Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Краснодарський" подав позов про стягнення 242 923,89 грн. з товариства з обмеженою відповідальністю "Рекламаре" .

Позовні вимоги мотивовані тим, що 19.02.2009р. між сільськогосподарським виробничим кооперативом "Краснодарський" (далі –СВК "Краснодарський") в особі арбітражного керуючого ліквідатора Куц І.Я. та товариством з обмеженою відповідальністю "Рекламаре" (далі –ТОВ "Рекламаре" був укладений біржовий договір купівлі-продажу, за яким відповідачеві були продані 2 термальні свердловини. В обумовлений договором строк (7 банківських днів з моменту укладення угоди) Товариство з обмеженою відповідальністю "Рекламаре" не сплатило вартість відчужених свердловин у розмірі 209 635,00 грн., у зв'язку з чим просив стягнути з відповідача вказану суму примусово, а також 30 187,44 грн. пені та 3% річних у сумі З 101,45 грн.

10.12.2009 р. до ГС АР Крим від Товариства з обмеженою відповідальністю "Рекламаре"надійшов зустрічний позов до Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Краснодарський"та Таврійської товарно-сировинної біржі про визнання незаконною та розірвання угоди від 19.02.2009 р. про купівлю-продаж двох термальних свердловин на Таврійській товарно-сировинній біржі.

Зустрічний позов мотивований тим, що продаж свердловин мав відбутися на умовах конкурсу, чого дотримано не було. Крім того, позивач за зустрічним позовом посилавься на те, що ціна свердловин не відповідає фактичному стану, їх оцінка позивачем проведена не була, а також стверджує, що у Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Краснодарський"відсутні правовстановлюючі документи на вищевказані термальні свердловини.

Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 09.02.2010р. первісний позов сільськогосподарського виробничого кооперативу "Краснодарський" задоволено частково. Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "Рекламаре" на користь сільськогосподарського виробничого кооперативу "Краснодарський" заборгованість у сумі 209635,00грн., пеню в розмірі 24254,48грн., 3% річних у сумі 3101,45грн., 2369,91грн. державного мита та 230,24грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В іншій частині первісного позову відмовлено. Відмовлено в зустрічному позові товариству з обмеженою відповідальністю "Рекламаре" про визнання незаконною та розірвання угоди від 19.02.2009р. про купівлю-продаж двох термальних свердловин на Таврійській товарно-сировинній біржі.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням Сімферопольський міжрайонний природоохоронного прокурор., звернувся до Вищого господарського суду України з касаційним поданням, в якому просить скасувати рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 09.02.2010р. та прийняти рішення про відмову первісному позивачу в позові, аргументуючи порушенням норм права, зокрема, ст. 16 Цивільного кодексу України, ст. 26 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" та ст. 15 Закону України "Про товарну біржу".

Колегія суддів Вищого господарського суду України, переглянувши у касаційному порядку рішення суду першої інстанцій, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши застосування судом попередньої інстанції норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Як вбачається з матеріалів справи, 05.02.2009 р. на засіданні комітету кредиторів СВК "Краснодарський"було прийнято рішення про подальшу реалізацію на біржі незавершених будівництвом водозабірних споруд - термальних артезіанських свердловин №1 (121); №2 (123) в с. Іллінка Сакського району та в якості суб'єкта оціночної діяльності визначено підприємство "Северин-Консалтинг".

19.02.2009 р. між членом Таврійської товарно-сировинної біржі в особі брокера Петрова Миколи Львовича, що діє в інтересах Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Краснодарський"в особі ліквідатора Куц Ігоря Ярославовича (Продавець) та членом Таврійської товарно-сировинної біржі Товариства з обмеженою відповідальністю "Рекламаре"в особі Базарнова Віктора Петровича (Покупець) був укладений біржовий договір купівлі-продажу незавершених будівництвом водозабірних споруд - двох термальних артезіанських свердловин.

Пунктом 1.1 цього договору передбачено, що Продавець зобов'язується передати у власність Покупця - ТОВ "Рекламаре", а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити вартість незавершених будівництвом водозабірних споруд - двох термальних артсвердловин, що пробурені в 1987 році: свердловини №1 (121) та свердловини №2 )123), що розташовані в с. Іллінка Сакського району. Об'єкт належить Сільськогосподарському виробничому кооперативу "Краснодарський"на підставі паспортів термальних артсвердловин №1 (121), №2 (123), виданих державною геологічною службою казенного підприємства "Южекогеоцентр".

В пункті 1.4 Договору сторони обумовили, що згідно зі звітом про незалежну оцінку ліквідаційної вартості об'єкта від 27.01.2009 р., виконаним підприємством "Северин-Консалтинг", сумарна ліквідаційна вартість незавершених будівництвом водозабірних споруд складає 209 635,00 грн., без урахування ПДВ.

