Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Розпорядженням Заступника Голови Вищого господарського суду України О. Шульги від 06.09.2010р. №02.02-10/422 у зв’язку з відпусткою судді Самусенко С.С., утворено колегію суддів у складі: головуючий суддя Дунаєвська Н.Г., судді –Мележик Н.І., Владимиренко С.В., для перегляду в касаційному порядку даної справи.

За участю представників:

- позивача: Богач А.А., дов. №54 від 07.09.2010р.;

- відповідача: не з'явилися.

У вересні 2009р. Товариство з обмеженою відповідальністю "Торгівельно-будівельний сервіс "Пріорітет" звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "ТАУР" про стягнення боргу на суму 28246,5грн. та судових витрат.

Рішенням господарського суду міста Києва від 21.01.2010р. у справі №26/363 (суддя Пінчук В.І.) позов задоволено. Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "ТАУР" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельно-будівельний сервіс "Пріорітет" 28246,5грн., 282,47грн. державного мита та 312,5грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 14.04.2010р. у справі №26/363 (колегія суддів у складі головуючого судді Григоровича О.М., суддів Гольцової Л.А., Рябухи В.І.) рішення господарського суду міста Києва від 21.01.2010р. у справі №26/363 залишено без змін, а апеляційну скаргу – без задоволення.

Не погодившись з прийнятими у справі судовими актами, відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 14.04.2010р. та рішення господарського суду міста Києва від 21.01.2010р. у справі №26/363, прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Позивач надіслав відзив на касаційну скаргу, в якому просить оскаржені судові акти залишити без змін, а касаційну скаргу –без задоволення.

Розглянувши матеріали справи, касаційну скаргу, відзив на неї, заслухавши суддю-доповідача, представника позивача, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як з’ясовано попередніми судовими інстанціями з видаткових накладних, довіреностей та товарно-транспортних накладних, позивач протягом липня –серпня 2008 р. поставив відповідачу товар (бетонні суміші та цементно–вапняні розчини) на загальну суму 223237,55грн.

Водночас пославшись на приписи п.1 ч.2 ст. 11, частин 1, 2 ст. 509, ст. 655, частин 1, 2 ст. 692 Цивільного кодексу України, ч.1 ст. 181 Господарського кодексу України, місцевий господарський суд, з яким погодився суд апеляційної інстанції, вірно встановив, що відповідач в порушення вимог ст.ст. 655, 692 Цивільного кодексу України розрахувався з позивачем за отриманий товар частково на загальну суму 166740,49грн., що підтверджується платіжними дорученнями від 15.07.2008р. №2498 на суму 2000грн., від 15.07.2008р. №2499 на суму 17420грн., від 15.07.2008р. №2497 на суму 77350грн., від 24.07.2008р. №2624 на суму 41524грн., від 11.09.2008р. №3045 на суму 28446,49грн.

При цьому, апеляційним господарським судом зазначено, що з урахуванням того, що відповідач раніше здійснив попередню оплату за продукцію на суму 28250,56грн., то загальна сума заборгованості за поставлену продукцію складає 28246,5грн.

Поряд з цим, попередніми судовими інстанціями встановлено, що 19.05.2009р. з метою досудового врегулювання спору позивач направив відповідачу претензію б/н з вимогою погасити заборгованість за поставлену продукцію на суму 28246,5грн., але відповідач відповідь на зазначену претензію позивачу не направив і борг не сплатив.

Врахував вищевикладене, пославшись на приписи ст. 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, місцевий господарський суд дійшов вірного висновку про стягнення з відповідача боргу на суму 28246,5грн., з чим правильно погодився суд апеляційної інстанції, залишаючи без змін прийняте у даній справі рішення суду.

У відповідності до ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України перегляд у касаційному порядку судового рішення здійснюється касаційною інстанцією на підставі встановлених фактичних обставин справи, зі здійсненням перевірки застосування попередніми судовими інстанціями норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Наведені скаржником доводи в касаційній скарзі зводяться до переоцінки встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи, що не входить до компетенції суду касаційної інстанції у відповідності до положень ст.ст. 1115, 1117 Господарського процесуального кодексу України, натомість обґрунтованих доводів про порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального та/або матеріального права скаржником суду касаційної інстанції не наведено.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що прийняті у даній справі постанова апеляційного господарського суду та рішення місцевого господарського суду відповідають нормам матеріального та процесуального права, доводи касаційної скарги не спростовують правильних висновків судів попередніх інстанцій, у зв'язку з чим відсутні підстави для скасування оскаржених судових актів.

Керуючись ст.ст.1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Вищий господарський суд України

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "ТАУР" залишити без задоволення, постанову Київського апеляційного господарського суду від 14.04.2010р. та рішення господарського суду міста Києва від 21.01.2010р. у справі №26/363 - без змін.