55/324-09 Про стягнення заборгованості за поставлену продукцію виробничо-технічного призначення - 07.09.2010 Прийняття

Під час розгляду справи позивачем подано уточнення позовних вимог, з проханням стягнути з відповідача 210461,04грн. основного боргу, 47276,24 грн. пені, 59090,54грн. річних, 63138,31грн. збитків та судові витрати, та відмовити відповідачу у задоволенні клопотання про застосування позовної давності щодо вимоги про стягнення збитків та щодо вимоги про стягнення пені, та у разі якщо господарський суд вважає, що строк позовної давності щодо вимоги про стягнення пені сплинув –визнати причини пропущення строку поважними та поновити цей строк для захисту позивачем своїх порушених прав.

Рішенням господарського суду Харківської області від 24.03.2010р. у справі №55/324-09 (суддя Гребенюк Н.В.) відмовлено відповідачу у задоволенні заяв про застосування позовної давності до позовної вимоги про стягнення пені та про застосування позовної давності до позовної вимоги про стягнення збитків. Позов задовольнити частково. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Козіївське" на користь Закритого акціонерного товариства компанії "Райз" 210461,04грн. основного боргу, 25217,32грн. пені, 59086,57грн. річних, 63138,31грн. збитків, 357,9грн. державного мита та 217,92грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В частині стягнення 923,29грн. боргу та 63692,29грн. збитків провадження у справі припинено на підставі п.4 ст. 80 ГПК України. У стягненні 3,97грн. 28% річних та 22058,92грн. пені відмовлено.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 14.06.2010р. у справі №55/324-09 (колегія суддів у складі головуючого судді Погребняка В.Я., суддів Афанасьєва В.В., Шевель О.В.) рішення господарського суду Харківської області від 24.03.2010р. у справі №55/324-09 залишено без змін, а апеляційну скаргу відповідача –без задоволення.

Не погодившись з прийнятими у справі судовими актами, відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Харківського апеляційного господарського суду від 14.06.2010р. та рішення господарського суду Харківської області від 24.03.2010р. у справі №55/324-09 і передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Розглянувши матеріали справи, касаційну скаргу, заслухавши суддю-доповідача, представника позивача, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Як встановлено попередніми судовими інстанціями, 29.04.2008р. між Закритим акціонерним товариством компанії "Райз" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Козіївське" був укладений договір №8186020, за умовами якого позивач зобов’язався передати у власність відповідача продукцію виробничо-технічного призначення, а відповідач - прийняти та оплатити її вартість, сплативши за неї визначену договором грошову суму, а також відсотки за користування товарним кредитом в сумі, визначеній відповідно до умов договору.

З договірних умов, визначених сторонами в пунктах 2.1, 2.2, 2.5-2.7, 2.9 договору, суди попередніх інстанцій з'ясували, що вартість(ціна) товару та сума нарахованих відсотків за користування товарним кредитом (ціна договору) вказана в додатку №1а. Сторони встановлюють ціну договору в гривнях, а також визначають її грошовий еквівалент в іноземній валюті, вказаній в додатку. Ціну договору становить вартість (ціна) товару та сума належних до сплати процентів за користування товарним кредитом. Сторони встановлюють, що протягом строку дії договору грошові зобов'язання існують та підлягають сплаті у гривні. Сума у гривні, що підлягає сплаті відповідачем на виконання ним зобов'язань по договору, визначається шляхом множення грошового еквівалента ціни договору(її неоплаченої частини) в іноземній валюті, вказаній в додатках до договору, на офіційний курс гривні до іноземної валюти, який буде встановлений НБУ на день фактичної оплати відповідачем ціни договору(її неоплаченої частини). Вартість(ціна) частини товару, яка оплачується на умовах відстрочення кінцевого розрахунку, сплачується відповідачем в наступні терміни: перший платіж не пізніше 01.09.2008р.; другий платіж - не пізніше 01.10.2008р. Терміни сплати, визначені в цьому пункті, застосовуються у разі, якщо інші терміни оплати відстрочених платежів не будуть встановлені сторонами в додатку №1а. Товар, отриманий відповідачем у власність на умовах відстрочення кінцевого розрахунку, визнається товарним кредитом. За користування товарним кредитом відповідач сплачує позивачеві проценти. Строк користування товарним кредитом починається з дня наступного за днем отримання товару відповідачем та закінчується днем, в якій згідно договору підлягає оплаті сума(або її частина) відстроченого платежу. Проценти за користування товарним кредитом нараховуються відповідачем та підлягають сплаті в термін, визначений договором для сплати останнього відстроченого платежу. В цей же термін сторони підписують акт надання (приймання-передачі) послуг товарного кредиту. Розмір процентів, який складає 12,4% річних від вартості товару, які відповідач сплачує позивачеві на умовах товарного кредиту.

