Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 23.02.2010р. у справі № 42/553, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 17.05.2010р., задоволено позовні вимоги Державного територіально-галузевого об"єднання "Південно-Західна залізниця" (Позивач), стягнуто з Відкритого акціонерного товариства "Державна енергогенеруюча компанія "Центренерго" (Відповідач) на користь Державного територіально-галузевого об"єднання "Південно-Західна залізниця" 1 859 733,09 грн. боргу та 18 833,33 грн. судових витрат.

Рішення судів попередніх інстанцій ґрунтуються на тому, що згідно з укладеним між Позивачем і Відповідачем договором № 2036103 від 18.01.2007р., Державне територіально-галузеве об"єднання "Південно-Західна залізниця" надавало послуги Відкритому акціонерному товариству "Державна енергогенеруюча компанія "Центренерго" по перевезенню вантажів, які надійшли на станцію Трипілля-Дніпровське для структурного підрозділу Відповідача –Трипільської теплової електростанції. За період з 3 червня по 19 серпня 2009 року Відповідач не оплатив послуги по зберіганню вантажів, що виникли внаслідок несвоєчасного розвантаження вагонів, не погасив борг за користування вагонами, не оплатив інші додаткові збори та послуги по перевезенню, штраф за не очищення вагонів і контейнерів, розмір заборгованості станом на час розгляду справи становить 1 859 733,09 грн., яка в силу статті 622 Цивільного кодексу України підлягає стягненню з відповідача. Суди не взяли до уваги заперечення відповідача про відсутність його вини з огляду на те, що кількість відправлених на адресу Відповідача вантажів перевищила його технічні можливості по розвантаженню вагонів, оскільки вантажі на адресу Відповідача надходили не зі станцій Позивача, а з інших залізниць.

Не погоджуючись із вказаними судовими рішеннями, Відповідач звернувся з касаційною скаргою, в якій просить Вищий господарський суд України скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 23.02.2010р., постанову Київського апеляційного господарського суду від 17.05.2010р. у даній справі, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

В касаційній скарзі заявник вказує на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги щодо дотримання судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статті 1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція перевіряє застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин справи.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, між Відкритим акціонерним товариством "Державна енергогенеруюча компанія "Центренерго" (Вантажовласник) і Державним територіально-галузевим об"єднанням "Південно-Західна залізниця" (Залізниця) укладено договір про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані залізницею послуги № 2036103 від 18.01.2007р., за умовами якого Залізниця надає Вантажовласнику послуги, пов'язані з перевезення, а Вантажовласник розраховується за ці послуги.

В жовтні 2009 року Державне територіально-галузеве об"єднання "Південно-Західна залізниця" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Відкритого акціонерного товариство "Центренерго" про стягнення штрафу за неочищення вагонів та контейнерів, зборів за зберігання вантажів, плати за користування вагонами та контейнерами, плати за перевезення, інших додаткових зборів на загальну суму 2 106 366,69 грн.

8 лютого 2010року Позивач надав до суду акт звірки від 08.02.2010р. щодо суми дебіторської заборгованості по справі, згідно з яким штраф за неочищення вагонів і контейнерів складає 3 431 грн., плата за користування вагонами та контейнерами –10 691,64 грн., інші додаткові збори –5 026,01 грн., плата за перевезення вантажу –10 839,60 грн., збір за зберігання вантажу - 1 829 744,84 грн. За підрахунками Позивача загальна сума боргу складає 1 859 733,09 грн., але в листі № МЮ-86/49 від 08.02.2010р. Позивач просить стягнути з Відповідача суму 2 106 366,69 грн.

Заявою № НЮ-16-252/09у від 15.02.2010р. Позивач зменшив розмір позовних вимог, вказавши, що зменшується збір за зберігання вантажів у вагонах, але загальну суму позовних вимог в розмірі 1 859 733,09 грн. вказав ту, що була зазначена в акті звірки розрахунків станом на 08.02.2010р., тобто, до зменшення розміру позовних вимог.

Вказане підтверджує те, що Позивач сам не впевнений в своїх розрахунках, судами попередніх інстанцій не зроблено аналізу розрахункам позовних вимог.

Також в рішеннях судів попередніх інстанцій відсутнє нормативне обґрунтування для задоволення позовних вимог.

Посилання місцевого господарського суду, з позицією якого погодився суд апеляційної інстанції, на статтю 622 Цивільного кодексу України суд касаційної інстанції вважає не доцільним і таким, що не відноситься до даного предмету спору, оскільки ця норма Кодексу передбачає, що боржник, який сплатив неустойку і відшкодував збитки, завдані порушенням зобов'язання, не звільняється від обов'язку виконати зобов'язання в натурі, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 307 Господарського кодексу України встановлює, що умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами. Вантажовідправник і перевізник у разі необхідності здійснення систематичних впродовж певного строку перевезень вантажів можуть укласти довгостроковий договір, порядок укладання яких встановлюється відповідними транспортними кодексами, транспортними статутами або Правилами перевезень.

