Вищий господарський суд України в складі колегії суддів:

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явилися,

від відповідача: не з'явилися,

Позивач –товариство з обмеженою відповідальністю "Калина-Восток" у грудні 2009 року звернувся до господарського суду міста Києва з позовною заявою до відповідача –товариства з обмеженою відповідальністю "Мс Ойл Кард" про стягнення 343884,51 грн. вартості поставлених у 2007–2008 роках нафтопродуктів.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 02.02.2010 (суддя Паламар П.І.) провадження у справі зупинено до затвердження реєстру кредиторів у справі господарського суду міста Києва № 28/118-б про банкрутство товариства з обмеженою відповідальністю "Мс Ойл Кард".

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 28.04.2010 (судді: Пашкіна С.А. –головуючий, Калатай Н.Ф., Синиця О.Ф.) апеляційна скарга товариства з обмеженою відповідальністю "Калина-Восток" залишена без задоволення, а ухвала господарського суду міста Києва від 02.02.2010 залишена без змін з тих самих підстав.

Не погоджуючись з прийнятими судовими актами, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу господарського суду міста Києва 02.02.2010 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 28.04.2010, а справу передати на повторний розгляд до суду першої інстанції через неповне з'ясування судами обох інстанцій обставин, що мають значення для справи, та порушення норм матеріального і процесуального права.

Обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом апеляційної інстанції встановлено наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Калина-Восток" 13.01.2010 звернулося до господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Мс Ойл Кард" 343884,51 грн. заборгованості за поставлені нафтопродукти в 2007–2008 роках.

Проте господарським судом м. Києва 24.03.2009 порушено провадження у справі № 28/118-б про банкрутство товариства з обмеженою відповідальністю "Мс Ойл Кард" та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів боржника до закінчення провадження у справі, а 12.09.2009 в газеті "Голос України" № 171 (4671) розміщено оголошення про порушення провадження у справі № 28/118-б про його банкрутство та про призначення арбітражного керуючого.

У зв'язку з чим місцевий господарський суд ухвалою від 02.02.2010 зупинив провадження у справі до затвердження реєстру вимог кредиторів у справі № 28/118-б про банкрутство відповідача.

Відповідно до частини 1 статті 79 Господарського процесуального кодексу України господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи органом, що вирішує господарські спори, або відповідного питання компетентними органами.

Відповідно до статті 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" одночасно з порушенням провадження у справі про банкрутство вводиться мораторій на задоволення вимог кредиторів.

Згідно статті 1 Закону "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" мораторій на задоволення вимог кредиторів - зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.

Протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів забороняється стягнення грошових зобов'язань на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства.

Отже, з моменту введення мораторію боржник не може виконати грошові зобов'язання, що виникли до введення мораторію.

Статтею 1 Закону "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" визначено, що кредитори за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство та вимоги яких не забезпечені заставою майна боржника, є конкурсними кредиторами.

Враховуючи, що спірна заборгованість виникла до порушення провадження у справі № 28/118-б, товариство з обмеженою відповідальністю "Калина-Восток" у даній справі є конкурсним кредитором відповідача.

Згідно частини 1 статті 14 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" конкурсні кредитори протягом тридцяти днів від дня опублікування в офіційному друкованому органі оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують.

Відповідно до частини 2 статті 14 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" вимоги конкурсних кредиторів, що заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі, - не розглядаються і вважаються погашеними, про що господарський суд зазначає в ухвалі, якою затверджує реєстр вимог кредиторів. Зазначений строк є граничним і поновленню не підлягає.

Отже, за законом, у випадку порушення справи про банкрутство конкурсні кредитори мають вирішувати спірні майнові відносини з боржником в рамках справи про банкрутство.

Суд апеляційної інстанції зазначив, що позивач з майновими вимогами до відповідача як боржника у справі про банкрутство № 28/118-б не звертався, а відтак, до дати затвердження реєстру кредиторів такої можливості не втратив.

При цьому, у випадку невизнання вимог позивача як конкурсного кредитора відповідача в межах справи № 28/118-б вони будуть вважатись погашеними з відповідними правовими наслідками у вирішенні спору у цій справі, а у випадку визнання –задоволення вимог про їх стягнення також вирішуватиметься в межах справи № 28/118-б, а не у цій справі.

Проте за будь-яких умов, до прийняття судом у справі про банкрутство ухвали, якою буде затверджено реєстр його кредиторів, вимоги до боржника не вважаються погашеними, тому суд апеляційної інстанції правильно погодився з висновками місцевого господарського суду про зупинення провадження у цій справі на підставі частини 1 статті 79 Господарського процесуального кодексу України до затвердження реєстру кредиторів у справі господарського суду міста Києва № 28/118-б про банкрутство відповідача.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про відсутність підстав для скасування ухвали господарського суду міста Києва від 02.02.2010 у справі № 42/17.

Інші доводи касаційної скарги про порушення під час прийняття оскаржуваної постанови норм матеріального та процесуального права свого підтвердження не знайшли.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що суд апеляційної інстанції дійшов вичерпних висновків щодо обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Таким чином, постанова апеляційного господарського суду є законною і обґрунтованою, тому підстав для її скасування не вбачається.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Вищий господарський суд України

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Калина-Восток" залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 28.04.2010 у справі господарського суду міста Києва № 42/17 залишити без змін.