Поряд з цим, попередніми судовими інстанціями зазначено, що за умовами п.7.3-7.5 договору відповідач за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань по оплаті у встановлені договором терміни вартості(ціни) товару та/або процентів за користування товарним кредитом, сплачує за кожен день прострочення на користь позивача пеню у розмірі 0,3 відсотка від суми боргу, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період прострочення. Відповідач відшкодовує збитки, завдані позивачу, невиконанням або неналежним виконанням грошових зобов'язань по цьому договору. Сторони встановлюють розмір збитків позивача в твердій сумі в залежності від строків порушення зобов'язання відповідачем: 10 процентів неоплаченої вартості(ціни) товару за перший(повний чи неповний) місяць із наступним збільшенням цієї суми на 10 відсотків за кожний повний чи неповний місяць прострочення. У випадку прострочення виконання грошових зобов'язань по оплаті вартості товару та сплаті відсотків, відповідач сплачує на користь позивача відсотки за неправомірне користування коштами в розмірі 28 процентів річних з простроченої суми.

При цьому, місцевим та апеляційним господарськими судами зазначено, що за умовами п.5.1 договору господарські зобов’язання сторін цього договору, які виникли на його основі, існують протягом одного року із дня підписання його тексту представниками сторін, крім зобов’язань відповідача по оплаті вартості товару, процентів за користування товарним кредитом та відповідальності, які припиняються належним його виконанням.

Водночас попередніми судовими інстанціями вказано, що в додатку №1а від 29.04.2008р. зазначений товар, що купується відповідачем по договору поставки на умовах товарного кредиту, сума товарного кредиту в доларах США, річна ставка відсотків - 8% та строк для оплати відстрочених платежів –01.11.2008р.

Як встановлено попередніми судовими інстанціями з видаткових накладних №ВН-10014-00699 від 05.05.2008р., ВН-10014-00745 від 08.05.2008р., ВН-10014-00746 від 08.05.2008р., ВН-10014-00697 від 05.05.2009р., ВН-10014-00825 від 15.05.2008р., №ВН-10014-01213 від 04.07.2008р., на виконання умов даного договору позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 446758,97грн., однак відповідач заперечував проти видаткової накладної №ВН-10014-01213 від 04.07.2008р. як непов'язаної з договором поставки на умовах товарного кредиту №8186020 від 29.04.2008р.

Судами попередніх інстанцій з'ясовано, що у видатковій накладній №ВН-10014-01213 від 04.07.2008р., підписаній обома сторонами, є посилання на договір №8186020 від 29.04.2008р., із зазначенням, що сторони своїми діями погодили здійснення вказаної поставки саме на виконання умов договору №8186020 від 29.04.2008р.

З огляду на зазначене місцевий та апеляційний господарські суди дійшли вірного висновку, що відповідач отримав товар за договором № 8186020 від 29.04.2008р. на суму 446758,97грн., але у визначений в додатку №1а від 29.04.2008р. за нього строк (до 01.11.2008р.) не розрахувався.

Місцевим та апеляційним господарськими судами з’ясовано, що за умовами п.2.10-2.12 договору до процентів застосовується порядок визначення розміру грошових зобов'язань відповідача та їх оплати, встановлений п. 2.2, п. 2.3. В плату за користування товарним кредитом включається також позитивна різниця між гривневою вартістю товару на день фактичного проведення відповідачем оплати і гривневою вартістю товару на день його отримання, розрахованою відповідно до п.2.2 договору та сплаченою відповідачем. У випадку недостатності коштів, отриманих від відповідача на виконання у повному обсязі його зобов'язань по цьому договору, позивач має право провести зарахування коштів в наступному порядку: в першу чергу зараховуються кошти в рахунок погашення заборгованості по сплаті процентів за користування товарним кредитом, в другу чергу, в рахунок сплати відсотків за неправомірне користування коштами та штрафу, а сума, що залишається, зараховується в рахунок оплати вартості товару. В решті випадків кошти зараховуються наступним чином: в першу чергу, в рахунок оплати нарахованих процентів за користування товарним кредитом, строк оплати яких настав, та прострочених з оплатою, в другу чергу, в рахунок оплати вартості товару, в третю чергу, в рахунок сплати відсотків за неправомірне користування коштами, в четверту чергу, в рахунок сплати штрафних санкцій.

