Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

в судовому засіданні взяли участь представники:

У червні 2009 р. Одеське виробниче хіміко-фармацевтичне підприємство "Біостимулятор" у формі товариства з обмеженою відповідальністю (далі –Підприємство) звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою, у якій просило визнати договір від 19.12.2008 р. про внесення змін до договору від 19.11.2003 р. оренди цілісного майнового комплексу дочірнього підприємства "Біостимулятор" Державної акціонерної компанії "Укрмедпром" (далі –Договір від 19.12.2008 р.) недійсним та вважати договір від 19.11.2003 р. оренди цілісного майнового комплексу Дочірнього підприємства "Біостимулятор" Державної акціонерної компанії "Укрмедпром" (далі –Договір від 19.11.2003 р.), укладений між ним та Регіональним відділення Фонду державного майна України по Одеській області (далі –Відділення) строком на п'ять років, продовженим на той же строк і на тих же умовах (позовні вимоги наведені з урахуванням заяви № 28.820 від 25.06.2009 р., т. 1, а. с. 39 –40).

Позовні вимоги Підприємство обґрунтовувало тим, що Договір від 19.12.2008 р. не відповідає вимогам ст. ст. 284, 286 та 287 Господарського кодексу України, ст. 764 Цивільного кодексу України, ст. ст. 10, 11, 17 та 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" та обмежує його права на здійснення господарської діяльності з виробництва окремих видів продукції (фармацевтичних препаратів).

Рішенням господарського суду Одеської області від 26.10.2009 р. (суддя Петров В.С.) позовні вимоги Підприємства задоволено частково: визнано недійсним п. 1 Договору від 19.12.2008 р., а в задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Рішення мотивовано тим, що:

– не відповідає вимогам законодавствам України лише п. 1 Договору від 19.12.2008 р., який обмежує господарську діяльність Підприємства;

– Підприємство та Відділення досягли згоди щодо продовження дії Договору від 19.11.2003 р. на два роки, а відтак вимога Підприємства вважати вказаний договір продовженим на п'ять років є безпідставною.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 12.01.2010 р. (колегія суддів: Лашин В.В., Єрмілов Г.А., Воронюк О.Л.) рішення господарського суду Одеської області від 26.10.2009 р. змінено: визнано також недійсними п. п. 3, 11 та 13 Договору від 19.12.2008 р., а також п. 5 вказаного договору в частині доповнення Договору від 19.11.2003 р. п. 5.11.

постанова мотивована тим, що:

– п. 3 та пов'язані з ним п. п. 11 і 13 Договору від 19.12.2008 р. встановлюють розмір орендної плати за користування майном, який перевищує встановлений ст. 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" граничний розмір;

– п. 5 Договору від 19.12.2008 р. в частині доповнення Договору від 19.11.2003 р. п. 5.11 зобов'язує Підприємство здійснити оцінку об'єкту оренди за вказаним договором у випадку, не передбаченому ст. 11 Закону України "Про оренду державного та комунального майна".

Заступник прокурора Одеської області звернувся до Вищого господарського суду України з касаційним поданням, у якому просить постанову Одеського апеляційного господарського суду від 12.01.2010 р. скасувати та залишити в силі рішення господарського суду Одеської області від 26.10.2009 р. Викладені у касаційному поданні вимоги заступник прокурора Одеської області обґрунтовує тим, що апеляційний господарський суд при прийнятті оскаржуваної постанови порушив ст. 5, 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", п. 3 постанови Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 р. № 786 "Про Методику розрахунку і порядок використання плати за оренду державного майна" (786-95-п) .

Міністерство охорони здоров'я України (далі –Міністерство) скористалось правом, наданим ст. 1112 Господарського процесуального кодексу України, та надіслало до Вищого господарського суду України відзив (пояснення) на касаційне подання заступника прокурора Одеської області, у якому зазначає про підтримку вимог, які містяться у касаційному поданні та просить постанову Одеського апеляційного господарського суду від 12.01.2010 р. скасувати та залишити в силі рішення господарського суду Одеської області від 26.10.2009 р.

