Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

розглянувши у відкритому судовому засіданні

за участю представників

Акціонерне товариство закритого типу "Страхова компанія "Азов" звернувшись у суд з даним позовом, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, просило стягнути із Закритого акціонерного товариства "Страховий дім "Європейський світ" частину страхових відшкодувань по шести страховим випадкам за Договором про загальні умови факультативного перестрахування у загальному розмірі 26 132, 90 грн., в тому числі 24 091, 40 грн. несплачених часток страхових відшкодувань, 604, 47 грн. пені, 934, 55 грн. інфляційних та 499, 48 грн. 3% річних, обґрунтовуючи його тим, що відповідач свої обов’язки за договором не виконав, не сплатив позивачу долі у страхових відшкодуваннях по страховим випадкам із престрахованими автомобілями ЗАЗ TF699 Lanos д.н.з. АН 9530 ЕВ, ЗАЗ TF699 Lanos д.н.з. АН 9533 ЕВ, ЗАЗ DAEWOO, д.н.з. АН 8936 ВХ, ЗАЗ DAEWOO, д.н.з. АН 8937 ВХ, Toyota Echo, д.н.з. АІ 1685 СВ.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 04.02.2010р. (суддя Морозов С.М.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 18.05.2010р. (колегія суддів у складі: головуючого – судді Рєпіної Л.О., суддів Дикунської С.Я., Євграфової Є.П.), позов задоволено частково, постановлено стягнути з Закритого акціонерного товариства "Страховий дім "Європейський світ" на користь Акціонерного товариства закритого типу "Страхова компанія "Азов" 25 846, 13 грн. та судові витрати у сумі 526, 21 грн. В іншій частині позову відмовлено.

У касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 18.05.2010р. в повному обсязі, а рішення Господарського суду міста Києва від 04.02.2010р. скасувати в частині стягнення з Закритого акціонерного товариства "Страховий дім "Європейський світ" 25 846, 13 грн. страхового відшкодування з урахуванням штрафних санкцій та судових витрат у сумі 526, 21 грн., та постановити нове, яким відмовити Акціонерному товариству закритого типу "Страхова компанія "Азов" у позовних вимогах, посилаючись на порушення господарським судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права.

У відзиві на касаційну скаргу позивач просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін, посилаючись на відсутність правових підстав для їх скасування.

Відповідач не використав наданого законом права на участь свого представника у судовому засіданні.

Переглянувши у касаційному порядку судові рішення, колегія суддів Вищого господарського суду України, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено господарським судами попередніх інстанцій, 26.03.2008 р. між сторонами укладено Договір про загальні умови факультативного перестрахування (ретроцесії) №13750/30 (далі –Договір), предметом якого є угода про порядок і умови співпраці в галузі факультативного перестрахування (ретроцесії) ризиків, який є основним документом, що регулює та визначає принципи взаємодії сторін у сфері факультативного перестрахування (ретроцесії), права і обов’язки сторін при укладенні та виконанні договорів факультативного перестрахування, взаємну відповідальність сторін, порядок врегулювання збитків і вирішення спірних питань. Перестрахуванням (цесією) є страхування страховиком у перестраховика на визначених договором перестрахування умовах, ризику виконання частини своїх обов’язків перед страхувальником при настанні страхового випадку (п. 1.4 Договору).

У відповідності до п. 2.3 Договору пропозиція конкретного ризику у перестрахування здійснюється шляхом направлення перестраховику договору перестрахування, що містить умови прийому-передачі частини відповідальності, порядок взаєморозрахунків, порядок надання інформації сторонами, якщо умови і порядок відрізняються від положень цього Договору. Якщо перестраховик згоден з умовами, викладеними у договорі перестрахування, він підписує такий документ, завіряє круглою печаткою та направляє Перестрахувальнику (п. 2.5 Договору). 08.07.2008 р. між позивачем та ФОП Караберовим О.В. укладено договір страхування наземного транспорту № 15039/А, за умовами якого застраховано транспортні засоби ЗАЗ TF699 Lanos, державний номерний знак АН 9530 ЕВ та ЗАЗ TF699 Lanos, державний номерний знак АН 9533 ЕВ. 08.07.2008 р. між позивачем та відповідачем укладено договір перестрахування № 15061/30 (далі Договір перестрахування № 15061/30), за умовами якого позивач передав у перестрахування частину (50%) ризику, прийнятого на страхування на підставі Договору страхування № 15039/А від 08.07.2008 р.