При цьому, суди попередніх інстанцій погодилися зі здійсненим позивачем розрахунком плати за користування товарним кредитом, визначеним за офіційним курсом гривні до іноземної валюти, встановленої НБУ на день укладення договору - 5,05грн. за 1 USD та на день здійснення заліку станом на 22.12.2008р.- 7,87грн. за 1 USD.

Поряд з цим, врахував приписи ст. 601 ЦК України, суди попередніх інстанцій з’ясували, що 22.12.2008р. відбулось погашення заборгованості відповідача на суму 395407грн. шляхом зарахування за заявою про залік №634 від 22.12.2008р. зустрічних однорідних вимог на суму 395407грн., за якою заборгованість відповідача перед позивачем за договором №8186020 від 29.04.2008р. складала 606791,33грн., з яких 446758,96грн. - основний борг та 160032,37грн.- відсотки за користування товарним кредитом, а заборгованість позивача перед відповідачем на дату надсилання цієї заяви складала 395407грн. за видатковою накладною №100 від 25.11.2008р. за договором №10014-016 від 21.10.2008р.

При цьому, судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач при здійсненні заліку зустрічних однорідних вимог керувався умовами договору і при нарахуванні процентів за користування товарним кредитом вірно виходив із розрахунку 8% річних, правильно визначив порядок погашення заборгованості відповідача у відповідності до договірних умов, а саме: грошові кошти у сумі 160032,37грн. направлені на погашення заборгованості за відсотки за користування товарним кредитом; грошові кошти у сумі 235374,63грн. - на погашення основного боргу за поставлений товар відповідно до п.2.12 договору поставки №8186020 від 29.04.2008р.

З огляду на зазначене, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що несплаченою залишилась заборгованість відповідача перед позивачем за заліком зустрічних однорідних вимог у сумі 211384,33грн., що і стало підставою для звернення позивача до суду з даним позовом. При цьому, з урахуванням наданого позивачем уточнення позовних вимог, місцевий господарський суд, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов правильного висновку про припинення провадження у справі в частині стягнення з відповідача 923,29грн. основного боргу на підставі п.4 ст. 80 ГПК України у зв'язку з відмовою позивача від позову в цій частині вимог.

Врахував вищевикладене, пославшись на приписи ст. 629 Цивільного Кодексу України, вірно встановив отримання відповідачем товару, ненадання ним доказів розрахунку з позивачем на суму 210461,04грн., суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов правильного висновку про стягнення з відповідач боргу на суму 210461,04грн.

Поряд з цим, врахував зазначене, умови п.7.5 договору, пославшись на приписи ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України, перевірив правильність здійсненого позивачем розрахунку 28% річних, за прострочення виконання грошового зобов’язання у сумі 59090,54грн., місцевий господарський суд, з яким підставно погодився суд апеляційної інстанції, дійшов правильного висновку про стягнення з відповідача 28% річних на суму 59086,57грн. та відмовою в решті заявленої вимоги на суму 3,97грн., як зайво нарахованої.

Водночас пославшись на приписи ст.ст. 193, 198, ч.6 ст. 232 Господарського кодексу України, ст.ст. 257, 258, частин 3, 4 ст. 267, ст. 525, ч.1 ст. 530, ст.ст. 610, 611, ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України, ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", перевірив правильність здійсненого позивачем нарахування пені на суму 47276,24грн. за період з 23.12.2008р. по 23.12.2009р., місцевий господарський суд дійшов вірного висновку, що строк позовної давності до позовної вимоги про стягнення з відповідача пені не сплив, внаслідок чого підставно відмовив відповідачу у задоволенні заяви про застосування строку позовної давності до вказаної вимоги та стягнув з відповідача пеню на суму 25217,32грн. за період з 23.12.2008р. по 23.06.2009р., відмовивши у стягненні 22058,92грн. пені як зайво нарахованої, з чим обґрунтовано погодився суд апеляційної інстанції.

