Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Розпорядженням Заступника Голови Вищого господарського суду України О. Шульги від 06.09.2010р. №02.02-10/422 у зв’язку з відпусткою судді Самусенко С.С., утворено колегію суддів у складі: головуючий суддя Дунаєвська Н.Г., судді –Мележик Н.І., Владимиренко С.В., для перегляду в касаційному порядку даної справи.

За участю представників:

- позивача: Ткаченко Р.В., дов.б/н від 05.01.2010р.;

- відповідача: не з'явилися.

У жовтні 2009р. Дочірнє підприємство "Енергоальянс-Черкаси" товариства з обмеженою відповідальністю "Енергоальянс" звернулося до господарського суду Черкаської області з позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 про стягнення 21065,47грн. основного боргу, 3% річних на суму 450,13грн., 1293,05грн. індексу інфляції, 3388,11грн. пені, 261,97грн. витрат по сплаті державного мита, 236грн. –за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, 2096грн. адвокатських послуг.

Рішенням господарського суду Черкаської області від 12.01.2010р. у справі №12/2489 (суддя Грачова В.М.) п озов задоволено повністю. Стягнуто з суб’єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_4 на користь дочірнього підприємства "Енергоальянс-Черкаси" товариства з обмеженою відповідальністю "Енергоальянс" 21065,47грн. основного боргу, 3388,11грн. пені, 1293,05грн. інфляційних втрат, 450,13грн. 3% річних, 497,97грн. судових витрат. В частині вимог про стягнення витрат на оплату послуг адвоката в сумі 2096грн. – відмовлено.

Постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 14.04.2010р. у справі №12/2489 (колегія суддів у складі головуючого судді Р азіної Т.І., суддів Чорногуза М.Г., Мазур Л.М. ) а пеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 на рішення господарського суду Черкаської області від 12.01.2010р. у справі №12/2489 задоволено частково. Рішення господарського суду Черкаської області від 12.01.2010р. у справі №12/2489 скасовано, прийнято нове рішення. В позові відмовлено .

Не погодившись з прийнятою у справі постановою суду апеляційної інстанції, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 14.04.2010р. та залишити без змін рішення господарського суду Черкаської області від 12.01.2010р. у справі №12/2489.

Відповідач надіслав відзив на касаційну скаргу, в якому просить оскаржений судовий акт залишити без змін, а касаційну скаргу – без задоволення.

Розглянувши матеріали справи, касаційну скаргу, відзив на неї, заслухавши суддю-доповідача, представника позивача, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як з’ясовано попередніми судовими інстанціями, 30.09.2008р. між сторонами був укладений договір на поставку природного газу №224, предметом якого є поставка природного газу постачальником (позивачем) споживачу (відповідачу), який зобов’язується своєчасно розрахуватися за нього в 2009р. в обсязі 1400тис.м3, в т.ч. поквартально по 350тис.м3.

З договірних умов, визначених сторонами в п.2.1 договору, судами попередніх інстанцій з’ясовано, що постачальник зобов'язався довести до споживача, а споживач прийняти та оплатити газ в кількості та строки згідно реєстру, затвердженого в установленому порядку.

При цьому, попередніми судовими інстанціями зазначено, що повноваження позивача на реалізацію природного газу від свого імені підтверджено договором комісії №2-к від 27.12.2006р., додатковими угодами до нього та актами прийому-передачі природного газу за грудень 2008р., січень-квітень 2009р.

Місцевим та апеляційним господарськими встановлено, що за договірними умовами, визначеними сторонами у пунктах 4.3, 4.5, 6.3 договору, при зміні ціни на природний газ оптовим імпортером-постачальником, ціна на природний газ по цьому договору доводиться до споживача у міру її зміни і є обов’язковою для сторін з моменту введення її в дію, у разі зміни ціни на природній газ сторони здійснюють перерахунок за спожитий газ за новими цінами; кінцева вартість газу визначається згідно підписаного двома сторонами акту розрахунку за фактично спожитий природний газ; за несвоєчасну оплату за спожитий газ відповідач сплачує пеню за кожний календарний день затримки платежу у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє на момент заборгованості від заборгованої суми.

Поряд з цим, місцевим господарським судом зазначено, що за умовами п.4.6 договору та п.п. 3-5 додаткової угоди, відповідач зобов’язався здійснювати оплату за природний газ, що поставляється з 01.01.2009 року, шляхом перерахування коштів на поточний рахунок позивача на умовах 100% передоплати в термін до 23 числа місяця попереднього до місяця поставки по ціні 2598грн., в тому числі ПДВ, за одну тисячу метрів кубічних, остаточний розрахунок проводиться до 05 числа місяця, наступного за місяцем споживання.

Місцевим господарським судом також вказано, що додатковою угодою сторін від 30.04.2009р. з травня 2009р. погоджено цільову надбавку на спожитий газ у розмірі 2% та визначено ціну у розмірі 2646грн. з ПДВ.

Судом першої інстанції з актів від 02.02.2009р., 28.02.2009р., 01.04.2009р., 30.04.2009р., 02.06.2009р., 02.07.2009р. зазначено, що в січні-червні 2009р. позивачем безперебійно подано, а відповідачем прийнято, відповідно, 3132, 2889, 2674, 2554, 2910, 2207н.м3 природного газу. Відповідач за поставлений природний газ розрахувався частково, в січні-серпні 2009р. ним сплачено 38951,32грн., сума боргу, за розрахунком позивача, складає 21065,47грн.

