Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Розпорядженням Заступника Голови Вищого господарського суду України О. Шульги від 03.09.2010р. №02.02-10/421 у зв’язку з відпусткою судді Самусенко С.С., утворено колегію суддів у складі: головуючий суддя Владимиренко С.В., судді – Бернацька Ж.О., Кролевець О.А. для перегляду в касаційному порядку даної справи.

За участю представників:

- позивача: Північук Л.І., дов. №01-11/1235 від 31.12.2009р.;

- відповідача: Шуть С.С., дов. б/н від 18.01.2010р.

Національний комплекс "Експоцентр України" звернувся до господарського суду міста Києва з позовом до Приватного підприємства "Індастріал Медіа" про стягнення заборгованості на суму 21714,2грн., з яких: основний борг на суму 17434,2грн., пеня на суму 2754,6грн., втрати від інфляції на суму 191,8грн., 3% річних на суму 113,2грн. та 7% штрафу на суму 1220,4грн.

Рішенням господарського суду міста Києва від 15.02.2010р. у справі №22/640 (суддя Самсін Р.І. ) позов задоволено частково. Стягнуто з Приватного підприємства "Індастріал Медіа" на користь Національного комплексу "Експоцентр України" 17434,2грн. основного боргу, 838,51грн. пені, 191,8грн. інфляційних збитків, 113,2грн. 3% річних, 385,16грн. судових витрат. В іншій частині в позові відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 19.05.2010р. у справі №22/640 (колегія суддів у складі головуючого судді Коротун О.М., суддів Кропивної Л.В., Поляк О.І.) апеляційну скаргу Приватного підприємства "Індастріал Медіа" задоволено частково. Рішення господарського суду міста Києва від 15.02.2010р. у справі №22/640 частково скасовано у частині відмови у задоволенні вимог про стягнення штрафу у розмірі 1220,4грн. і у цій частині вимог прийнято нове рішення про задоволення позову. Пункт 2 резолютивної частини рішення змінено з викладенням у новій редакції. Стягнуто з Приватного підприємства "Індастріал Медіа" на користь Національного комплексу "Експоцентр України" 17434,2грн. основного боргу, 838,51грн. пені, 191,8грн. інфляційних збитків, 113,2грн. 3% річних, 1220,4грн. штрафу, 197,95грн. державного мита та 215,17грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В іншій частині рішення залишено без змін, а апеляційну скаргу –без задоволення. Стягнуто з Національного комплексу "Експоцентр України" на користь Приватного підприємства "Індастріал Медіа" 9,71грн. державного мита за подання апеляційної скарги. Доручено місцевому господарському суду видати відповідний наказ.

Не погодившись з прийнятими у справі судовими актами, відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 19.05.2010р. та рішення господарського суду м. Києва від 15.02.2010р. у справі №22/640 і справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Розглянувши матеріали справи, касаційну скаргу, заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено попередніми судовими інстанціями, 16.12.2008р. між сторонами був укладений договір зберігання №75-4, за умовами п.1.1 якого зберігач (позивач) в порядку та на умовах визначених договором зобов’язувався прийняти від поклажодавця (відповідача) і за плату зберігати майно останнього, а також повернути поклажодавцю відповідне майно в схоронності в обумовлений договором строк.

Місцевим господарським судом з урахуванням приписів ч.1 ст. 936, ч.1 ст. 946 ЦК України, з’ясовано, що за умовами пунктів 1.3, 1.4 договору, докладний перелік майна, що передається на зберігання, його кількість і оцінка (вартість) мають бути визначені в акті приймання-передавання; строк зберігання з 16.12.2008р. по 31.12.2009р. Розмір оплати та порядок її внесення за договором укладеним між сторонами погоджено у розділі 4 договору, за умовами пунктів 4.2, 4.3 якого оплату послуг по зберіганню майна поклажодавець здійснює щомісячно до 20 числа за наступний місяць; оплата послуг по зберіганню майна здійснюється з моменту передачі поклажодавцем зберігачу майна, що підтверджується актом приймання-передавання.

Як встановлено судом першої інстанції, відповідач взяті на себе зобов'язання по оплаті послуг зберігання майна за лютий, березень, квітень 2009р. не виконав, внаслідок чого заборгованість відповідача перед позивачем складає 17434,2грн. та на час вирішення спору не погашена, та відповідачем не надано суду доказів, спростовуючих зазначене.

Поряд з цим, судами попередніх інстанцій з’ясовано, що 30.04.2009р. між сторонами було укладено угоду про розірвання договору №75-4 від 16.12.2008р., за умовами п.1, 2, 3 якої сторони домовилися про дострокове розірвання з 01.05.2009р. договору від 16.12.2008р. №75-4 та встановили, що поклажодавець мав оплатити борг у сумі 17434,2грн. до 31.05.2009р. У випадку порушення терміну здійснення оплати згідно п.2 угоди, поклажодавець сплачує зберігачу пеню у розмірі 0,2% від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.

