Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

в судовому засіданні взяли участь представники:

Ухвалою господарського суду м. Києва від 09.12.2009 р. порушено провадження у справі №15/529-б про банкрутство ПП "Конкордія" у порядку ст. 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" ( далі –Закон про банкрутство ).

Постановою господарського суду м. Києва від 11.01.2010р. (суддя Хоменко М.Г.) визнано відсутнього боржника банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, призначено ліквідатора банкрута та зобов'язано його вчинити певні дії.

Не погоджуючись з прийнятою постановою, ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить її скасувати, провадження у справі припинити.

Касаційна скарга мотивована порушенням судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, зокрема ст. 52 Закону про банкрутство та ст. 34 Господарського процесуального кодексу України (далі – ГПК України (1798-12) ). Скаржник зазначає про відсутність належних доказів безспірності грошових вимог ініціюючого кредитора.

Щодо процесуального права ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" на звернення з касаційною скаргою, то грошові вимоги вказаного кредитора були визнані ліквідатором та включені до реєстру вимог кредиторів банкрута (а.с. 84-85, том 2). Отже, скаржник є визнаним кредитором боржника та, відповідно, учасником провадження у справі про банкрутство.

Заслухавши пояснення учасників судового засідання, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Визнаючи боржника банкрутом за ст. 52 Закону про банкрутство, суд першої інстанції виходив з того, що боржник відсутній за юридичною адресою та має визнану ним заборгованість перед ініціюючим кредитором у сумі 225 635 грн., яку не спроможний сплатити, що підтверджується документально.

Втім, такий висновок суду першої інстанції законним та обґрунтованим визнати не можна з огляду на таке.

Відповідно до ч. 3 ст. 6 Закону про банкрутство справа про банкрутство порушується господарським судом, якщо безспірні вимоги кредитора (кредиторів) до боржника сукупно складають не менше трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати, які не були задоволені боржником протягом трьох місяців після встановленого для їх погашення строку, якщо інше не передбачено цим Законом.

Інше передбачено ч. 1 ст. 52 Закону про банкрутство, яка визначає особливості банкрутства відсутнього боржника. Згідно з вказаною нормою заява про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника може бути подана кредитором незалежно від розміру вимог до боржника та строку виконання зобов'язань боржником.

Отже, за приписами Закону про банкрутство для порушення справи про банкрутство як за загальною, так і за спрощеною процедурою (зокрема, процедурою банкрутства відсутнього боржника) грошові вимоги ініціюючого кредитора повинні мати безспірний характер.

Положеннями абз. 8 ст. 1 Закону про банкрутство встановлено, що безспірними вимогами кредиторів являються вимоги кредиторів, визнані боржником, інші вимоги кредиторів, підтверджені виконавчими документами чи розрахунковими документами, за якими відповідно до законодавства здійснюється списання коштів з рахунків боржника .

Саме з цього моменту грошові вимоги переходять в категорію безспірних.

Враховуючи те, що списання коштів з рахунків боржника в безспірному порядку здійснюється державною виконавчою службою, то порушення справи про банкрутство можливе лише після відкриття виконавчого провадження державною виконавчою службою.

Виключний перелік виконавчих документів, які підлягають виконанню державною виконавчою службою, передбачено у статті 3 Закону України "Про виконавче провадження".

З матеріалів справи вбачається, що грошові вимоги ПП "Укрюрсервіс" у сумі 225 635,00 грн. ґрунтуються претензіях (а.с. 35-36, 38-39, том 1), які визнані боржником.

Однак згідно положень ст. 3 Закону України "Про виконавче провадження" визнані боржником претензії не є виконавчими документами.

Таким чином, ініціюючим кредитором не надано суду доказів безспірності грошових вимог до боржника, а саме доказів відкриття виконавчого провадження державною виконавчою службою.

Крім того, згідно з ч. 1 ст. 52 Закону про банкрутство кредитором може бути подана заява про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника у разі, якщо керівні органи боржника - юридичної особи відсутні за її місцезнаходженням, або у разі ненадання боржником протягом року до органів державної податкової служби згідно із законодавством податкових декларацій, документів бухгалтерської звітності, а також за наявності інших ознак, що свідчать про відсутність підприємницької діяльності боржника.

Отже, за правилами цієї статті справа про банкрутство може бути порушена у разі наявності хоча б однієї з перелічених умов, а також за наявності інших ознак, що свідчать про відсутність підприємницької діяльності боржника.

Тобто, ініціюючим кредитором має бути належним чином підтверджений факт нездійснення боржником підприємницької діяльності, зокрема у зв’язку з його відсутністю за місцезнаходженням .

