Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

розглянувши у відкритому судовому засіданні

за участю представників

Військовий прокурор Сімферопольського гарнізону звернувшись у суд в інтересах держави в особі Державного підприємства Міністерства оборони України "Кримвійськбуд" з даним позовом до Головного квартирно-експлуатаційного управління збройних сил України та Міністерства оборони України, просив стягнути з відповідача-1 на користь позивача заподіяну матеріальну шкоду у сумі 639 586, 80 грн.

В обґрунтування заявлених позовних вимог прокурор зазначив, що Державним підприємством Міністерства оборони України "Кримвійськбуд" в межах дії Договору № 303/3/12/53-07 від 18.04.2007р. та на виконання письмових звернень з боку Головного квартирно-експлуатаційного управління збройних сил України та експлуатуючих організацій було здійснено будівельні роботи по об’єктах "Капітальний ремонт військової будівлі № 5/17 смт. Новоозерне" та "Капітальний ремонт зовнішніх інженерних мереж військового містечка № 5 до будівлі № 5/17", які відповідачами не оплачені.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 09.12.2009р. (суддя Хрипун О.О.) позов задоволено частково. Постановлено стягнути з Міністерства оборони України на користь Державного підприємства Міністерства оборони України "Кримвійськбуд" 623 960 грн. боргу, стягнути з Міністерства оборони України до Державного бюджету України 6 239, 60 грн. державного мита та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В іншій частині позову відмовити.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 11.05.2010р. (колегія суддів у складі: головуючого –судді Кондес Л.О., суддів Коршун Н.М., Нєсвєтової Н.М.) вказане рішення суду залишено без змін. Також постановлено резолютивну частину рішення викласти у наступній редакції: "Позовні вимоги задовольнити частково. Стягнути з Міністерства оборони України на користь Державного підприємства Міністерства оборони України "Кримвійськбуд" 623 960 грн. боргу; стягнути з Міністерства оборони України до Державного бюджету України 6 239, 60 грн. державного мита та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В іншій частині позову відмовити. Видати наказ після набрання рішенням законної сили. По відношенню до відповідача - 1 (Головного квартирно-експлуатаційного управління Збройних сил України) –в позові відмовити".

У касаційній скарзі відповівдач-2 просить вказані судові рішення скасувати та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити у повному обсязі, посилаючись на порушення господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального права.

Відзиву на касаційну скаргу не надійшло.

Переглянувши у касаційному порядку судові рішення, колегія суддів Вищого господарського суду України, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Місцевий господарський суд, з яким погодився суд апеляційної інстанції, частково задовольняючи позов виходив з того, що в силу приписів Цивільного кодексу України (435-15) , положень п.п. 3.1, 3.4, 6.1.2 Договору №303/3/12/53-07 підряду на виконання капітального ремонту від 18.04.2007р., укладеного між Міністерством оборони України, в особі начальника Головного квартирно-експлуатаційного управління Збройних Сил України генерала-майора Мовчана С.С. (замовник) та Державним підприємством Міністерства оборони України, в особі генерального директора Казановського М.Ю. (підрядник), (далі - Договір), а також згідно з Титульним списком на капітальний ремонт військових об’єктів частин центрального підпорядкування на 2009 рік за КПВ 2101140/8 "Комплектування збройних Сил України військовослужбовцями за контрактом", затвердженим начальником Генерального штабу –головнокомандувачем Збройних Сил України від 16.03.2009, обґрунтованими є вимоги про стягнення 623 960 грн., оскільки згідно з п. 11 Договору платником за виконані роботи по останньому є Міністерство оборони України, тому заборгованість стягується з відповідача-2.

Про те з такими висновками не можна погодитись виходячи з наступного.

Із встановлених судами обставин справи вбачається, що позов прокурором було заявлено про стягнення на користь позивача заподіяної матеріальної шкоди у сумі 639 586, 80 грн., між тим, вирішуючи спір місцевий господарський суд, з яким погодився суд апеляційної інстанції, стягнув на користь позивача заборгованість по договору.

Разом з тим, Главою 51 Цивільного кодексу України (435-15) , визначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ч.1 п.3, п.4).

Із встановлених судами обставин справи вбачається, що фінансування робіт за Договором здійснюється відповідно до програми Державного бюджету України КПКВ 2101140/8 "Комплектування Збройних Сил України військовослужбовцями за контрактом", гідно з планом фінансування, затвердженим начальником Генерального штабу –Головнокомандувачем Збройних Сил України (п. 3.1 Договору).

Грошові кошти на оплату робіт по об’єктах "Капітальний ремонт військової будівлі № 5/17 смт. Новоозерне" та "Капітальний ремонт зовнішніх інженерних мереж військового містечка № 5 до будівлі № 5/17" були передбачені Титульним списком на капітальний ремонт військових об’єктів частин центрального підпорядкування на 2009 рік за КПВ 2101140/8 "Комплектування збройних Сил України військовослужбовцями за контрактом", який затверджений начальником Генерального штабу –головнокомандувачем Збройних Сил України від 16.03.2009р. на загальну суму 623, 96 тис. грн.

Судами також встановлено, що згідно з п. 6.1.2 Договору Замовник зобов’язаний прийняти від Підрядника виконані роботи і провести з ним розрахунки в порядку, передбаченому п. 3 цього Договору. Виконані роботи приймаються за актом здачі-прийому робіт (п.3.4 Договору).

Відповідно до приписів статті 84 частини 1 пункту 4 Господарського процесуального кодексу України резолютивна частина має містити висновок про задоволення позову або про відмову в позові повністю чи частково по кожній з заявлених вимог.

Із встановлених судами обставин справи вбачається, що спір у даній справі виник у з зв’язку із невиконанням договірних зобов’язань.

Між тим, із судових рішень не вбачається що прокурор чи позивач змінював підставу або предмет позову у порядку, визначеному статтею 22 Господарського процесуального кодексу України.

Відтак, у місцевого господарського суду не було правових підстав задовольняти позов про стягнення матеріальної шкоди, а стягувати при цьому заборгованість.

Разом з тим, із встановлених судами обставин справи не вбачається, що замовник, або його уповноважений представник прийняв роботи у підрядника на спірну суму коштів у порядку, визначеному умовами п.3.4 Договору.

Таким чином посилання судів на те, що факт виконання робіт може підтверджуватись підрядником, не ґрунтується на встановлених цими судами обставинах справи.

Відповідно до приписів статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Згідно частини першої статті 47 Господарського процесуального кодексу України судове рішення приймається суддею за результатами обговорення усіх обставин справи. Частина перша статті 43 названого Кодексу містить вимоги щодо всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності.

З урахуванням наведених норм права місцевий господарський суд дійшов незаконного та передчасного висновку щодо наявності правових підстав для задоволення позову, а суд апеляційної інстанції вказаних порушень норм матеріального та процесуального права не усунув, а відтак, з урахуванням вимог статей 1115, 1117 Господарського процесуального кодексу України, судові рішення підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд.

При новому розгляді справи суду необхідно всебічно та повно з’ясувати обставини справи в їх сукупності та вирішити спір відповідно до закону.

Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9 п.3, 111-10 ч.1, 111-11, 111-12 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Вищий господарський суд України, -

Касаційну скаргу Міністерства оборони України задовольнити частково.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 11.05.2010р. та рішення Господарського суду міста Києва від 09.12.2009р. у справі №32/542 скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.