З договірних умов, визначених сторонами в п.4.2 договору, суд першої інстанції вказав, що строк виконання зобов’язань щодо оплати послуг за лютий, березень, квітень 2009р. є таким що настав (оплата послуг по зберіганню майна мала здійснюватись щомісячно до 20 числа за наступний місяць).

Врахував зазначене, пославшись на приписи ч.1 ст. 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 526, 530 Цивільного кодексу України, вказав про відсутність доказів повної оплати послуг зберігання майна за договором від 16.12.2008р., місцевий господарський суд дійшов висновку про стягнення основного боргу на суму 17434,2грн.

Водночас, пославшись на приписи ст.ст. 549, 611 ЦК України, ч.4 ст. 231, ч.6 ст. 232 ГК України, ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань", договірні умови, визначені п.3 Угоди від 30.04.2009р. про розірвання договору №75-4 від 16.12.2008р., встановив, що заявлена позивачем до стягнення з відповідача пеня на суму 2754,6грн. перевищує встановлений законом розмір, місцевий господарський суд, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку про стягнення з відповідача пені за період з 01.06.2009р. по 18.08.2009р. на суму 838,51грн.

Поряд з цим, керуючись приписами ст. 625 ЦК України, перевірив правильність здійсненого позивачем розрахунку інфляційних на суму 191,8грн., 3% річних на суму 113,2грн., місцевий господарський суд дійшов висновку про обґрунтованість вказаних позовних вимог, з чим погодився й суд апеляційної інстанції.

Водночас, пославшись на приписи ч.2 ст. 231 Господарського кодексу України, вказав, що відповідальність у вигляді сплати штрафу в розмірі 7% сторони в договорі не передбачили, місцевий господарський суд дійшов висновку, що визначений ч.2 ст. 231 Господарського кодексу України штраф не може бути застосований до відповідача, оскільки інший вид та розмір штрафних санкцій, передбачений п.5.3 договору.

Натомість суд апеляційної інстанції з рішенням місцевого господарського суду в частині відмови у стягненні 7% штрафу від простроченої суми не погодився та, пославшись на приписи ч.2 ст. 231 Господарського кодексу України, вказав про порушення відповідачем на момент подання позову до суду виконання зобов’язання понад 30 днів за угодою від 30.04.2009р., дійшов висновку про стягнення штрафу у розмірі 7%, внаслідок чого змінив рішення суду першої інстанції з викладенням його резолютивної частини у новій редакції.

Проте зазначені висновки судів попередніх інстанцій є передчасними з наступних підстав.

Розглядаючи заявлені позовні вимоги, суди попередніх інстанцій всупереч приписів ст. 43 ГПК України не надали належної правової оцінки договірним умовам, зокрема: п.1.3 договору, за яким докладний перелік майна, що передається на зберігання, його кількість і оцінка (вартість) мають бути визначені в акті приймання-передавання.

Отже, не з'ясував наявності актів приймання-передавання майна на зберігання за договором зберігання №75-4 від 16.12.2008р. як передбаченого умовами вказаного договору доказу передачі відповідачем позивачу майна на зберігання, не встановив на підставі належних та допустимих доказів надання позивачем відповідачу послуг зі зберігання вказаного майна, місцевий та апеляційний господарський суди дійшли передчасного висновку щодо наявності у відповідача заборгованості перед позивачем по оплаті вказаних послуг на суму 17434,2грн., з нарахуванням на вказану заборгованість пені, інфляційних, 3% річних та 7% штрафу.

Натомість н еповне встановлення судами попередніх інстанцій обставин, що мають значення для справи, є порушенням вимог: ст. 47 ГПК України, яка визначає, що судові рішення приймаються за результатами обговорення усіх обставин справи; ст. 43 ГПК України, за якою господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи вищевикладене, межі перегляду справи у касаційній інстанції, визначені ст.ст. 1115, 1117 Господарського процесуального кодексу України, прийняті у справі рішення та постанова підлягають скасуванню з передачею даної справи на новий розгляд до місцевого господарського суду в іншому складі суду, у зв’язку з чим касаційна скарга підлягає задоволенню.

Під час нового розгляду справи господарському суду необхідно врахувати викладене, дати належну правову оцінку усім документам у справі, об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду і вирішення спору по суті, і в залежності від встановленого, правильно визначити норми матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення з дотриманням норм процесуального права.

Відповідно до ст.11112 ГПК України (1798-12) вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119-11112 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Вищий господарський суд України

Касаційну скаргу Приватного підприємства "Індастріал Медіа" задовольнити.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 19.05.2010р. та рішення господарського суду міста Києва від 15.02.2010р. у справі №22/640 скасувати, справу №22/640 передати на новий розгляд до господарського суду міста Києва в іншому складі суду.