01.12.2008 р. сталася дорожньо-транспортна пригода за участю застрахованого транспортного засобу - TF699 Lanos, державний номерний знак АН 9530 ЕВ, в результаті якої останній отримав механічні ушкодження. Обставини скоєння ДТП підтверджуються Довідкою Відділу ДАІ Маріупольського УМВС України в Донецькій області № 1776 від 16.12.2008 р., згідно якого ДТП відбулось за участю автомобілів ЗАЗ TF699 Lanos, державний номерний знак АН 9530 ЕВ під керуванням Нечипуренка О.Д. та ВАЗ-21099, державний номерний знак АН 0602 ВХ під керуванням Зайцева В.С. й виникла в результаті порушення Зайцевим В.С. Правил дорожнього руху. В матеріалах справи міститься довіреність від 24.10.2008 р., за якою Карабєров О.В. уповноважив Нечипуренка О.Д. керувати належним йому транспортним засобом - ЗАЗ TF699 Lanos, державний номерний знак АН 9530 ЕВ до 24.10.2009 р.

На підставі страхового акту № ИС-09-24 від 10.02.2009 р. позивач платіжним дорученням № 169 від 10.02.2009 р. виплатив страхувальнику страхове відшкодування на суму 3 188, 42 грн.

04.02.2009 р. позивач листом № СКА-1840-08 повідомив відповідача про настання страхового випадку та 12.05.2009 р. направив листа про виплату частки страхового відшкодування з комплектом документів, яким визначено розмір відповідальності відповідача –1 810,71 грн. Факт отримання відповідачем документів підтверджується його листом № 588/09 від 05.06.2009 р.

14.03.2009 р. сталася дорожньо-транспортна пригода за участю застрахованого транспортного засобу –TF699 Lanos, державний номерний знак АН 9533 ЕВ, в результаті якої останній отримав механічні ушкодження. Обставини скоєння ДТП підтверджуються Довідкою Відділу ДАІ Маріупольського УМВС України в Донецькій області №452 від 03.04.2008р., згідно якої під час ДТП 14.03.2009 р. автомобілем ЗАЗ TF699 Lanos, державний номерний знак АН 9533 ЕВ керував Бондарчук В.С. В матеріалах справи міститься довіреність від 30.01.2009 р., за якою Карабєров О.В. уповноважив Бондарчука В.С. керувати належним йому транспортним засобом –ЗАЗ TF699 Lanos, державний номерний знак АН 9533 ЕВ до 30.01.2010р.

На підставі страхового акту № ИС-09-62 від 28.04.2009р. позивач платіжним дорученням №717 від 07.05.2009р. виплатив страхувальнику страхове відшкодування в сумі 14 014, 41 грн.

17.03.2009 р. позивач листом № СКА-557-09 повідомив відповідача про настання страхового випадку, та 21.05.2009р. направив листа щодо виплати частки страхового відшкодування з комплектом документів, яким визначено розмір відповідальності відповідача –7 207, 21 грн. Факт отримання відповідачем документів підтверджується його листом № 588/09 від 05.06.2009 р. Таким чином, станом на 01.06.2009 р. наявне прострочення відповідача в долі страхового відшкодування за Договором перестрахування № 15061/30.

02.04.2008 р. між позивачем та Сальниковою О.А. укладено договір страхування наземного транспорту № 13841/А, за умовами якого застраховано транспортні засоби ЗАЗ DAEWOO, державний номерний знак АН 8936 ВХ та ЗАЗ DAEWOO, державний номерний знак АН 8937 ВХ.

