Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу приватного підприємства "Сервісна компанія "Комфорт"

за участю представників сторін:

від позивача –

відповідача –

У березні 2010 року приватне підприємство "Сервісна компанія "Комфорт" звернулось до господарського суду із позовом до житлово-будівельного кооперативу "Марьіно", товариства з обмеженою відповідальністю фірми "Консоль ЛТД", закритого акціонерного товариства "Кримбудматеріали" про спонукання до виконання певних дій.

Даний позов було подано як зустрічний у іншій справі № 2-5/20-2010.

Ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 26 травня 2010 року (головуючий –Ю.Гоголь, судді –І.Черткова, В.Голик) на підставі пункту 1 частини 1 статті 80 ГПК України було припинено провадження за апеляційною скаргою ПП "Сервісна компанія "Комфорт" на ухвалу господарського суду Автономної Республіки Крим від 15 березня 2010 року (суддя –М.Гаврилюк) про порушення провадження у даній справі.

В касаційній скарзі ставиться питання про скасування постановленого у справі судового акту апеляційного господарського суду у зв’язку з його невідповідністю нормам процесуального права.

Заслухавши представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, суд вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Статтею 129 Конституції України встановлені основні засади судочинства, до яких віднесено забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом.

Зазначена конституційна норма конкретизована законодавцем у статті 12 Закону України "Про судоустрій України", згідно з якою учасники судового процесу та інші особи у випадках і порядку, передбачених процесуальним законом, мають право на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення.

Таким чином, реалізація конституційного права на апеляційне та касаційне оскарження судового акту вказаним Законом ставиться в залежність від положень процесуального закону, тобто оскарженню підлягають лише ті ухвали, про можливість оскарження яких прямо зазначено у відповідній статті Господарського процесуального кодексу України (1798-12) .

Відповідно до частини 1 статті 106 Господарського процесуального кодексу України ухвали місцевого господарського суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку у випадках, передбачених цим Кодексом. Господарський процесуальний кодекс України (1798-12) містить виключний перелік імперативних норм про те, в яких випадках учасник судового процесу має право оскаржити ухвалу суду в апеляційному та касаційному порядках.

Приписами статті 64 Господарського процесуального кодексу України, яка регламентує порядок вчинення такої процесуальної дії, як порушення провадження у справі, не передбачено можливості оскарження ухвали суду винесеної з цього питання.

Враховуючи викладене, колегія суддів відхиляє доводи касаційної скарги про те, що апеляційним господарським судом було порушено процесуальне право відповідача на оскарження ухвали місцевого суду, виходячи із того, що при системному тлумаченні норм, закріплених статтями 129 Конституції України, 22, 91, 106 ГПК України (1798-12) вбачається, що законодавець передбачає можливість оскарження у апеляційному і касаційному порядку, до постановлення судового рішення, не усіх судових актів, якими оформлюються певні процесуальні дії, а лише тих актів, можливість оскарження яких прямо закріплена у процесуальному законі; водночас, колегія суддів визнає, що конституційне право на апеляційний та касаційний перегляд судових актів сторона може реалізувати шляхом оскарження рішення суду по суті.

Відтак, якщо один із учасників процесу порушує зазначений принцип здійснення господарського судочинства, при невиконанні обов`язку добросовісного користування своїми процесуальними правами, з метою недопущення порушень процесуальних прав інших учасників судового процесу, законодавець передбачив право суду відмовляти у прийнятті скарг на ті судові акти, можливість оскарження яких законом не передбачена, без вирішення питання законності його прийняття.

Таким чином, встановивши те, що вказана скарга на судовий акт, що не підлягає оскарженню не може бути розглянута у суді апеляційної інстанції, суд правомірно припинив провадження у справі на підставі пункту 1 частини 1 статті 80 ГПК України.

Інші посилання скаржника в обґрунтування касаційної скарги також не підтверджуються матеріалами справи, висновків господарських судів не спростовують, а тому підстав для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового акту колегія суддів не вбачає.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119- 11113 ГПК України (1798-12) Вищий господарський суд України

касаційну скаргу приватного підприємства "Сервісна компанія "Комфорт" залишити без задоволення, а ухвалу Севастопольського апеляційного господарського суду від 26 травня 2010 року у справі за № 2-5/1628-2010–без змін.