коп. неустойки та 1072 грн.14 коп. збитків, які він поніс при підготовці об’єкта приватизації до продажу. Судові витрати покладено на відповідача у справі. Рішення вмотивоване доведеністю та обґрунтованістю позовних вимог.

Київський апеляційний господарський суд постановою від 19.05.2010 року (судді Новіков М.М., Зубець Л.П., Мартюк А.І.) рішення господарського суду Чернігівської області залишив без змін з тих самих підстав.

Підприємець ОСОБА_7 звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Чернігівської області від 18.03.2010 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 19.05.2010 року скасувати, як такі, що прийняті з порушенням норм процесуального права, а справу скерувати на новий розгляд до господарського суду першої інстанції. Скаржник посилається на те, що судом не повністю з’ясовані обставини, що мають значення для справи, висновки викладені в оскаржуваних судових актах не відповідають обставинам справи. Зокрема скаржник посилається на те, що сума договору розрахована не вірно, судами не враховано зобов’язання позивача сплатити відповідачу 89090,4грн. вартості компенсації за невід'ємні поліпшення майна.

Позивач не скористався своїм правом на надання відзиву на касаційну скаргу.

Заслухавши доповідь судді Гоголь Т.Г., пояснення присутнього в судовому засіданні прокурора та представників сторін, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні та постанові, а також правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Господарськими судами попередніх інстанцій в ході розгляду справи встановлено, що 7 серпня 2009 року між Фондом комунального майна Чернігівської міської ради (продавець) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_7 (покупець) укладено договір купівлі-продажу. За умовами договору продавець зобов’язується передати у власність покупцю нежитлове приміщення, позначене на технічному плані літ. "І-1", "І-2", "І-3", "І-3а", "ІІ-34", загальною площею 67,8 кв. м, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та розташоване на земельній ділянці територіальної громади міста Чернігова. Покупець зобов’язується прийняти об’єкт і сплатити ціну відповідно до умов, які визначені в цьому договорі, та пройти реєстрацію об’єкта у Чернігівському міжміському бюро технічної інвентаризації ( пункт 1.1 договору). Відповідно до пункту 1.2. договору право власності на об’єкт продажу виникає у покупця з моменту сплати повної вартості придбаного об’єкта. За умовами пункту 2.1. договору, покупець зобов’язаний внести за придбаний об’єкт грошові кошти у сумі 441018,60 грн., у тому числі ПДВ –73503,10 грн. протягом 30 (тридцяти) календарних днів з моменту нотаріального посвідчення договору. Термін оплати вартості об’єкта може бути продовжено ще на тридцять календарних днів за умови внесення покупцем не менш як 50% від вартості об’єкта з урахуванням ПДВ. Згідно з пунктами 2.2.-2.4. договору, розрахунки за придбаний об`єкт здійснюються покупцем шляхом безготівкового перерахування всієї суми зі свого рахунку на рахунок продавця. Розрахунки за об’єкт здійснюються таким чином: грошові кошти покупця з урахуванням ПДВ в сумі 441018,60 грн. перераховуються покупцем на рахунок продавця окремими платежами, а саме:351928,20 грн.;89090,40 грн. з призначенням платежу: компенсація за невід’ємні поліпшення. Кошти покупця у сумі 40092,60 грн., перераховані для участі в аукціоні на рахунок продавця, зараховуються покупцю у рахунок вартості об’єкта. Відповідно до пунктів 3.1.-3.2. договору, передача об’єкта здійснюється продавцем покупцю в 3-денний термін після сплати повної вартості придбаного об’єкта. Передача об’єкта продавцем і прийняття об’єкта покупцем посвідчуються актом приймання-передачі, який підписується сторонами. Пунктом 12.3. договору, сторони встановили, що у разі невиконання однією із сторін умов цього договору він може бути змінений або розірваний на вимогу другої сторони за рішенням суду або господарського суду. Відповідно до пункту 7.2. договору, у разі, якщо покупець протягом 60 (шістдесяти) днів з моменту нотаріального посвідчення цього договору не сплатить встановлену в договорі ціну, то він сплачує продавцю неустойку у розмірі 20 відсотків від ціни, за яку куплено цей об’єкт, а продавець має право порушувати питання про розірвання цього договору. Згідно з пунктом 7.3. договору, у разі, якщо покупець в установлений цим договором не прийняв об’єкту приватизації, продавець може порушити питання про розірвання цього договору та повернення майна в комунальну власність територіальної громади м.Чернігова і вимагати відшкодування збитків, понесених ним внаслідок розірвання цього договору (витрати продавця на підготовку об’єкта приватизації до продажу) за рішенням суду. Договір було посвідчено приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу ОСОБА_8 та зареєстровано в реєстрі за №2850.

