Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Розпорядженням Заступника Голови Вищого господарського суду України О. Шульги від 06.09.2010р. №02.02-10/422 у зв’язку з відпусткою судді Самусенко С.С., утворено колегію суддів у складі: головуючий суддя Дунаєвська Н.Г., судді –Мележик Н.І., Владимиренко С.В., для перегляду в касаційному порядку даної справи.

За участю представників:

- позивача: не з'явилися;

- відповідача: Лукашов В.В., дов. від 07.09.2009р. б/н.

У березні 2009р. Приватне підприємство "Автолідер" звернулося до господарського суду Харківської області з позовом до Приватного підприємства "Яхтінг" про стягнення заборгованості за виконані роботи у сумі 34183,2грн., у т.ч. основного боргу у сумі 33520грн., пені у сумі 530,96грн., та 3% річних у сумі 132,24грн., та судові витрати, з наданням суду клопотання про накладення арешту на нерухоме майно відповідача з метою забезпечення позову.

Рішенням господарського суду Харківської області від 16.11.2009р. у справі №21/68-09 (суддя Пелипенко Н.М.) відмовлено у задоволенні клопотання позивача про забезпечення позову. Позовні вимоги задоволено. Стягнуто з Приватного підприємства "Яхтінг" на користь Приватного підприємства "Автолідер" основний борг в сумі 33520грн., пеню в сумі 530,96грн., 3% річних в сумі 132,24грн., витрати на державне мито в сумі 341,83грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу 118грн.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 11.05.2010р. у справі №21/68-09 (колегія суддів у складі головуючого судді Істоміної О.А., суддів Такмакова Ю.В., Барбашової С.В.) апеляційну скаргу Приватного підприємства "Яхтінг" залишено без задоволення, рішення господарського суду Харківської області від 16.11.2009р. у справі №21/68-09 - без змін.

Не погодившись з прийнятими у справі судовими актами, відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Харківського апеляційного господарського суду від 11.05.2010р. та рішення господарського суду Харківської області від 16.11.2009р. у справі №21/68-09 повністю, прийняти нове, яким в задоволенні позову відмовити повністю.

Позивач надіслав відзив на касаційну скаргу, в якому просить оскаржені судові акти залишити без змін, а касаційну скаргу –без задоволення.

Розглянувши матеріали справи, касаційну скаргу, відзив на неї, заслухавши суддю-доповідача, представника відповідача, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як з’ясовано попередніми судовими інстанціями, 08.12.2008р. між позивачем та відповідачем був укладений договір на надання послуг автокрану, за умовами якого виконавець (позивач) зобов'язався надати у відповідності до умов цього договору, а замовник (відповідач) прийняти та оплатити послуги вантажного автокрану КАМАЗ 55111 КТА 25.

Місцевим та апеляційним господарськими судами з’ясовано, що за умовами пунктів 2.2, 6.2 договору послуги автокрану надаються з наступними обмеженнями: робота крану не може перевищувати восьми годин на добу та 6 днів на тиждень. Фактичний обсяг наданої послуги, кількість годин її надання визначається сторонами в акті наданих послуг. Замовник проводить оплату виконавцю за результатами кількості фактично відпрацьованих автокраном машино-годин, визначеної сторонами в акті наданих послуг на протязі трьох банківських днів з моменту отримання рахунку на оплату.

Як встановлено попередніми судовими інстанціями, на виконання умов цього договору позивач надав відповідачу спецтехніку для виконання на об'єктах відповідача будівельних робіт та виставив відповідачу на оплату рахунки-фактури №СФ-412 від 09.12.2008р. на суму 20260грн., №СФ-424 від 23.12.2008р. на суму 18260грн., а відповідач прийняв вказані роботи на суму 38520грн., про що свідчить акт №ОУ-1000683 здачі-прийняття робіт (надання послуг), підписаний сторонами. Однак свої зобов'язання щодо оплати наданих послуг відповідач здійснив частково на суму 5000грн., що підтверджується банківською випискою з Полтавської філії ВАТ АБ "Укргазбанк" від 17.12.2008р., внаслідок чого заборгованість відповідача перед позивачем складає 33520грн.

При цьому, попередніми судовими інстанціями встановлено, що позивачем в порядку передбаченому ч.2 ст. 530 Цивільного кодексу, була пред'явлена претензія №23 від 10.02.2009р. на оплату заборгованості.

Врахував вищевикладене, приписи ст.ст. 509, 526 Цивільного кодексу України, ч.1 ст. 193 Господарського кодексу України, місцевий господарський суд дійшов вірного висновку про задоволення вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 33520грн., з чим підставно погодився суд апеляційної інстанції.

Місцевим та апеляційним господарськими судами також з’ясовано, що за умовами п.8.3 договору за прострочку строків оплати виконаних робіт замовник сплачує неустойку у формі пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ.

З огляду на зазначені договірні умови, невиконання відповідачем прийнятого на себе зобов’язання по оплаті в термін, встановлений п.6.2 договору, місцевий господарський суд, пославшись на приписи ч.1 ст. 611, ст. 625 Цивільного кодексу України, ч.1 ст. 216, ст. 217, ч.1 ст. 230 Господарського кодексу України, підставно стягнув з відповідача пеню на суму 530,96грн. та 3% річних на суму 132,24грн., з чим правильно погодився суд апеляційної інстанції, залишаючи без змін прийняте у даній справі рішення суду.

У відповідності до ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України перегляд у касаційному порядку судового рішення здійснюється касаційною інстанцією на підставі встановлених фактичних обставин справи, зі здійсненням перевірки застосування попередніми судовими інстанціями норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Наведені скаржником доводи в касаційній скарзі зводяться до переоцінки встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи, що не входить до компетенції суду касаційної інстанції у відповідності до положень ст.ст. 1115, 1117 Господарського процесуального кодексу України, натомість обґрунтованих доводів про порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального та/або матеріального права скаржником суду касаційної інстанції не наведено.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що прийняті у даній справі постанова апеляційного господарського суду та рішення місцевого господарського суду відповідають нормам матеріального та процесуального права, доводи касаційної скарги не спростовують правильних висновків судів попередніх інстанцій, у зв'язку з чим відсутні підстави для скасування оскаржених судових актів.

Керуючись ст.ст.111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Вищий господарський суд України

Касаційну скаргу Приватного підприємства "Яхтінг" залишити без задоволення.

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 11.05.2010р. та рішення господарського суду Харківської області від 16.11.2009р. у справі №21/68-09 залишити без змін.