Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

на рішення господарського суду міста Києва від 25.03.2010 р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 02.06.2010 р. у справі № 40/77

за участю представників:

позивача: Волошин О.І.

відповідача: не з’явився

Відкрите акціонерне товариство "Коростенський комбінат хлібопродуктів" (надалі –"Комбінат") звернулось до господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю (надалі –"ТОВ") "Фактор Коммерс" 5 309,41 грн. за неналежне виконання грошового зобов’язання, з яких: 3 103,94 грн. –пені, 414,48 грн. –3 % річних та 1 791,09 грн. –інфляційних втрат.

Позовні вимоги обґрунтовані нормами ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань", ст. 536, ч. 2 ст. 625, ч. 1 ст. 1212, ч. 2 ст. 1214 ЦК України.

Рішенням господарського суду міста Києва від 25.03.2010 р. (суддя Пукшин Л.Г.) позовні вимоги задоволено повністю; стягнуто з ТОВ "Фактор Коммерс" пеню в розмірі 3 103,94 грн., 3 % річних в сумі 414,38 грн., 1 791,09 грн. інфляційних втрат та судові витрати.

Рішення місцевого господарського суду мотивоване нормами ст. 35 ГПК України та наявністю підстав для застосування ст. 625 ЦК України.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 02.06.2010 р. (судді Корсак В.А., Коршун Н.М., Михальська Ю.Б.) рішення місцевого господарського суду залишено без змін з тих же мотивів.

Не погоджуючись з прийнятими у справі судовими актами, ТОВ "Фактор Коммерс" звернулось до Вищого господарського суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 25.03.2010 р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 02.06.2010 р., і прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Касаційна скарга мотивована неправильним застосуванням судами норм ст. 625 ЦК України та відсутністю між сторонами зобов’язальних правовідносин, а також порушенням судами норм ст. 258 ЦК України.

Сторони, згідно з приписами ст. 1114 Господарського процесуального кодексу України, були належним чином повідомлені про день, час і місце розгляду касаційної скарги, однак відповідач не скористався передбаченим законом правом на участь у розгляді справи касаційною інстанцією.

Заслухавши пояснення представника позивача, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши, згідно ч. 1 ст. 1117 ГПК України, наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судових рішеннях, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 1117 ГПК України, касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що рішенням господарського суду міста Києва від 25.03.2009 р. у справі № 35/67 (залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 04.06.2009 р. та постановою Вищого господарського суду України від 19.08.2009 р.) з ТОВ "Фактор Коммерс" стягнуто на користь Комбінату 16 918,35 грн. заборгованості по сплаті орендної плати згідно Договору оренди нежитлового приміщення № 13 від 01.07.2008 р.

На примусове виконання даного рішення господарським судом міста Києва видано наказ від 01.09.2009 р. № 35/67, на підставі якого Відділом державної виконавчої служби Голосіївського районного управління юстиції у місті Києві було винесено Постанову від 07.10.2009 р. про відкриття виконавчого провадження.

Відповідачем в порядку ст.ст. 32 –34 ГПК України (1798-12) належного виконання свого грошового зобов’язання перед позивачем не доведено.

Судами встановлено, що рішення суду було виконано відповідачем лише 17.11.2009 р. шляхом перерахування коштів за платіжним дорученням від 17.11.2009 р. № 15801.

Нормами ст. 599 ЦК України та ст. 202 ГК України закріплено, що господарське зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Якщо ж зобов'язання не виконано або виконано неналежним чином, то воно не припиняється, а на сторону, яка допустила неналежне виконання, покладаються додаткові юридичні обов'язки. Останні встановлені, зокрема, у ст. 625 ЦК України, яка передбачає, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних, встановлених ст. 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Враховуючи дані норми законодавства та здійснену судами арифметичну перевірку нарахування заявлених до стягнення сум, колегія суддів погоджується з висновком про наявність підстав для стягнення з відповідача 3 % річних від простроченої суми в розмірі 414,38 грн. та суми інфляційних втрат в розмірі 1 791,09 грн., рівно як і пені за прострочення платежу в сумі 3 103,94 грн.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що с удами попередніх інстанцій в порядку ст. 43 ГПК всебічно, повно і об’єктивно розглянуто всі обставини справи в їх сукупності, досліджено подані сторонами в обґрунтування своїх вимог і заперечень докази, належним чином проаналізовано права та обов’язки сторін, враховано положення ст.ст. 32 - 34 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111 ГПК України (1798-12) Вищий господарський суд України

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фактор Коммерс" залишити без задоволення.

Рішення господарського суду міста Києва від 25.03.2010 р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 02.06.2010 р. у справі № 40/77 залишити без змін.