Врахував зазначене, пославшись на приписи ст.ст. 173, 174, 193, 202, 216, ч.6 ст. 231 Господарського кодексу України, ст.ст. 11, 509, 525, 526, ч.1 ст. 530, ст.ст. 599, 611, частин 1, 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, ст.ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань", умови п.6.3 договору, вказав, що наявність і розмір невиконаного грошового зобов’язання по договору, період прострочення відповідачем допустимими доказами не спростовано, місцевий господарський суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог щодо стягнення з відповідача на користь позивача 21065,47грн. основного боргу, 3388,11грн. пені, 1293,05грн. інфляційних втрат, 450,13грн. 3% річних.

Водночас відмовляючи позивачу у відшкодуванні судових витрат на оплату послуг адвоката на суму 2096грн., місцевий господарський суд вказав, що позивачем крім договору №3/ю від 02.09.2009р. на юридичне обслуговування, укладеного позивачем з адвокатом ОСОБА_1., акту виконаних робіт № 5 від 01.10.2009р., не надано доказів понесення фактичних витрат на оплату послуг адвоката, пов’язаних з розглядом даної справи.

Тоді як суд апеляційної інстанції переглядаючи в апеляційному порядку прийняте у даній справі рішення, підставно не погодився з вищенаведеними висновками місцевого господарського суду, з наступних підстав.

Як встановлено судом апеляційної інстанції за умовами п.8.1 договору, сторони обумовили, що договір вважається укладеним з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2007р., а в порядку розрахунків - до повного виконання сторонами своїх зобов’язань.

Апеляційним господарським судом також вказано, що п.1 додаткової угоди до договору №224, підписаної сторонами 29.01.2009р., сторони домовились пролонгувати дію договору №224 від 30.09.2008р.

Судом апеляційної інстанції зазначено, що в п.4.1 договору ціна природного газу, який поставляється споживачу, не вказана.

При цьому, пославшись на п.4.6 договору, за умовами якого оплата за природній газ здійснюється на умовах, зазначених в додатковій угоді до даного договору, що є не від’ємною частиною, апеляційний господарський суд вказав про ненадання позивачем на вимогу апеляційного господарського суду оригіналів додаткових угод від 30.09.2008р., від 15.11.2008р. та від 30.04.2009р., вказуючи, що наявні в матеріалах справи копії додаткових угод, підписані тільки позивачем, не можуть бути належним доказом у справі, та ненадання позивачем доказів звернення до суду з позовом про зобов’язання відповідача укласти та підписати вказані додаткові угоди.

Крім того, апеляційним господарським судом зазначено, що представники сторін в судових засіданнях підтвердили, що передбачені п.4.5 договору акти сторони не укладали та не підписували, матеріали справи таких двохсторонніх актів не містять.

При цьому, в результаті огляду оригіналів актів від 02.02.2009р., від 28.02.2009р., від 01.04.2009р., від 30.04.2009р., від 02.06.2009р. та від 02.07.2009р. судом апеляційної інстанції встановлено, що ці акти, складені та підписані представником ВАТ "Уманьгаз", представником споживача, представником постачальника та представником Трансгазу (управління магістральних газопроводів) на виконання п.4.4 договору, містять умову, що "Даний акт є підставою для проведення взаєморозрахунків за послуги по транспортуванню природного газу між споживачем, Трансгазом та ВАТ "Уманьгаз" у відповідності до укладених договорів.

З огляду на зазначене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що вказані акти, зазначені у рішенні суду, у розумінні ст.ст. 32, 34 ГПК України не є доказами здійснення відповідачем оплати за спожитий природний газ.

Поряд з цим, апеляційним господарським судом також вказано, що позивач в обґрунтування позову надав копії банківських виписок про проведення відповідачем розрахунків за природний газ за рахунками, із зазначенням, що рахунки №827 від 16.11.2008р., №04 від 09.01.2009р., №105 від 30.01.2009р., №282 від 10.03.2009р., № 434 від 06.04.2009р. оплачені.

Врахував вищевикладене, приписи ст.ст. 6, 11, 509, 525, 526, ч.2 ст. 530, ст.ст. 627, 629, ч.1 ст. 692, ст. 712 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, вірно встановив, що договір не містить умови щодо строку (терміну) розрахунків за спожитий газ, що в матеріалах справи відсутня вимога позивача у розумінні ч.2 ст. 530 ЦК України з доказами її направлення відповідачу, суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку про відсутність підстав для задоволення позову. З огляду на зазначене, керуючись приписами пунктів 1-3 ч.1 ст. 104 ГПК України, апеляційний господарський суд правильно скасував прийняте у даній справі рішення місцевого господарського суду та прийняв нове рішення про відмову в позові .

У відповідності до ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України перегляд у касаційному порядку судового рішення здійснюється касаційною інстанцією на підставі встановлених фактичних обставин справи, зі здійсненням перевірки застосування попередніми судовими інстанціями норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Наведені скаржником доводи в касаційній скарзі зводяться до переоцінки встановлених судом апеляційної інстанції обставин справи, що не входить до компетенції суду касаційної інстанції у відповідності до положень ст.ст. 1115, 1117 Господарського процесуального кодексу України, натомість обґрунтованих доводів про порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального та/або матеріального права скаржником суду касаційної інстанції не наведено.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що прийнята у даній справі постанова апеляційного господарського суду відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи касаційної скарги не спростовують правильних висновків суду апеляційної інстанції, у зв'язку з чим відсутні підстави для скасування оскарженого судового акту.

Керуючись ст.ст.1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Вищий господарський суд України

Касаційну скаргу Дочірнього підприємства "Енергоальянс-Черкаси" товариства з обмеженою відповідальністю "Енергоальянс" залишити без задоволення, постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 14.04.2010р. у справі №12/2489 –без змін.