Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

в судовому засіданні взяли участь представники :

Рішенням Господарського суду міста Києва (суддя Станік С.Р.) від 15.12.2009 року у справі № 8/350-47/276 позов задоволено; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельник-Сервіс" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Архібуд" 197 850,80 грн. основного боргу, 58 840,28 грн. пені, 26 385,33 грн. штрафу, 2 275,00 грн. витрат по сплаті державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Архібуд" в доход Державного бюджету України 530,76 грн. недоплаченого державного мита.

Постановою Київського апеляційного господарського суду (головуючий суддя Пашкіна С.А., судді –Калантай Н.Ф., Синиця О.Ф.) від 09.06.2010 року у справі № 8/350-47/276 рішення Господарського суду м. Києва від 15.12.2009 року змінено; позов задоволено частково; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельник-Сервіс", а у випадку відсутності коштів з будь-якого іншого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Архібуд" 197 850,80 грн. основного боргу, 58 840,28 грн. пені, 2 566,92 грн. державного мита та 107,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу; в іншій частині позову відмовлено; стягнуто Товариства з обмеженою відповідальністю "Архібуд", а у випадку відсутності коштів з будь-якого іншого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельник-Сервіс" 1 283,45 грн. витрат по сплаті державного мита за подання апеляційної скарги.

В касаційній скарзі та додаткових поясненнях до неї, відповідач просить скасувати ухвалені по справі судові акти та припинити провадження по справі, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, а саме: ст.ст. 526, 601 ЦК України, ст. 203 ГК України, п.11 ч.1 ст. 80 ГПК України.

Відзиву на касаційну скаргу позивач не надіслав.

Заслухавши пояснення по касаційній скарзі представника відповідача, який підтримав викладені в ній доводи, заперечення проти доводів, викладених в касаційній скарзі, представника позивача, перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в постанові апеляційного господарського суду, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Предметом спору в даній справі є грошове зобов’язання відповідача, що виникло за підстав, передбачених статтею 11 Цивільного кодексу України –виконання підрядником (позивачем) будівельно-монтажних робіт з будівництва монолітного каркасу за договором №01/08/07 від 07.08.2007 року (надалі Договір), переданих генеральному підряднику (відповідачеві) за актами приймання-передачі.

Заперечуючи факт наявності заборгованості на момент звернення позивача з даним позовом до суду, відповідач посилався на вчинення ним одностороннього правочину шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог, якими є нараховані штрафні санкції за порушення позивачем взятих на себе зобов’язань за Договором.

Відхиляючи доводи відповідача про припинення зобов’язання шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог, суди вказали на те, що відповідні взаємовідносини сторін не підлягають судовому дослідженню в межах предмету даного позову, оскільки зустрічні вимоги не є безспірними.

Відповідно до 598 Цивільного кодексу України (435-15) зобов’язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом; статтею 601 Цивільного кодексу України передбачено припинення зобов’язання зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред’явлення вимоги, яке здійснюється за заявою однієї із сторін.

Боржника не може бути повторно примушено до виконання зобов’язання, яке припинено боржником належним чином, з огляду на відсутність відповідного предмету спору.

Спеціального порядку та форми здійснення відповідної заяви як одностороннього правочину не передбачено законодавством, за загальними правилами про правочини (наслідки недодержання його письмової форми) здійснення відповідної заяви про зарахування на адресу іншої сторони як односторонній правочин слід вважати зробленою та такою, що спричинила відповідні цивільно-правові наслідки, в момент усної заяви однієї з сторін на адресу іншої сторони, чи в момент вручення однією стороною іншій стороні повідомлення, що містить письмове волевиявлення на припинення зустрічних вимог зарахуванням. Моментом припинення зобов’язань сторін в такому разі є момент вчинення заяви про зарахування у визначеному порядку.

Всупереч викладеним вище нормам матеріального права, положенням статей 42, 43, 43, 84 Господарського процесуального кодексу України судами не надано оцінки матеріалам справи щодо наявності чи відсутності відповідного волевиявлення відповідача про вчинення одностороннього правочину про припинення зобов’язання зарахуванням та поінформованості позивача про вчинення відповідного правочину, а також доводам відповідача про відсутність предмету даного спору з огляду на припинення заявленого до стягнення зобов’язання до звернення позивача з даним позовом до суду. Колегія суддів не заперечує, що умовою, за наявності якої можливе припинення зобов’язання зарахуванням, є ясність вимог, коли між сторонами немає спору відносно характеру зобов’язання, його змісту, умов виконання тощо. Враховуючи, що позивач після отримання заяви відповідача про вчинення одностороннього правочину по зарахуванню зустрічних однорідних вимог звернувся з даним позовом до суду, з чого вбачається, що він протиставляє вимозі відповідача певні заперечення, суд в межах провадження у даній справі зобов’язаний встановити дійсність (характер, розмір, настання терміну сплати) вимог відповідача щодо яких останній вчинив правочин по зарахуванню однорідних вимог позивача.

Таким чином, обставини, що є істотними для правильного вирішення спору, господарськими судами не з’ясовано, у зв’язку з чим його висновок про задоволення позовних вимог є передчасним.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин; обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Оскаржувані судові рішення вказаним вимогам не відповідають з вище зазначених підстав.

З огляду на межі повноважень касаційної інстанції, визначені статтею 1117 Господарського процесуального кодексу України, ухвалені судові акти підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи господарському суду слід врахувати вищенаведене, та вирішити спір у відповідності до вимог чинного законодавства.

Керуючись ст.ст.1115, 1117, 1118, п.3 ч.1 ст.1119, ч.1 ст.11110, ст.11111 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Вищий господарський суд України, -

Касаційну скаргу ТОВ "Будівельник-Сервіс" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 09.06.2010 року у справі № 8/350-47/276 задовольнити частково.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 09.06.2010 року та рішення Господарського суду міста Києва від 15.12.2009 року у справі № 8/350-47/276 –скасувати.

Справу № 8/350-47/276 направити на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.