Відповідно до ч. 5 ст. 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" відомості про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням повинні міститися в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців ( далі –Єдиний державний реєстр ).

Положеннями ч. 1 ст. 18 вказаного Закону, яка визначає статус відомостей Єдиного державного реєстру, передбачено, що якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

При цьому ч. 3 ст. 18 цього Закону встановлено, що у випадку, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.

У зв’язку з чим при встановленні факту відсутності керівних органів боржника - юридичної особи за її місцезнаходженням як ініціюючий кредитор, так і суд мають керуватися відомостями, які містяться в Єдиному державному реєстрі.

Як вбачається, при винесенні оскаржуваної постанови суд першої інстанції керувався витягом з Єдиного державного реєстру станом на 18.01.2010 р. (а.с. №67-69, том 1), згідно якого статус відомостей щодо ПП "Конкордія" – не підтверджено .

Однак, згідно із ч. 8 ст. 19 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців", якщо до Єдиного державного реєстру не внесено запис про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням, то в разі неодержання реєстраційної картки про підтвердження відомостей про юридичну особу в установлений частиною сьомою цієї статті строк, а також у разі одержання державним реєстратором від органу державної податкової служби повідомлення встановленого зразка про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням державний реєстратор зобов'язаний у строк, що не перевищує десяти робочих днів з дати, яка встановлена для подання реєстраційної картки про підтвердження відомостей про юридичну особу, або з дати одержання повідомлення від органу державної податкової служби, направити рекомендованим листом юридичній особі повідомлення про необхідність подання державному реєстратору реєстраційної картки про підтвердження відомостей про юридичну особу.

У разі повернення до державного реєстратора рекомендованого листа з відміткою відділення зв'язку про відсутність юридичної особи за вказаною адресою або неподання юридичною особою протягом місяця з дати направлення їй відповідного повідомлення реєстраційної картки про підтвердження відомостей про юридичну особу державний реєстратор повинен внести до Єдиного державного реєстру запис про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням або запис про відсутність підтвердження відомостей про юридичну особу.

Отже, запис про непідтвердження відомостей про юридичну особу свідчить про те, що юридична особа отримала повідомлення державного реєстратора, але протягом встановленого строку не подала реєстраційну картку державному реєстратору.

У свою чергу запис про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням вноситься до Єдиного державного реєстру лише у випадку повернення до державного реєстратора рекомендованого листа з відміткою відділення зв'язку про відсутність юридичної особи за її адресою .

У силу ст. 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Основними та належними доказами відсутності боржника за його місцезнаходженням у даному випадку є відомості, які містяться в Єдиному державному реєстрі.

Проте, на момент винесення оскаржуваної постанови були відсутні докази внесення відповідних відомостей до Єдиного державного реєстру.

Як вбачається, витяг з Єдиного державного реєстру з відомостями станом на 04.02.2010 р. про відсутність боржника за місцезнаходженням (а.с. 97-98, том 1) був залучений до матеріалів справи вже після винесення судом постанови про визнання боржника банкрутом.

За таких обставин справи судом першої інстанції визнано боржника банкрутом без наявності правових підстав, з якими Закон про банкрутство пов'язує можливість порушення справи про банкрутство, у тому числі і за ст. 52 цього Закону.

На відміну від загальної процедури банкрутства правомірність порушення справи про банкрутство за спрощеною процедурою в порядку ст. 52 Закону про банкрутство перевіряється господарським судом у засіданні суду, в якому виноситься постанова про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури, яка підлягає оскарженню.

Статтею 1119 ГПК України, яка визначає повноваження касаційної інстанції, передбачено право суду касаційної інстанції скасувати рішення першої інстанції та припинити провадження у справі.

Враховуючи наведене, оскаржувана постанова про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури підлягає скасуванню, як така, що не відповідає приписам чинного законодавства, а провадження у справі –припиненню як безпідставно порушене.

Колегія суддів також звертає увагу, що у зв'язку з припиненням провадження у даній справі про банкрутство місцевому господарському суду необхідно вирішити питання про внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців відповідного запису щодо юридичної особи – ПП "Конкордія" згідно Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" (755-15) .

На підставі вказаного та керуючись ст. ст. 1, 6, 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", ст. ст. 17, 18, 19 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців", ст. ст. 34, 80, 1115, 1117, 1119 –11111 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , суд

1. Касаційну скаргу ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" задовольнити.

2. Постанову господарського суду м. Києва від 19.01.2010 р. у справі №15/529-б скасувати.

3. Провадження у справі №15/529-б про банкрутство ПП "Конкордія" припинити.