07.04.2008 р. між позивачем та відповідачем укладено договір перестрахування № 13850/30 (далі договір перестрахування № 13850/30), за умовами якого позивач передав у перестрахування частину (50%) ризику, прийнятого на страхування відповідно до Договору страхування №13841/А.

16.11.2008 р. сталася дорожньо-транспортна пригода за участю застрахованого транспортного засобу –ЗАЗ DAEWOO, державний номерний знак АН 8936 ВХ, в результаті якої останній отримав механічні ушкодження. На підставі страхового акту № ИС-08-164 від 28.11.2008 р. позивач платіжним дорученням № 1438 від 28.11.2008 р. перерахував страхувальнику страхове відшкодування на загальну суму 12 063,97 грн. 21.10.2008 р. позивач листом № СКА-1456-08 повідомив відповідача про настання страхового випадку та 29.05.2009 р. направив листа щодо виплати частки страхового відшкодування з комплектом документів,яким визначено розмір відповідальності відповідача –6 248, 49 грн. Згаданий лист отримано відповідачем 01.06.2009 р., що підтверджується відміткою про отримання на повідомленні про вручення поштового відправлення.

29.12.2008 р. сталася дорожньо-транспортна пригода за участю застрахованого транспортного засобу –ЗАЗ DAEWOO, державний номерний знак АН 8937 ВХ, в результаті якої останній отримав механічні ушкодження. Обставини скоєння ДТП підтверджуються Довідкою Відділу ДАІ Маріупольського УМВС України в Донецькій області № 79 від 16.01.2009 р., згідно якої ДТП відбулось за участю автомобілів ЗАЗ DAEWOO, державний номерний знак АН 8937 ВХ під керуванням Павлова О.О. та ВАЗ державний номерний знак 47118 ЕН під керуванням Лисогурського О.А. й виникла в результаті порушення останнім Правил дорожнього руху. В матеріалах справи міститься довіреність від 31.10.2008 р., за якою Сальникова О.А. уповноважила Павлова О.О. керувати належним їй ЗАЗ DAEWOO, державний номерний знак АН 8937 ВХ до 31.10.2009 р. На підставі страхового акту № ИС-09-19 від 30.01.2009 р. позивач платіжним дорученням № 106 від 30.01.2009 р. виплатив страхувальнику страхове відшкодування в сумі 8 993,57 грн.

05.01.2009 р. позивач листом повідомив відповідача про настання страхового випадку та 29.05.2009 р. направив листа щодо виплати частки страхового відшкодування з комплектом документів, яким визначено розмір відповідальності відповідача –4 738, 29 грн. Згаданий лист отримано відповідачем 01.06.2009 р., що підтверджується відміткою про отримання на повідомленні про вручення поштового відправлення та самим відповідачем в листі № 592/09 від 09.06.2009 р. Станом на 12.06.2009 р. відповідачем не виплачено долю страхового відшкодування за Договором перестрахування № 13850/30 в розмірі 6 248, 49 грн. та 4 738, 29 грн..

25.07.2008 р. між позивачем та Турченковою Т.І. укладено договір страхування наземного транспорту № 15153/А, за умовами якого застраховано транспортний засіб TOYOTA ECHO, державний номерний знак 26533 ЕН.

02.02.2009 р. між позивачем та Турченковою Т.І. укладено Додаткову угоду № 1 до Договору страхування наземного транспорту № 15153/А, за якою розділ "Предмет страхування" викладено в новій редакції: змінено державний реєстраційний номер транспортного засобу TOYOTA ECHO на АІ 1685 СВ та вигодонабувачем визначено власника автомобіля (страхувальника) Турченкову Т.І.

05.08.2008 р. між позивачем та відповідачем укладено договір перестрахування № 15295/30 (далі договір перестрахування № 15295/30), за умовами якого, позивач передав у перестрахування частину (50%) ризику, прийнятого на страхування згідно Договору страхування № 15153/А. 02.02.2009 р. між позивачем та відповідачем укладено Додаткову угоду 31 до договору перестрахування № 15295/30, якою визначено державний реєстраційний номер транспортного засобу TOYOTA ECHO на АІ 1685 СВ.

