Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 19.03.2010р., залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 02.06.2010р. у справі № 22/534, задоволено позовні вимоги Приватного підприємства "Охоронна агенція "Чорний скорпіон", стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ріелті-Сіті" на користь Приватного підприємства "Охоронна агенція "Чорний скорпіон" 12 544,56грн. - основного боргу, 1 648,67 грн. - пені, 284,12 грн. - інфляційних збитків, 214,66 грн. - 3% річних, на відповідача покладено судові витрати.

Не погоджуючись із вказаними судовими рішеннями, Товариство з обмеженою відповідальністю "Ріелті-Сіті" звернулося з касаційною скаргою, в якій просить Вищий господарський суд України скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 19.03.2010р., постанову Київського апеляційного господарського суду від 02.06.2010р. у справі № 22/534 та прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог.

Скарга мотивована тим, що судами порушено норми матеріального та процесуального права. Заявник в касаційній скарзі вказує на те, що відповідачем частково сплачено кошти за надані послуги з охорони та заборгованість відповідача складає суму 12 544,56 грн.

Представники сторін в судове засідання не з’явились, про час та місце проведення засідання повідомлені належним чином.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги щодо дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статті 1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція перевіряє застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин справи.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, на підставі договору № 01/08/30 від 01.08.2008р., укладеного між Приватним підприємством "Охоронна агенція "Чорний скорпіон" (Виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Ріелті-Сіті" (Замовник), Виконавець зобов’язувався силами своїх співробітників здійснювати фізичну охорону об’єкту замовника, шляхом позмінного чергування за адресою: м. Кіровоград, вул. Дзержинського 24б, а Замовник зобов’язувався здійснювати оплату за надані Виконавцем послуги. Під охороною знаходяться приміщення та майно, яке перебуває в цих приміщеннях і які включені до дислокації (додаток № 2 до договору). Додатками № 3 від 01.08.2008р., № 4 від 01.09.2008р. до договору є протокол узгодження договірної ціни.

Надання Позивачем охоронних послуг Відповідачеві, підтверджується актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ОУ-000183 від 31.03.2009р. на суму 14 136 грн., № ОУ-000254 від 01.05.2009р. на суму 12 544, 56 грн., які підписані сторонами та скріплені печатками підприємств.

Приватне підприємство "Охоронна агенція "Чорний скорпіон" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ріелті-Сіті" заборгованості за надані послуги в розмірі 26 680, 56 грн., пені в розмірі 1 648, 67 грн., 284, 12 грн. - інфляційних збитків, 214, 66 грн. - 3% річних.

У зв"язку з частковою оплатою Відповідачем за надані послуги, Позивачем уточнено розмір позовних вимог. Позивач просив суд стягнути з Відповідача основний борг в розмірі - 12 544, 56 грн., пеню - 2 850, 96 грн., 3% - 389, 43 грн. та інфляційні втрати в розмірі 1 018, 45 грн..

Судом першої інстанції прийнято до розгляду заяву Позивача про уточнення позовних вимог лише в частині зменшення суми основного боргу, оскільки відповідачем частково оплачено за надані послуги в розмірі 14 136 грн. Вимоги Позивача про стягнення з Відповідача збільшеного розміру пені, інфляційних збитків та 3% річних судом не прийняті до розгляду в межах заявленого позову оскільки, в порушення вимог статті 46 Господарського процесуального кодексу України, Позивачем до заяви не надано доказів сплати державного мита.

Суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, задовольняючи позовні вимоги, вказав на обґрунтованість позовних вимог Позивача, у зв'язку з неналежним виконанням ТОВ "Ріелті-Сіті" договірних зобов'язань щодо оплати за надані послуги охорони. Відповідачем 28.09.2009р. сплачено за рахунком-фактурою № СФ-000179 від 16.03.2009р. суму 14 136 грн., заборгованість Відповідача складає 12 544,56 грн., яка підлягає стягненню на користь Позивача.

Судом на підставі статті 611, 625 Цивільного кодексу України та пункту 6.3 Договору, задоволено позовні вимоги в частині стягнення з Відповідача пені в розмірі 1 648,67 грн., 3% річних в сумі 214,66 грн. та 284,12 –інфляційних збитків.

Колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з позицією судів попередніх інстанцій з огляду на наступне.

Підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України є, зокрема, договори. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

Стаття 14 Цивільного кодексу України зазначає, що цивільні обов’язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Стаття 903 даного Кодексу передбачає, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Пунктом 2.2.11 Договору встановлено, що Замовник зобов'язаний своєчасно вносити плату за послуги Виконавцю.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Факт наявності боргу у Відповідача перед Позивачем в сумі 12 544,56 грн. належним чином доведений, документально підтверджений і Відповідачем не спростований, тому позовні вимоги в частині стягнення основного боргу в сумі 12 544,56 грн. правомірно задоволені судом першої інстанції.

Відповідно до пункту 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Дії відповідача є порушенням грошових зобов’язань, тому є підстави для застосування встановленої законодавством та договором відповідальності.

Пункт 6.3 Договору передбачає, що Замовник несе відповідальність за несвоєчасну оплату послуг з охорони об"єкта і у разі прострочення платежу, сплачує виконавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діє на момент заборгованості, від суми заборгованості за кожен день прострочення.

Положеннями статті 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом першої інстанції правомірно задоволені позовні вимоги Позивача в частині стягнення з Відповідача пені в розмірі 1 648,67 грн., 3% річних в сумі 214,66 грн. та 284,12 грн. –інфляційних збитків.

Частиною 1 статті 43 ГПК України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до пункту 1 статті 1119 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що рішення місцевого та постанова апеляційного господарських судів прийняті з дотриманням вимог матеріального та процесуального права.

Колегія суддів Вищого господарського суду дійшла висновку про відсутність підстав для скасування рішення місцевого господарського суду та постанови суду апеляційної інстанції.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 1115 –1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , ст.ст. 125, 129 Конституції України та рішенням Конституційного Суду України № 8-рп/2010 від 11.03.2010р. (v008p710-10) Вищий господарський суд України

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Ріелті-Сіті" залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 02.06.2010р. у справі № 22/534 залишити без змін.