Підприємство скористалось правом, наданим ст. 1112 Господарського процесуального кодексу України, та надіслало до Вищого господарського суду України відзив на касаційне подання заступника прокурора Одеської області, у якому просить повернути це подання без розгляду, оскільки нормами Господарського процесуального кодексу України (1798-12) не передбачена можливість повторної подачі касаційної скарги та касаційного подання у випадку, якщо касаційну скаргу на відповідний судовий акт раніше вже було повернуто без розгляду на підставі п. 5 частини першої ст. 11113 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) .

Колегія суддів Вищого господарського суду України зазначає, що ухвалою Вищого господарського суду України від 24.03.2010 р. було повернуто без розгляду на підставі, зокрема, п. 5 частини першої ст. 11113 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , касаційну скаргу Відділення, а не касаційне подання заступника прокурора Одеської області, а відтак викладені у відзиві Підприємства доводи є необґрунтованими.

Відділення не скористалось правом, наданим ст. 1112 Господарського процесуального кодексу України, та відзив на касаційне подання заступника прокурора Одеської області до Вищого господарського суду України не надіслало, що не перешкоджає касаційному перегляду судового акту, який оскаржується.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставини справи, застосування господарськими судами першої та другої інстанцій норм матеріального та процесуального права при прийнятті рішення та постанови, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційне подання заступника прокурора Одеської області не підлягає задоволенню, враховуючи наступне.

Відповідно до частини першої ст. 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності. Річна орендна плата за користування цілісним майновим комплексом підприємства, його структурним підрозділом не може перевищувати десяти відсотків вартості орендованого майна. У разі визначення орендаря на конкурсних засадах умовами конкурсу може бути передбачено більший розмір орендної плати.

Як встановлено господарським судом апеляційної інстанції, п. 3 та пов'язані з ним п. п. 11 і 13 Договору від 19.12.2008 р. встановлюють оренду плату у розмірі 280 241,11 грн. на місяць та, відповідно, 3 362 893,32 грн. на рік, що перевищує 10% вартості орендованого майна, яка становить 21 012 200,00 грн.

Таким чином, висновок апеляційного господарського суду про те, що п. 3 та пов'язані з ним п. п. 11 і 13 Договору від 19.12.2008 р. встановлюють розмір орендної плати за користування майном, який перевищує встановлений ст. 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", є правильним.

Згідно зі ст. 11 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" оцінка об'єкта оренди здійснюється за методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України. Оцінка об'єкта оренди передує укладенню договору оренди.

З вказаної норми Закону України "Про оренду державного та комунального майна" (2269-12) випливає, що оцінка об'єкта оренди здійснюється до укладення відповідного договору оренди.

Між тим, господарським судом другої інстанції з'ясовано та матеріалами справи підтверджується, що п. 5 Договору від 19.12.2008 р. в частині доповнення Договору від 19.11.2003 р. п. 5.11 зобов'язує Підприємство здійснити оцінку об'єкта оренди за вже укладеним договором оренди.

Беручи до уваги наведене, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає правильним висновок господарського суду апеляційної інстанції про те, що п. 5 Договору від 19.12.2008 р. в частині доповнення Договору від 19.11.2003 р. п. 5.11 зобов'язує Підприємство здійснити оцінку об'єкту оренди за вказаним договором у випадку, не передбаченому ст. 11 Закону України "Про оренду державного та комунального майна".

Частинами першою та третьою ст. 215 Цивільного кодексу України визначено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою –третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Враховуючи зазначене, колегія суддів Вищого господарського суду України зазначає, що апеляційний господарський суд обґрунтовано визнав недійсними п. п. 3, 11 та 13 Договору від 19.12.2008 р., а також п. 5 вказаного договору в частині доповнення Договору від 19.11.2003 р. п. 5.11, оскільки вказані положення суперечать ст. 11та частині першій ст. 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна".

На підставі викладеного колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що відповідно до вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу України постанова Одеського апеляційного господарського суду від 12.01.2010 р. ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи касаційного подання заступника прокурора Одеської області не спростовують висновків господарського суду другої інстанції, у зв'язку з чим підстав для її скасування не вбачається.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11110 та 11111 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Вищий господарський суд України

Касаційне подання заступника прокурора Одеської області залишити без задоволення, а постанову Одеського апеляційного господарського суду від 12.01.2010 р. у справі № 15/71-09-3243 господарського суду Одеської області –без змін.