30.01.2009 р. сталася дорожньо-транспортна пригода за участю застрахованого транспортного засобу –TOYOTA ECHO, державний номерний знак АІ 1685 СВ, в результаті якої останній отримав механічні ушкодження. Обставини скоєння ДТП підтверджуються Довідкою Відділу ДАІ з обслуговування Ірпіньського регіону при УДАІ УМВС України в Київській області від 03.02.2009 р., згідно якої ДТП відбулось за участю автомобілів TOYOTA ECHO, державний номерний знак АІ 1685 СВ під керуванням власника Турченкової Т.І. та АУДІ-100, державний номерний знак АІ 8837 АТ під керуванням Матюшина Д.Г. й виникла в результаті порушення останнім Правил дорожнього руху. На підставі страхового акту № ИС-09-44 від 20.03.2009 р. позивач платіжним дорученням № 504 від 02.04.2009 р. виплатив страхувальнику страхове відшкодування на загальну суму 18 660, 56 грн.

04.02.2009 р. позивач листом № СКА-230-09 повідомив відповідача про настання страхового випадку та 29.05.2009 р. направив листа щодо виплати частки страхового відшкодування з комплектом документів, яким визначено розмір відповідальності відповідача –10 072, 39 грн. Цей лист був отримано відповідачем 01.06.2009 р., що підтверджується відміткою про отримання на повідомленні про вручення поштового відправлення. Станом на 12.06.2009 р. відповідачем не виплачено долі страхового відшкодування за договором перестрахування № 15295/30 в розмірі 10 072, 39 грн.

16.04.2008 р. між позивачем та ТОВ "Аттика Стиль" укладено договір страхування майна № 13954-ИМ, за умовами якого застраховано майновий комплекс за адресою : Київська область, м. Іванків, вул. Горького, 12б. 07.05.2008 р. між позивачем та відповідачем укладено договір перестрахування № 14190/30 (далі договір перестрахування № 14190/30) за умовами якого, позивач передав у перестрахування частину (26,28%) ризику, прийнятого на страхування відповідно до Договору страхування № 13954-ИМ.

25.12.2008 р. в застрахованому майновому комплексі відбулася пожежа, в результаті якої останній отримав ушкодження. Протягом проведення розслідування обставин страхового випадку позивачем понесені витрати на проведення експертного огляду і оцінки пошкоджень на суму 1 000 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 725 від 08.05.2009 р.

29.12.2008 р. позивач листом № СКА-1993-08 повідомив відповідача про настання страхового випадку й 20.05.2009 р. надіслав листа про виплату частки страхового відшкодування з комплектом документів, яким визначено розмір відповідальності відповідача –262, 80 грн. Згаданого листа отримано відповідачем 25.05.2009 р., що підтверджується відміткою про отримання на повідомленні про вручення поштового відправлення. Станом на 05.06.2009 р. відповідачем не виплачено долю страхового відшкодування за договором перестрахування № 14190/30 в розмірі 262, 80 грн.

Крім цього, позивач просив стягнути за договором перестрахування № 15061/30 пеню в розмірі 33,19 грн., інфляційні втрати в розмірі 99,2 грн. та 3 % річних в розмірі 27,28 грн., за договором перестрахування № 13850/30 - пеню в розмірі 31, 97 грн., 3 % річних в розмірі 26, 27 грн., за договором перестрахування № 15295/30 –пеню в розмірі 29, 21 грн., 3 % річних в розмірі 24, 01 грн., за договором перестрахування № 14190/30 пеню в розмірі 25, 95 грн., інфляційні втрати в розмірі 79, 28 грн. та 3 % річних в розмірі 21, 33 грн., тощо.

Місцевий господарський суд задовольняючи позов виходив з того, що відповідач порушив зобов’язання перерахувати позивачу відповідну частку страхового відшкодування в межах взятого на себе ліміту відповідальності, обумовленого конкретним договором факультативного перестрахування, протягом 15 робочих днів після одержання від перестрахувальника комплекту документів.

