Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

розглянувши у відкритому судовому засіданні

за участю представників

Звернувшись у суд з даним позовом позивач, з урахуванням заяв про збільшення позовних вимог, просив стягнути з Державного територіально-галузевого об'єднання "Львівська залізниця" на користь Відкритого акціонерного товариства "Закарпатінтерпорт" 67 042, 40 грн. безпідставно стягнутих у січні-червні 2006р. коштів за послуги, пов'язані з перевезенням вантажів транзитом через територію України, обґрунтовуючи позов тим, перераховані ним в рахунок оплати послуг, пов’язаних із перевезенням, кошти відповідач безпідставно стягнув в рахунок оплати податку на додану вартість (далі ПДВ).

Рішенням Господарського суду Львівської області від 23.06.2009р. (суддя Деркач Ю.Б.), залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 23.03.2010р. (колегія суддів у складі: головуючого –судді Скрипчук О.С., суддів Мирутенка О.Л., Процика Т.С.) позов задоволено повністю.

У касаційній скарзі відповідач просить вказані судові рішення скасувати і прийняти нове, яким відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення апеляційним господарським судом норм матеріального і процесуального права.

У відзиві на касаційну скаргу позивач просить судові рішення залишити без змін, а касаційну скаргу без задоволення, посилаючись на те, що судами повно та всебічно з’ясовано всі обставини справи, правильно застосовано норми матеріального та процесуального права.

Треті особи не використали наданого законом права на участь своїх представників у судовому засіданні.

Переглянувши у касаційному порядку судові рішення, колегія суддів Вищого господарського суду України, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Із встановлених судами обставин справи вбачається, що між сторонами укладено договір №148/12 від 20.05.2005 р. про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані залізницею послуги, згідно з якими відповідач відкрив особовий рахунок №7558706 в Технологічному підрозділі по обробці перевізних документів (ТехПД) для обліку надходження і списання коштів за надані ним послуги, а також надавав послуги за вільними (договірними) тарифами. Також між сторонами було укладено договір №12 від 01.02.2001 р. на експедицію залізничної під'їзної колії по ст. Мукачево та договір №394 від 25.12.2002 р. про подачу та забирання вагонів по ст. Чоп, розрахунки за які також здійснювалися в порядку, передбаченому договором №148/12 від 20.05.2005р. та Договір про розмежування відповідальності сторін за незбереження вантажів №940 від 25.07.2003р.

Відносини сторін регулювалися і Угодою про партнерство в галузі перевантаження, експедирування і виконання додаткових послуг при перевезенні експортно-імпортних та транзитних вантажів на західних залізничних кордонах України від 01.07.1997р., укладеною позивачем з вищестоящою щодо відповідача організацією –ДАЗТУ "Укрзалізниця" та Договором по наданню послуг по навантажувально-розвантажувальним роботам при перевезенні експортно-імпортних і транзитних вантажів по залізницям України та країн СНД №05/03 від 12.03.2003р.

Позивач здійснював у періоді, що розглядається, діяльність по перевалці (перевантаженню вантажів з вагонів стандарту колії 1435 мм у вагони стандарту колії 1520 мм), а також митному декларуванню вантажів, що слідували як у прямому (вагон-вагон), так і у змішаному (автомобіль-вагон з перевантаженням з автомобільного виду транспорту на залізничний вид транспорту) сполученні.

При цьому, розрахунки за всі види послуг, як пов’язані з перевезенням вантажів транзитом через територію України, так і пов’язані з перевезенням імпортних вантажів, а також за інші види послуг відповідача, проводилися по попередній оплаті через ТехПД Львівської залізниці.

Дійшовши до висновку що відповідач безпідставно відносив перераховані ним у якості попередньої оплати кошти до ПДВ, позивач і звернувсь у суд з даним позовом.

Задовольняючи позов місцевий господарський суд, з яким погодився суд апеляційної інстанції своє рішення мотивував тим, що віднесені до складу ПДВ кошти, які були перераховані позивачем відповідачу, підлягають поверненню у порядку, визначеному статтею 1212 Цивільного кодексу України.

Між тим, з такими висновками погодитись не можна виходячи з наступного.

Відповідно до приписів статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала (ч.1). Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події (ч.2).

Таким чином поверненню підлягає майно, яке особою набуте без достатньої правової підстави.

Між тим, із встановлених судами обставин справи вбачається, що спірні суми позивач перераховував відповідачу у якості попередньої оплати послуг відповідача і підстава, для якої вони були перераховані, не відпала.

Та обставина, що відповідач розпорядився спірною сумою коштів, віднісши їх до складу ПДВ, не змінює характер правовідносин сторін і не припиняє їх, а відтак не є передбаченою наведеною нормою права підставою для повернення цих коштів за статтею 1212 Цивільного кодексу України, а відтак позов, з підстав викладених у ньому, задоволенню не підлягав.

Оскільки судами повно й всебічно встановлені фактичні обставини справи, але неправильно застосовані норми матеріального права, прийняті судові рішення підлягають скасуванню з ухваленням нового рішення.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 п. 2, 11110 ч.1, 11111 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Вищий господарський суд України, -

Касаційну скаргу Державного територіально-галузевого об'єднання "Львівська залізниця" задовольнити.

Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 23.03.2010р. та рішення Господарського суду Львівської області від 23.06.2009р. скасувати повністю і прийняти нове рішення.

У позові Відкритому акціонерному товариству "Закарпатінтерпорт" до Державного територіально-галузевого об'єднання "Львівська залізниця" про стягнення коштів –відмовити.