Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Дунаєвської Н.Г. –головуючого,

Владимиренко С.В.,

Мележик Н.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-промислова компанія "Донснаб-Захід" на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 13 квітня 2010 року у справі № 3/254 Господарського суду Львівської області за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім ВАТ "Харківський тракторний завод", м. Харків, до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-промислова компанія "Донснаб-Захід", Львівська область, про стягнення 369 027,13 грн.,

за участю представників сторін:

позивача –Левченко Р.В. (дов. № 5 від. 05.05.10),

відповідача –не з’явився,

У грудні 2009 року позивач –ТОВ "Торговий дім ВАТ "Харківський тракторний завод" пред'явив у господарському суді позов до відповідача –ТОВ "Торгово-промислова компанія "Донснаб-Захід" про стягнення 369 027,13 грн.

Вказував, що 14.07.08 між ним та відповідачем було укладено договір поставки № 01/262, згідно умов якого він (продавець) зобов'язався здійснити поставку товару, а покупець (відповідач) –прийняти товар та здійснити його оплату на умовах, передбачених договором.

Посилаючись на порушення відповідачем умов договору в частині оплати отриманого товару, позивач просив стягнути з відповідача на його користь 295 600 грн. боргу, 31 962,94 грн. інфляційних, 6 170,36 грн. річних та 35 293,83 грн. пені, а всього –369 027,13 грн.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 01 лютого 2010 року (суддя Березяк Н.), залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 13 квітня 2010 року (колегія суддів у складі: Новосад Д. –головуючий, Михалюк О., Мельник Г.), позов задоволено частково.

Постановлено стягнути з відповідача на користь позивача 125 600 грн. боргу, 31 962,94 грн. інфляційних, 6 170,36 грн. річних, 35 293,83 грн. пені, 3 690,27 грн. витрат по сплаті державного мита та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Припинено провадження у справі в частині вимог про стягнення 170 000 грн. боргу у зв’язку з його сплатою відповідачем.

Судові акти мотивовані посиланнями на порушення відповідачем умов договору в частині оплати отриманого товару, що є підставою для покладення на нього обов’язку по сплаті боргу, інфляційних, річних та пені.

У касаційній скарзі ТОВ "Торгово-промислова компанія "Донснаб-Захід", посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, а саме: ст.ст. 43, 104 ГПК України, просить скасувати постановлені у справі судові акти та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Розглянувши матеріали справи і доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права у вирішенні даного спору, колегія суддів знаходить за необхідне касаційну скаргу залишити без задоволення, з таких підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, 14.07.08 між сторонами у справі було укладено договір поставки № 01/262, згідно умов якого продавець (позивач) зобов'язався здійснити поставку товару, а покупець (відповідач) –прийняти товар та здійснити його оплату на умовах, передбачених договором.

Згідно Специфікації № 1 від 18.11.08 до договору № 01/262 позивач зобов’язався протягом 10 календарних днів з моменту підписання специфікації поставити відповідачу трактор ХТЗ-17221-09 вартістю 259 600 грн., а останній –прийняти та здійснити його оплату протягом 30 календарних днів з моменту відвантаження товару.

Пунктом 3.2 договору сторони погодили, що оплата товару здійснюється покупцем у строки, вказані у відповідній специфікації.

Згідно ст.ст. 11, 629 ЦК України договір є однією з підстав виникнення зобов'язань та є обов'язковим для виконання сторонами.

Судами встановлено та наявною в матеріалах справи видатковою накладною № Р-1718 від 19.11.08 підтверджується поставка позивачем вказаного товару відповідачу.

Відповідач за отриманий товар не розрахувався в зв’язку з чим виникла заборгованість в сумі 295 600 грн.

Під час розгляду справи відповідач частково розрахувався за отриманий товар в сумі 170 000 грн., тому судами обґрунтовано припинено провадження в означеній частині вимог на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

За приписами ст.ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Вказані докази повинні містити інформацію щодо обставин, що входять до предмета доказування, слугувати аргументами (посилками) у процесі встановлення об'єктивної істини.

В порушення зазначеному, відповідачем не надано належних доказів виконання зобов’язання в частині сплати решти суми боргу за отриманий товар, яка становить 125 600 грн.

Статтею 526 ЦК України та ст. 193 ГК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно п. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи викладене, задовольняючи позовні вимоги в частині стягнення боргу, річних та інфляційних, суди попередніх інстанцій правильно встановили та виходили з того, що у зв’язку з порушенням відповідачем договірного зобов’язання в частині оплати отриманого ним товару, утворилась заборгованість на яку позивачем обґрунтовано нараховані інфляційні та річні.

Крім того, п. 9.3 договору передбачено, що в разі порушення строків оплати поставленого товару покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної ставки НБУ за кожен день прострочення платежу від суми неоплаченого товару.

В силу ст. 611 ЦК України та ст. 230 ГК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

При цьому, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 ГК України).

Оскільки відповідачем порушено договірне зобов’язання в частині оплати отриманого товару, судами обґрунтовано задоволено вимогу про стягнення з нього пені в сумі 35 293,83 грн.

Враховуючи викладене, на підставі встановлених фактичних обставин справи, судом апеляційної інстанції з'ясовано дійсні права і обов'язки сторін та правильно застосовано матеріальний закон, що регулює спірні правовідносини.

Посилання касаційної скарги на неповне з’ясування судом апеляційної інстанції обставин, що мають значення для справи та на не дослідження судом договору поставки № 01/262 на предмет його недійсності, не заслуговують на увагу суду, оскільки встановлення судом дійсних обставин справи підтверджується матеріалами справи, а визнання недійсним договору № 01/262 не є предметом даного спору.

Суд дав оцінку наявним у справі доказам за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, що відповідає вимогам ст. 43 ГПК України, переоцінка доказів, відповідно до ст. 1117 ГПК України, не входить до повноважень суду касаційної інстанції.

постанова апеляційного господарського суду прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального законодавства, доводи касаційної скарги правильності викладених у ній висновків не спростовують, в зв’язку з чим підстав для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового акту колегія суддів не вбачає.

На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) Вищий господарський суд України

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-промислова компанія "Донснаб-Захід" залишити без задоволення.

2. Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 13 квітня 2010 року у справі № 3/254 залишити без змін.