Біржова сума цього договору складає 209 635,00 грн. без урахування ПДВ (п. 1.5 Договору).

Відповідно до пункту 3.2 Договору Покупець протягом 7 банківських днів з моменту укладення угоди на біржових торгах сплачує суму вартості об'єкту Продавцю.

Судом першої інстанції встановлено, що оплата вартості термальних свердловин товариством з обмеженою відповідальністю "Рекламаре"здійснена не була, що стало приводом для звернення СВК "Краснодарський"до суду з вимогою про примусове стягнення заборгованості.

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, - платити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управне сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. При цьому, майново-господарськими, згідно з частиною 1 статті 175 ГК України, визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України (435-15) з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення стосовно господарських зобов'язань міститься в частині 1 статті 193 Господарського кодексу України, якою визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання —відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України (435-15) з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).

Згідно зі статтею 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до частини 5 статті 656 ЦК України до договору купівлі-продажу на біржах, конкурсах, аукціонах (публічних торгах), договору купівлі-продажу валютних цінностей і цінних паперів застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено законом про ці види договорів купівлі-продажу або не випливає з їхньої суті.

Статтею 15 Закону України "Про товарну біржу"визначено, що угоди, зареєстровані на біржі, не підлягають нотаріальному посвідченню, та вважаються укладеними з моменту їх реєстрації на біржі.

Статтею 629 Цивільного кодексу України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Отже, виконання сторонами умов біржового договору купівлі-продажу від 19.02.2009 р. є обов'язковим, у тому числі щодо сплати Покупцем повної вартості об'єкту відчуження.

Відповідно до приписів статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести суду ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, способом, передбаченим чинним законодавством для доведення фактів такого роду.

ТОВ "Рекламаре"не надало суду доказів сплати вартості двох свердловин у сумі 209 635,00 грн. (без урахування ПДВ). У відзиві відповідача проти вимог Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Краснодарський"зазначено, що продаж термальних свердловин мав відбутися на умовах конкурсу або тендеру.

Твердження відповідача (позивача за зустрічним позовом) є помилковим, з аналізу положень Закону України "Про товарну біржу" (1956-12) та Правил біржової торгівлі на Таврійській товарно-сировинній біржі вбачається, що реєстрація угоди можлива навіть при наявності навіть однієї заявки на купівлю товару між членами біржі або брокерами, що їх представляють. В свою чергу, на момент реєстрації угоди інших заявок на купівлю двох термальних артезіанських свердловин в с. Іллінка Сакського району не надходило.

Крім того, посилання ТОВ "Рекламаре"на те, що біржовий договір купівлі-продажу від 19.02.2009 р. суперечить Положенню про порядок відчуження основних засобів, що є державною власністю, затвердженому наказом Фонду державного майна України №1477 від 30.07.1999 р. (z0573-99) , є хибним, оскільки, вказане Положення втратило чинність на підставі Наказу Фонду держмайна України №1758 (z1285-06) від 24.11.2006 р., крім того відповідачем не доведено, що термальні свердловини є державною чи комунальною власністю. У той же час, вказані водозабірні споруди, як вже було вказано вище, були включені в ліквідаційну масу СВК "Краснодарський", буріння свердловин здійснювалося на договірних засадах за рахунок коштів СВК (згідно інформації, що викладена в листі №05-19 від 03.02.2009 р. Казенного підприємства Південекогеоцентр"Державної геологічної служби Міністерства охорони навколишнього природного середовища України), а належність продавцеві зазначених свердловин підтверджується паспортами на них (т. 1, а. с. 44-55).

Вартість відчуження була визначена згідно зі звітом про незалежну оцінку ліквідаційної вартості майна, виконаним підприємством-оцінщиком "Северин-консалтинг"(а. с. 59-94), та дорівнює їй. Суб’єкт оціночної діяльності має сертифікат №7558/08 від 08.08.2008р., виданий Фондом державного майна України.

Більш того, при підписані біржової угоди від 19.02.2009 р. ТОВ "Рекламаре"було обізнано про вартість об'єкта відчуження та погодилося з нею, у зв'язку з чим посилання відповідача (позивача за зустрічним позовом) на необхідність розгерметизації та розконсервації свердловин (та понесення у зв'язку з цим додаткових витрат) не має жодного правового значення, оскільки за приписами статті 632 Цивільного кодексу України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін та зміна ціни в договорі після його виконання не допускається.

В матеріалах справи наявна заява ТОВ "Рекламаре"від 17.02.2009 р., якою покупець підтвердив, що він з усіма умовами, вказаними в оголошені, згоден, та зобов'язується їх виконати (т. І, а.с. 126).