Пункт 62 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998р. № 457 (457-98-п) , який трансформується з Правилами розрахунків за перевезення вантажів, затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000р. № 644 (z0861-00) , встановив, що належні за перевезення вантажів і надання додаткових послуг платежі можуть вноситись готівкою, чеками, безготівково, якщо інше не передбачено законодавством, на станціях відправлення або передоплатою через розрахункові підрозділи залізниць.

Пункт 2.6 Правил розрахунків за перевезення вантажів (z0861-00) (розділ 11 Правил перевезень вантажів) встановив, що отримані гроші ТехПД залізниць заносить на особовий рахунок платника і списує їх з рахунку в мірі надходження розрахункових документів за здійсненні перевезення і надані послуги.

Списування грошей з рахунку проводиться на підставі перевізних документів, накопичувальних карток, відомостей плати за користування вагонами і контейнерами.

Усі належні залізниці платежі за додаткові послуги, штрафи (які не були включені в перевізні документи і у відомості плати за користування вагонами та контейнерами) включаються в накопичувальні картки, які складаються станціями в трьох примірниках із зазначенням у них відомостей про надані послуги і їх вартість. Ці відомості підтверджуються підписами працівника станції і платника.

Тарифи на перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу залізничним транспортом (за винятком приміських пасажирських перевезень) встановлюються у порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України.

Розмір плати за додаткові послуги, для яких відсутні тарифні ставки, визначається за домовленістю сторін і зазначається в доповненні до договору про організацію перевезень вантажів.

У відповідності з постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.1996р. № 1548 "Про встановлення повноважень органів виконавчої влади та виконавчих органів міських рад щодо регулювання цін (тарифів)" (1548-96-п) з наступними змінами і доповненнями наказом Міністерства транспорту України від 15.11.1999р. № 551 (z0828-99) затверджено Збірник тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом України (Тарифне керівництво № 1), затверджений в Міністерстві юстиції України 01.12.1999р. за № 828/4121 (z0828-99) . Тарифи на перевезення, розмір зборів і штрафів, наведені в Тарифному керівництві № 1, затверджуються на всіх лініях залізниць широкої та вузької колій загальної мережі залізниць України, що включені в постійну експлуатацію, для всіх відправників одержувачів вантажів.

Крім встановлених регульованих тарифів розділ 1 Тарифного керівництва № 1 передбачає перелік видів перевезень, робіт і послуг, щодо яких не здійснюється державне регулювання тарифів і які виконуються залізничним транспортом за вільними тарифами на підставі окремих договорів (таблиця № 3).

При розгляді спору по даній справі судами не зроблено аналізу, не перевірено обґрунтованість як фактичним доказам, так і нормативній базі, зроблених Позивачем нарахувань, не витребувано доказів про стан особового рахунку одержувача вантажів, відкритому вантажовласнику (Відповідачеві) відповідно до пункту 2.2.1 договору № 2036103 від 18.01.2007р., судами залишено поза увагою доводи Відповідача про часткову оплату наданих Залізницею послуг, не досліджено природу і обґрунтування "Інших додаткових зборів", оскільки норми чинного законодавства передбачають, що розмір плати

за додаткові послуги, для яких відсутні тарифні ставки визначається за домовленістю сторін і зазначається в доповненні до договору про організацію перевезень вантажів.

Відхиляючи доводи Відповідача про обмеження можливостей вантажоодержувача - Трипільської ТЕС ВАТ "Центренерго" на отримання вантажів у спірному періоді суди не дослідили місячні плани перевезень, узгодження яких передбачено пунктом 2.4.1 договору № 2036103 від 18.01.2007р., заявки на подачу вагонів (контейнерів).

Оскільки передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями чи відхилені ними, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, рішення та постанова судів попередніх інстанцій у даній справі підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

При новому розгляді справи суду першої інстанції відповідно до статті 111-12 Господарського процесуального кодексу України необхідно врахувати вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, прийняти законне і обґрунтоване рішення.

Керуючись ст.ст. 1115 –1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , ст.ст. 125, 129 Конституції України та рішенням Конституційного Суду України № 8-рп/2010 від 11.03.2010р. (v008p710-10) Вищий господарський суд України

Касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Державна енергогенеруюча компанія "Центренерго" задовольнити частково.

Рішення Господарського суду міста Києва від 23.02.2010р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 17.05.2010р. у справі № 42/553 скасувати.

Справу № 42/553 передати на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.