Поряд з цим, пославшись на приписи ст. 257, п.2 ч.2 ст. 258, ст. 627 Цивільного кодексу України, договірні умови, визначені сторонами в п.7.4 договору, розглянув заявлену позивачем вимогу щодо стягнення з відповідача 63138,31грн. збитків за 3 місяці, а також подану відповідачем заяву про застосування строку позовної давності до вказаної позовної вимоги, вказав, що приписи п.2 ч.2 ст. 258 Цивільного кодексу України застосовуються лише до стягнення неустойки, що є штрафом або пенею, тоді як збитки за своєю правовою природою не є неустойкою, місцевий господарський суд відмовив відповідачу у задоволенні вказаної заяви, стягнув з відповідача 63138,31грн. збитків. З даним висновком суду першої інстанції погодився суд апеляційної інстанції.

Водночас подане позивачем уточнення позовних вимог судом першої інстанції визнано як відмову від позову в частині стягнення з відповідача 63692,29грн. збитків, внаслідок чого припинено провадження у справі в цій частині на підставі п.4 ст. 80 ГПК України.

Проте висновки судів попередніх інстанцій в частині стягнення збитків на суму 63138,31грн. є передчасними з наступних підстав.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Статтею 16 Цивільного кодексу України встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, зокрема, способом захисту цивільних прав та інтересів може бути: відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Відповідно до ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. При цьому збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

За загальним принципом цивільного права особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Застосування цивільно-правової відповідальності можливе лише при наявності передбачених законом умов. Їх сукупність утворює склад цивільного правопорушення, який є підставою цивільно-правової відповідальності. Склад цивільного правопорушення, визначений законом для настання відповідальності у формі відшкодування збитків, утворюють наступні елементи: суб'єкт, об'єкт, об'єктивна та суб'єктивна сторона. Суб'єктом є боржник; об'єктом - правовідносини по зобов'язаннях; об'єктивною стороною - наявність збитків у майновій сфері кредитора, протиправна поведінка у вигляді невиконання або неналежного виконання боржником свого зобов'язання, причинний зв'язок між протиправною поведінкою боржника і збитками; суб'єктивну сторону цивільного правопорушення складає вина, яка представляє собою психічне відношення особи до своєї протиправної поведінки і її наслідків.

Правильне встановлення порушеного цивільно-правового обов’язку за договором є необхідним для відповідної кваліфікації змісту правовідносин, що виникли із факту порушення.

Натомість місцевим та апеляційним господарськими судами всупереч положень ст. 43 ГПК України не досліджено належним чином та не з’ясовано наявності усіх елементів цивільного правопорушення, зокрема: в чому саме полягає протиправна поведінка відповідача та його вина, а також чи існує безпосередній причинний зв’язок між протиправною поведінкою відповідача і збитками, завданими позивачу.

Однак суди попередніх інстанцій не врахували, що для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення, як-то: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; шкідливий результат такої поведінки (збитки); причинний зв'язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника.

Натомість н еповне встановлення судами попередніх інстанцій обставин, що мають значення для справи, є порушенням вимог: ст. 47 ГПК України, яка визначає, що судові рішення приймаються за результатами обговорення усіх обставин справи; ст. 43 ГПК України, за якою господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи вищевикладене, межі перегляду справи у касаційній інстанції, визначені ст.ст. 1115, 1117 Господарського процесуального кодексу України, прийняті у справі рішення та постанова підлягають скасуванню в частині стягнення збитків на суму 63138,31грн. з передачею даної справи у вказаній частині на новий розгляд до місцевого господарського суду в іншому складі суду, з залишенням без змін в решті оскаржені судові акти, у зв’язку з чим касаційна скарга підлягає задоволенню частково.

Під час нового розгляду справи у вказаній частині господарському суду необхідно врахувати викладене, дати належну правову оцінку усім документам у справі, об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду і вирішення спору по суті, і в залежності від встановленого, правильно визначити норми матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення з дотриманням норм процесуального права.

Відповідно до ст.11112 ГПК України (1798-12) вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119-11112 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Вищий господарський суд України

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Козіївське" задовольнити частково.

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 14.06.2010р. та рішення господарського суду Харківської області від 24.03.2010р. у справі №55/324-09 скасувати в частині стягнення збитків на суму 63138,31грн., в цій частині справу №55/324-09 передати на новий розгляд до господарського суду Харківської області в іншому складі суду, в решті постанову Харківського апеляційного господарського суду від 14.06.2010р. та рішення господарського суду Харківської області від 24.03.2010р. у справі №55/324-09 залишити без змін.