Крім того, посилання відповідача (позивача за зустрічним позовом) на відсутність у СВК "Краснодарський"правовстановлюючих документів на термальні свердловини в с. Іллінка Сакського району, є необґрунтованими, оскільки з огляду на приписи статті 331 Цивільного кодексу України правовстановлюючі документи на об'єкти незавершеного будівництва не можуть бути наявні в продавця, позаяк до завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна). У даному випадку, як вже було зазначено вище, право власності СВК на свердловини підтверджується паспортами цих свердловин та листом №05-19 від 03.02.2009 р. Казенного підприємства Південекогеоцентр"Державної геологічної служби Міністерства охорони навколишнього природного середовища України, згідно якого буріння свердловин здійснювалося на договірних засадах за рахунок коштів СВК "Краснодарський".

Отже, продаж Сільськогосподарським виробничим кооперативом "Краснодарський"двох термальних свердловин в с. Іллінка Сакського району відбувся у повній відповідності з вимогами чинного законодавства України, у зв'язку з чим відмова Товариства з обмеженою відповідальністю "Рекламаре"від оплати вартості зазначених свердловин розцінюється виключно як ухилення від виконання свого договірного обов'язку, тобто як одностороння відмова від зобов'язання, що ст. 525 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України прямо заборонено.

Таким чином, господарський суд Автономної Республіки Крим, обґрунтовано задовольнив позовні вимоги Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Краснодарський"в частині примусового стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Рекламаре"несплаченої суми вартості свердловин у розмірі 209 635,00 грн. Зустрічний позов визнав таким, що не підлягає задоволенню.

Висновок господарського суду Автономної Республіки Крим, що позивачем за зустрічним позовом невірно обранений спосіб захисту свого права, оскільки за приписами статті 16 Цивільного кодексу України до суду може бути заявлена вимога про визнання правочину недійсним, а не незаконним, є вірним.

ТОВ "Рекламаре"зазначене враховане не було, та до часу прийняття рішення у справі позивач за зустрічним позовом не скористувався правом, наданим йому статтею 22 Господарського процесуального кодексу України, та не змінив предмет позову.

Частиною 1 статті 215 Цивільного кодексу України зазначено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Проте, Товариством з обмеженою відповідальністю "Рекламаре"не вказано яким саме частинам статті 203 ЦК України не відповідає (суперечить) біржовий договір купівлі-продажу від 19.02.2009 р.

Не є обґрунтованою також вимога ТОВ "Рекламаре"про розірвання договору.

Так, пунктом 4.3 біржового договору дійсно передбачено, що у випадку затримки в оплаті платежів на строк більше 30 календарних днів Біржовий комітет приймає рішення про розірвання угоди.

Проте, наведений пункт необхідно розглядати в комплексі з Правилами біржової торгівлі на Таврійській товарно-сировинній біржі, пунктом 11.1 яких передбачено, що розірвання біржових угод не допускається, окрім випадків, передбачених чинним законодавством України та цими Правилами.

Згідно з пунктом 11.2 Правил угода, зареєстрована на біржі, визнається розірваною у наступних випадках: за рішенням біржового арбітражу; за рішенням судових органів; за згодою сторін.

У випадку розірвання контракту сторони зобов'язані сповістити про це біржу не пізніше 10 днів з дня розірвання контракту (п. 11.4).

В той же час, як зазначено в відзиві Таврійської товарно-сировинної біржі, зі сторони Продавця до біржі не надходило звернення про розірвання угоди у зв'язку з простроченням оплати.

Відповідно до приписів статті 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, па що вона розраховувала при укладенні договору.

Отже, у даному випадку ініціатива щодо розірвання біржового договору купівлі-продажу у зв’язку з несплатою вартості свердловин має виходити саме від продавця, тобто СВК "Краснодарський". Проте, позивачем за первісним позовом така вимога не заявлялась та не вимагалося розірвання договору, у зв’язку з чим підстави для задоволення зустрічного позову в частині також відсутні.

Вимоги сільськогосподарського виробничого кооперативу "Краснодарський" в частині стягнення пені в розмірі 24254,48 грн., 3% річних у сумі 3101,45грн. господарським судом Автономної Республіки Крим обґрунтовано задоволені, оскільки підтвердженні доданими розрахунками та матеріалами справи

За таких обставин, судова колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що судом першої інстанції вірно застосовані норми матеріального та процесуального права. У зв’язку з наведеним колегія суддів Вищого господарського суду України не вбачає підстав для скасування рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 9 лютого 2010 р. у справі № 2-7/5829-2009.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 ГПК України Вищий господарський суд України –

1.Касаційне подання Сімферопольського міжрайонного природоохоронного прокурора на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 9 лютого 2010 р. у справі № 2-7/5829-2009 залишити без задоволення.

2.Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 9 лютого 2010 р. у справі № 2-7/5829-2009 залишити без змін.