В ході розгляду справи судами встановлено, що відповідач кошти за придбаний об’єкт за договором купівлі-продажу не перерахував.

Невиконання зазначених умов договору стало підставою для звернення першого заступника прокурора міста Чернігова до суду з позовом про розірвання договору купівлі-продажу нежитлових приміщень, а також стягнення неустойки та збитків, які поніс Фонд комунального майна Чернігівської міської ради на підготовку об’єкта приватизації до продажу.

Відповідно до частини 1 статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Згідно з частиною 1 статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Згідно зі статтею 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона передає або зобов’язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов’язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 525 Цивільного кодексу України унормовано, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 610 Кодексу про який йдеться, порушення зобов'язання - це його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання. Стаття 611 Цивільного кодексу України визначає правові наслідки порушення зобов'язання. За змістом зазначеної статті України правовим наслідком порушення зобов'язання, є зокрема розірвання договору, якщо це передбачено договором або законом, сплата неустойки, відшкодування збитків. Згідно з пунктом 1 статті 546 Цивільного кодексу виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Згідно з частиною 2 статті 651 Цивільного кодексу України, договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Спірний договір, укладений сторонами у справі, є особливим різновидом договору купівлі-продажу державного майна і правовідносини, що виникли між покупцем і продавцем, регулюються також положеннями Закону України "Про приватизацію державного майна" (2163-12) .

Відповідно до пункту 5 статті 27 Закону України "Про приватизацію державного майна" на вимогу однієї із сторін договір купівлі-продажу може бути розірвано або визнано недійсним за рішенням суду в разі невиконання іншою стороною зобов'язань, передбачених договором купівлі-продажу, у визначені строки.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідач не здійснив оплату куплених ним нежитлових приміщень, що є істотним порушенням умов договору. Зважаючи на викладене суди дійшли правомірного висновку, що позовні вимоги про розірвання договору купівлі-продажу спірних приміщень підлягають задоволенню. Також правомірними є вимоги про стягнення з відповідача неустойки та збитків, які поніс Фонд комунального майна Чернігівської міської ради на підготовку об’єкта приватизації до продажу, оскільки необхідність сплати неустойки, її розмір та відшкодування збитків, понесених позивачем внаслідок розірвання цього договору сторони передбачили в договорі купівлі-продажу.

Стосовно доводів відповідача, викладених в касаційній скарзі щодо стягнення з Фонду комунального майна Чернігівської міської ради компенсації за здійснені ним невід'ємні поліпшення приміщень в сумі 889090,40грн., Вищий господарський суд України зазначає, що суд апеляційної інстанції, переглядаючи спір в апеляційному провадженні, надавав цьому доводу належну правову оцінку. Як правомірно зазначив апеляційний господарський суд, відповідач мав право звернутися до суду із зустрічним позовом за захистом своїх порушених або оспорюваний прав і охоронюваних законом інтересів. Відповідач не скористався наданим йому процесуальним законодавством правом, проте він не позбавлений можливості реалізувати право на судовий захист шляхом звернення до суду з самостійним позовом.

Неспроможними є і інші доводи скаржника, викладені в касаційній скарзі, оскільки вони зводяться до переоцінки доказів у справі. Правова оцінка обставин та достовірності доказів є виключною прерогативою суду першої та апеляційної інстанцій. Відповідно до вимог статті 1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція, виходить з обставин, встановлених у даній справі судом апеляційної інстанції. Згідно з приписами частини 2 цієї норми до юрисдикції касаційної інстанції не відноситься повторна оцінка доказів та встановлення обставин, відхилених господарським судом при розгляді спору. Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши всі обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.