З такими висновками погодився суд апеляційної інстанції.

Суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів виходячи з наступного.

За договором факультативного перестрахування (ретроцесії) відповідач взяв на себе зобов’язання перерахувати позивачу відповідну частку страхового відшкодування в межах взятого на себе ліміту відповідальності, обумовленого конкретним договором факультативного перестрахування, протягом 15 робочих днів після одержання від перестрахувальника комплекту документів.

Посилання відповідача на неправомірність сплати позивачем страхових відшкодувань по страховим випадкам у зв’язку із відсутністю у осіб, що керували цими транспортними засобами тимчасового реєстраційного талону висновків судів не спростовують, та частково зводяться до необхідності додатково перевірити докази, досліджені судами, що, відповідно до приписів статті 1117 частини 2 Господарського процесуального кодексу України, при здійсненні у касаційному порядку перегляду судових рішень не допускається.

Із встановлених судами обставин справи також вбачається, що у відповідності до п. 3.2.2 Договору факультативного перестрахування позивач зобов’язався письмово повідомляти та узгоджувати з відповідачем зміни початкових умов страхування та інших обставин, пов’язаних із зміною ступеня ризику настання страхового випадку, таке повідомлення має бути направлене відповідачу протягом 5-ти робочих днів з дня, коли про такі зміни стало відомо позивачу, про зміну реєстраційного номеру ТЗ –Toyota Echo на АІ 1685 СВ позивач дізнався 02.02.2009р., оскільки в цей день між ним та страхувальником було укладено Додаткову угоду №1 до Договору страхування № 15153/А, якою змінено реєстраційний номер застрахованого автомобіля. Цією ж додатковою угодою до Договору страхування внесені зміни в частині визначення вигодонабувача, яким стала Турченкова Т.І., тобто сама страхувальниця, що жодним чином не могло впливати на обставини збільшення ступеня ризику настання страхового випадку або виплати страхового відшкодування, оскільки сторона, що має право керування та володіння застрахованим транспортним засобом (далі - ЗТЗ) та право на отримання страхового відшкодування не змінилася. Судами встановлено, що за умовами Додаткової угоди №1 від 02.02.2009р. до договору перестрахування № 15295/30 від 05.08.2009р. позивач того ж дня, як йому стало відомо про зміну реєстраційного номеру ЗТЗ, вчинені дії щодо узгодження з відповідачем зміни початкових умов страхування шляхом внесення змін до Договору перестрахування, яким регулювалися відносини сторін, щодо такого реєстраційного номеру ЗТЗ. Обставини ж укладення між позивачем і страхувальником (Турченковою Т.І.) наступних додаткових угод до Договору страхування № 15153/А (в тому числі від 20.03.2009р.) не впливають на обставини розслідування страхового випадку від 30.01.2009р. та визначення розміру страхового відшкодування за ним, при цьому повідомлення про страховий випадок відповідач отримав ще 04.02.2009р., а у відповідності до 3.5.2 Договору факультативного перестрахування відповідач має право брати участь у розслідуванні страхових випадків, про які він був оповіщений, що ним здійснено не було.

Відповідно до статті 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Якщо зобов'язання виконано не належним чином, то воно не припиняється, а навпаки на сторону, яка допустила неналежне виконання, покладаються додаткові юридичні обов'язки, в тому числі передбачені статтею 625 цього кодексу.

Таким чином суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів про те, що відповідач порушив взяті на себе зобов’язання перерахувати позивачу відповідну частку страхового відшкодування в межах взятого на себе ліміту відповідальності, обумовленого конкретним договором факультативного перестрахування, а відтак підстави для скасування постанови суду апеляційної інстанції відсутні.

Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9 п. 1, 111-11 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Вищий господарський суд України, -

Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Страховий дім "Європейський світ" залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного господарського суду від 18.05.2010р. у справі №25/521 Господарського суду міста Києва –без змін.