Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

за участю представників сторін:

розглянувши у відкритому судовому засіданні

Публічне акціонерне товариство (надалі ПАТ) "МЕГАБАНК" звернулось до господарського суду Харківської області з заявою, в якій просило господарський суд видати виконавчий документ за рішенням третейського суду при Асоціації "Слобожанська Перспектива" у третейській справі №2/307/1-2009 за позовом ПАТ "МЕГАБАНК" до Товариства з обмеженою відповідальністю (надалі ТОВ) "Праця Стольне" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Березнянське заводоуправління" про звернення стягнення на предмет застави та стягнення 9 219 376,65 грн. заборгованості.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 24.03.2010 року (судді: Тихий П.В., Присяжнюк О.О., Жельне С.Ч.) вищезазначена заява ПАТ "МЕГАБАНК" задоволена частково, на виконання пунктів 1, 2, 3, 6, 7, 8, 12-16 вказаного рішення третейського суду виданий відповідний наказ.

Не погоджуючись з винесеною у справі ухвалою, ТОВ "Праця Стольне" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій посилаючись на неправильне застосування судом попередньої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, зокрема ст. ст. 6, 11, 33, 35, 56 Закону України "Про третейські суди", просить її скасувати та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні заяви ПАТ "МЕГАБАНК" про видачу виконавчого документа.

У відзиві на касаційну скаргу ПАТ "МЕГАБАНК" просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу –без зміни, як таку, що відповідає обставинам справи та чинному законодавству.

Заслухавши присутніх в судовому засіданні представників ПАТ "МЕГАБАНК" та ТОВ "Праця Стольне", розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія Вищого господарського суду вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних відносин.

Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими у судовому засіданні.

Мотивувальна частина рішення повинна містити встановлені судом обставини, які мають значення для справи, їх юридичну оцінку, а також оцінку всіх доказів, посилання на закон та інші нормативні акти матеріального права, на підставі яких визначено права й обов’язки сторін у спірних правовідносинах.

Проте, при постановленні оскарженого судового акта у даній справі господарським судом не дотримані вимоги процесуального законодавства, що призвело до прийняття необґрунтованої ухвали з огляду на таке.

Порядок видачі виконавчого документа регулюється положеннями ст. 56 Закону України "Про третейські суди", відповідно до яких:

Заява про видачу виконавчого документа може бути подана до компетентного суду протягом трьох років з дня прийняття рішення третейським судом. Така заява підлягає розгляду компетентним судом протягом 15 днів з дня її надходження до суду. Про час та місце розгляду заяви повідомляються сторони, проте неявка сторін чи однієї із сторін не є перешкодою для судового розгляду заяви.

При розгляді заяви про видачу виконавчого документа компетентний суд повинен витребувати справу з постійно діючого третейського суду, в якому зберігається справа, яка має бути направлена до компетентного суду протягом п'яти днів від дня надходження вимоги. У такому випадку строк вирішення заяви про видачу виконавчого документа продовжується до одного місяця.

Після розгляду компетентним судом заяви про видачу виконавчого документа справа підлягає поверненню до постійно діючого третейського суду.

Компетентний суд відмовляє в задоволенні заяви про видачу виконавчого документа, якщо:

1) на день прийняття рішення за заявою про видачу виконавчого документа рішення третейського суду скасовано компетентним судом;

2) справа, по якій прийнято рішення третейського суду, не підвідомча третейському суду відповідно до закону;

3) пропущено встановлений цією статтею строк для звернення за видачею виконавчого документа, а причини його пропуску не визнані судом поважними;

4) рішення третейського суду прийнято у спорі, не передбаченому третейською угодою, або цим рішенням вирішені питання, які виходять за межі третейської угоди. Якщо рішенням третейського суду вирішені питання, які виходять за межі третейської угоди, то скасовано може бути лише ту частину рішення, що стосується питань, які виходять за межі третейської угоди;

5) третейська угода визнана недійсною компетентним судом;

6) склад третейського суду, яким прийнято рішення, не відповідав вимогам статей 16 - 19 цього Закону;

7) рішення третейського суду містить способи захисту прав та охоронюваних інтересів, які не передбачені законами України;

8) постійно діючий третейський суд не надав на вимогу компетентного суду відповідну справу;

9) третейський суд вирішив питання про права і обов'язки осіб, які не брали участь у справі;

З матеріалів справи вбачається, що предметом спору у третейській справі є стягнення заборгованості за кредитними договорами, укладеними між ПАТ "МЕГАБАНК" як Кредитодавцем та ТОВ "Праця Стольне" як Позичальником.

Додатковими угодами до кредитних угод сторони погодили третейське застереження ( а. с. 53, 91, 103 т.1), зі змісту якого вбачається, що всі спори, які виникають між сторонами за кредитними договорами, розглядаються третейським судом при Асоціації "Слобожанська Перспектива". В забезпечення виконання зобов'язань за кредитними угодами названими сторонами укладенні договори застави рухомого майна. Також, у забезпечення виконання зобов'язань за однією з цих кредитних угод, ПАТ "МЕГАБАНК" та ТОВ "Березнянське заводоуправління" 31.10.2007 р. укладено договір застави рухомого майна.

З рішення третейського суду у третейській справі №2/307/1-2009 вбачається, що судом вирішено спір про стягнення заборгованості за вищезазначеними кредитними договорами та поряд з цим названим рішенням третейського суду звернуто стягнення на предмети застави за договорами застави, шляхом укладення ПАТ "МЕГАБАНК" щодо предметів застави договорів з іншою особою покупцем від імені ТОВ "Праця Стольне" та від імені Товариства з обмеженою відповідальністю "Березнянське заводоуправління".

Місцевий господарський суд, вирішуючи питання про видання наказу на підставі рішення третейського суду не у повній мірі виконав вимоги названого законодавства.

Зокрема, суд прийшов до висновку про неможливість видання наказу на виконання пунктів 4, 5, 9-11 рішення третейського суду оскільки ця частина рішення третейського суду стосується питань, які не були предметом третейської угоди сторін, і відмовив у виданні наказу на виконання цієї частини рішення третейського суду. Разом з тим, судом не у повній мірі виконанні вищеназвані вимоги Закону України "Про третейські суди" (1701-15) і не вирішено питання щодо скасування рішення третейського суду у цій частині, що позбавить сторони звернення до суду за вирішенням спору у цій частині в силу п.2 ст. 62 Господарського процесуального кодексу України.

Незважаючи на те, що при розгляді справи у господарському суді відповідач ТОВ "Праця Стольне" наголошував на тому, що фактично він не був залучений третейським судом до участі у справі, оскільки не повідомлявся про час та місце розгляду справи і не міг подати свої заперечення, а зазначення третейським судом його у якості відповідача носить лише формальний характер, господарський суд залишив ці заперечення поза увагою, не навів у оскаржуваній ухвалі ніяких доводів на їх спростування чи підтвердження.

Згідно зі ст. 1117 ГПК України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази. Тому касаційна інстанція вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, оскаржувана ухвала скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

При новому розгляді справи слід врахувати наведене і вирішити спір відповідно до закону.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119 –11113 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Вищий господарський суд України, -

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Праця Стольне" задовольнити частково.

Ухвалу господарського суду Харківської області від 24.03.2010 р. у справі №29/60-10 скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.